Кафедра акушерства і гінекології

Кишечний ендометріоз у клінічній практиці: аналіз локалізацій та поєднань з іншими формами та субтипами ендометріозу за #ENZIAN (2021)

2026-01-01T00:00:00Z

Кишечний ендометріоз у клінічній практиці: аналіз локалізацій та поєднань з іншими формами та субтипами ендометріозу за #ENZIAN (2021) Очеретна, Ю. С.; Шевченко, О. І.; Шитова, Г. В.; Гладчук, І. З.; Ocheretna, Yu. S.; Shevchenko, O. I.; Shytova, H. V.; Hladchuk, I. Z. Кишечний ендометріоз (КЕ) є однією з найтяжчих форм глибокого ендометріозу. У сучасній літературі наявні обмежені дані щодо частоти його виявлення, анатомічних локалізацій та поєднання з іншими формами ендометріозу. Аналіз цих особливостей є важливим для покращення діагностики й планування лікування. Мета дослідження: аналіз частоти, анатомічних локалізацій та форм КЕ, а також його поєднання з іншими формами й субтипами ендометріозу відповідно до класифікації #ENZIAN (2021). Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 420 історій хвороб пацієнток, які пройшли лапароскопічне лікування з приводу ендометріозу на базі університетської клініки Одеського національного медичного університету у 2019–2023 рр. Для подальшого аналізу відібрано 135 пацієнток із КЕ. Оцінювали анатомічні характеристики уражень та їх поєднання з іншими формами ендометріозу за класифікацією #ENZIAN (2021). Результати. КЕ встановлено у 135 (32,1%) прооперованих пацієнток. Найчастіше уражався ректосигмоїдний відділ (45,9%) та пряма кишка (37,8%) – компартмент С #ENZIAN. Ураження компартменту FI #ENZIAN виявлено у 24,4% пацієнток: ураження сигмоподібної кишки – у 14,1%, апендикса і сліпої кишки – по 3,7%, ободової кишки – у 2,2%, тонкої кишки – у 0,7%. Мультифокальні ураження виявлено у 30,4% випадків, мультицентричні – у 8,1%. Найчастіше КЕ поєднувався з перитонеальним ендометріозом (компартмент P) – 90,4%, ураженнями крижовоматкових зв’язок і латеральних стінок таза (компартмент B) – 80,0%, а також оваріальним ендометріозом (компартмент O) – 79,2%. Ізольований КЕ встановлено у 3,7% випадків. У 94,8% пацієнток відзначено злуковий процес. Висновки. КЕ виявляється у третини пацієнток із лапароскопічно підтвердженим ендометріозом і найчастіше локалізується у ректосигмоїдному відділі та прямій кишці (компартмент С #ENZIAN). У більшості випадків він поєднується з іншими формами ендометріозу й супроводжується вираженим злуковим процесом.; Bowel endometriosis (BE) is one of the most severe manifestations of deep infiltrating endometriosis. The current literature provides limited data regarding its prevalence, anatomical localization, and associations with other forms of endometriosis. Understanding these features is important for improving diagnosis and treatment planning. The objective: to analyze the frequency, anatomical localizations, and forms of BE, as well as its associations with other forms and subtypes of endometriosis according to the #ENZIAN (2021) classification. Materials and methods. A retrospective analysis of 420 medical records of patients who underwent laparoscopic surgery for endometriosis at the University Clinic of Odesa National Medical University in 2019–2023 was conducted. 135 patients with BE were selected for further analysis. The anatomical characteristics of lesions and their associations with other forms of endometriosis were evaluated according to the #ENZIAN (2021) classification. Results. BE was identified in 135 (32.1%) patients who underwent surgery for endometriosis. The most common localizations were the rectosigmoid junction (45.9%) and the rectum (37.8%) – compartment C #ENZIAN. Involvement of compartment FI #ENZIAN was observed in 24.4% of patients: the sigmoid colon – in 14.1%, appendix and cecum – 3.7% each, colon – 2.2%, small intestine – 0.7%. Multifocal lesions were detected in 30.4% of cases, multicentric lesions – in 8.1%. BE most frequently coexisted with peritoneal endometriosis (compartment P) – 90.4%, involvement of the uterosacral ligaments and lateral pelvic wall (compartment B) – 80.0%, and ovarian endometriosis (compartment O) – 79.2%. Isolated BE was found in 3.7% of cases. Adhesions were present in 94.8% of patients. Conclusions. BE is present in one-third of patients with laparoscopically confirmed endometriosis and most commonly involves the rectosigmoid segment and rectum (compartment C #ENZIAN). In the majority of cases, it is associated with other forms of endometriosis and accompanied by significant adhesions.

Патогенетичні фактори прееклампсії та маніфестація деяких клінічних форм

2022-01-01T00:00:00Z

Патогенетичні фактори прееклампсії та маніфестація деяких клінічних форм Берлінська, Л. І.; Berlinskaya, L. I. Мета: визначити найвагоміші материнські фактори ризику в залежності від клінічних форм перебігу прееклампсії (ПЕ) та проаналізувати рівні сироваткового цистатину С на доклінічному етапі її розвитку в клінічних групах. Матеріали та методи. До проспективного когортного дослідження було включено 91 вагітна жінка у першому триместрі гестації. Впродовж вагітності прееклампсія розвилась у 26 (28,57%) паціенток. В когорті вагітних з ПЕ було виділено 3 групи за ведучим клінічним синдромом перебігу: до I-ї групи віднесено 16 (17.58%) вагітних з гострою нирковою недостатністю, до II-ї – 5 (5.49%) жінок з печінковою недостатністю та III-я група склала 5 (5.49%) вагітних з матково-плацентарною дисфункцією. Результати дослідження та їх обговорення. Середнє значення артеріального тиску (САТ) в преекламптичній групі (n =26) становили 114,9 мм. рт. ст, середні значення протеїнурії – 0,99±1,67 (95% ДІ: 0,35 – 1,64). Найвищі середні значення САТ спостерігалися при клінічній формі печінкової недостатності (117,4 мм. рт. ст) а найменші – при клінічній маніфестації матково-плацентарної дисфункції (112,4 мм. рт. ст.). Рівні протеїнурії були вище при нирковій недостатності – 1,29±1,96 (95% ДІ: 0,33 – 2,25) та найнижче при плацентарній дисфункції – 0,18±0,11 (95% ДІ: 0,09 – 0,28). Найвагоміші фактори, що призвели до ПЕ за клінічними формами при ведучому синдромі ниркової недостатності: розташування плаценти по передній стінці матки (75%), перша вагітність (46,15%), вік вагітної 35 років або більше (37,5%), хронічні захворювання нирок в анамнезі (31,25%), ПЕ при попередніх пологах (20%) та інтервал між вагітностями <10 років (20%), ІМТ<30 кг/м2 (18,75%), ЄКЗ (12,5%), хронічна гіпертензія (12,5%), АФС (6,25%). При ведучому синдромі ПЕ з печінковою недостатністю: ПЕ при попередніх пологах (100%), перша вагітність (80%), розташування плаценти по передній стінці матки (40%) та ПЕ у матері (40%), хронічні захворювання нирок (20%). При ведучому синдромі ПЕ з матково-плацентарною дисфункцією: розташування плаценти по передній стінці матки (100%), перша вагітність (60%) та ІМТ<30 кг/м2 (60%), вік вагітної 35 років або більше (40%), ПЕ у матері (20%) та багатоплідна вагітність (20%). Незалежно від розподілу за клінічними формами ПЕ значення біомаркера гострого пошкодження нирок цистатину С на доклінічному етапі реалізації ПЕ перевищували референтні показники (1.0 мг/л) здорових жінок. Середні показники цистатину С в групі з ПЕ були 1,46±0,06 (95% ДІ: 1,35 - 1,57) та знаходилися в діапазоні 1,08 - 2,08 мг/л, p<0,001. Висновки. В усіх клінічних групах прееклампсії найвагоміші є переднє розташування плаценти та перша вагітність; рівні сироваткового цистатину С перевищували референтні значення здорових жінок. При гострої ниркової недостатності найвагомішими факторами ризику відзначено наявність у вагітних хронічних захворювань нирок та вік вагітної від 35 років та більше. При синдромі печінкової недостатності превалює наявність ПЕ у матері при попередніх пологах. Вплив на розвиток матково-плацентарного синдрому ПЕ відзначено при ІМТ< 30 кг/м2 та вік вагітної 35 років або більше.; The objective: to determine the most important maternal risk factors depending on the clinical forms of the course of preeclampsia (PE) and to analyze the levels of serum cystatin C at the preclinical stage of the development of preeclampsia in clinical groups. Materials and methods. 91 pregnant women in the first trimester of pregnancy were included in the analysis of a prospective cohort study. Of them, during pregnancy, preeclampsia developed in 26 (28.57%) women. In the cohort of pregnant women with PE, 3 groups were distinguished according to the clinical syndrome of the course: 16 (17.58%) pregnant women with acute renal failure were assigned to group I, 5 (5.49%) women with liver failure to group II, and group III there were 5 (5.49%) pregnant women with uteroplacental dysfunction. Results and discussion. The mean values of mean arterial pressure (MBP) in the preeclamptic group, which included 26 pregnant women, were equal to 114.9, the mean values of proteinuria in the group – 0.99±1.67 (95% CI: 0.35 – 1.64). The highest mean SBP values were observed in the clinical form of liver failure (117.4) and the lowest in the clinical manifestation of uteroplacental dysfunction (112.4). Proteinuria levels were higher in renal failure - 1.29±1.96 (95% CI: 0.33 - 2.25) and lowest in placental dysfunction - 0.18±0.11 (95% CI: 0.09 - 0.28). The most important factors that led to PE according to clinical forms with the leading syndrome of renal failure: the location of the placenta on the front wall of the uterus (75%), the first pregnancy (46.15%), the age of the pregnant woman 35 years or more (37.5%), chronic history of kidney disease (31.25%), PE during previous births (20%) and interval between pregnancies <10 years (20%), BMI <30 kg/m2 (18.75%), IVF (12.5%) and chronic hypertension (12.5%), APS (6.25%). In the leading syndrome of PE with liver failure: PE in previous childbirth (100%), first pregnancy (80%), location of the placenta on the front wall of the uterus (40%) and PE in the mother (40%), chronic kidney disease (20%). In the leading syndrome of PE with uteroplacental dysfunction: the location of the placenta on the front wall of the uterus (100%), the first pregnancy (60%) and BMI <30 kg/m2 (60%), the age of the pregnant woman is 35 years or more (40%), PE in the mother (20%) and multiple pregnancy (20%). Regardless of the distribution by clinical forms of PE, the values of cystatin C, a biomarker of acute kidney damage, at the preclinical stage of PE implementation exceeded the reference indicators (1.0 mg/l) of healthy women. The average values of cystatin C in the group with PE were 1.46±0.06 (95% CI: 1.35 - 1.57) and were in the range of 1.08 - 2.08 mg/l, p<0.001. Conclusions. In all pre-eclampsia clinical groups the most important risk factors are anterior location of the placenta and the first pregnancy, the levels of serum cystatin C exceeding healthy women reference values. In the case of acute renal failure the presence of chronic kidney diseases in a pregnant woman and her age over 35 years and more has a key role. With liver failure syndrome, the presence of preeclampsia at previous births prevails. The impact on the development of the uteroplacental syndrome of preeclampsia was noted at BMI <30 kg/m2 as well as the age over 35 y. o.

Features of standardized patient scenarios across different clinical disciplines for OSCE 2026

2026-01-01T00:00:00Z

Features of standardized patient scenarios across different clinical disciplines for OSCE 2026 Pavlovska, O. M.; Savelyeva, O. V.; Pavlovska, K. M. During the OSCE 2026 at the Odesa National Medical University, students completed 10 examination stations. In total, 528 examination tasks were included in the exam, among which 243 were clinical scenarios involving standardized patients. An analysis of the structure of standardized patient scenarios in various clinical disciplines (surgery, internal medicine, obstetrics and gynecology, and pediatrics) was conducted. The largest proportion of examination tasks assessed clinical (professional) competence (41.17%) as well as physical examination and diagnostic skills (23.90%). The proportions of tasks aimed at assessing communicative competence and treatment strategy were approximately equal, accounting for 18.11% and 16.85%, respectively.

Clinical profile of patients with pathological endometrial changes associated with metabolic factors

2026-01-01T00:00:00Z

Clinical profile of patients with pathological endometrial changes associated with metabolic factors Marichereda, V. H.; Drobot, D. I.; Марічереда, В. Г.; Дробот, Д. І. The aim of the study was to characterize the clinical profile of women with pathological endometrial changes associated with metabolic disorders, with an emphasis on disease course, comorbidities, and risk determinants. Materials and methods. The study was conducted at the Multidisciplinary Medical Center of Odesa National Medical University and included 103 women who were examined between 2023 and 2025. Based on clinical and morphological findings, patients were divided into five groups: simple endometrial hyperplasia (n = 39), atypical endometrial hyperplasia (n = 9), endometrial cancer (n = 25), polycystic ovary syndrome (PCOS; n = 16), and a control group of healthy women (n = 14). Diagnosis was verified histologically using biopsy or surgical specimens. Cancer staging was performed according to the 2023 FIGO classification. All patients underwent comprehensive clinical, laboratory, and instrumental evaluation. Results. Mean body weight and body mass index (BMI) in patients with hyperplasia and endometrial cancer corresponded to classI obesity and were significantly higher than in controls (p < 0.05). In the PCOS group, BMI values corresponded to overweight with marked variability. Obesity was prevalent in most women with endometrial pathology. Abnormal uterine bleeding was the leading symptom (69.2–92 %), while pain and urinary or bowel dysfunction were more typical of malignant disease. Cardiovascular and endocrine comorbidities predominated. Ultrasonography revealed progressive endometrial thickening, structural heterogeneity, and increased vascularization associated with disease severity. Conclusions. Endometrial pathology is strongly associated with obesity and metabolic disorders. Ultrasonographic findings demonstrate high diagnostic value. Modifiable risk factors, particularly obesity, play a significant role in disease progression, highlighting the need for early detection and multidisciplinary management.; Мета дослідження полягала у визначенні клінічного профілю пацієнток із патологічними змінами ендометрія на тлі метаболічних порушень для встановлення супутньої патології та факторів ризику. Обстежено 103 пацієнтки, розподілені на групи залежно від морфологічного діагнозу. Встановлено, що середній ІМТ та маса тіла достовірно вищі у всіх патологічних групах порівняно з контролем, найвищі показники – у пацієнток із раком ендометрія. Провідний симптом – аномальна маткова кровотеча. Найчастіше супутніми станами були серцево-судинні й ендокринні захворювання. Ультразвукові зміни корелювали зі ступенем проліферації ендометрія. Отримані дані підтверджують найбільш часту клінічну асоціацію ожиріння та метаболічних порушень із наявністю патології ендометрія та підкреслюють необхідність мультидисциплінарного й персоналізованого підходу до ведення пацієнток групи ризику.

Urinary tract infections in pregnant women from the russian – Ukrainian military conflict regions: A multicenter study (2022–2025)

2026-01-01T00:00:00Z

Urinary tract infections in pregnant women from the russian – Ukrainian military conflict regions: A multicenter study (2022–2025) Salmanov, A. G.; Senchuk, A.; Dzheneti, B.; Suslikova, L. V.; Savchenko, S. Е.; Rud, V. O.; Strakhovetskyi, V. S.; Korniyenko, S. M.; Kovalyshyn, O. A.; Vdovychenko, S. Yu.; Prishchepa, A. P.; Talko, O. V.; Voloshyn, O. A.; Chubatyy, A. I.; Paliga, I.; Artyomenko, V. V. Aim: To estimates of the prevalence rate of urinary tract infections (UTIs) in pregnant women from the Ukrainian-Russian military conflict regions and antimicrobial resistance of causing pathogens. Materials and Methods: Retrospective multicenter cohort study was conducted from April, 2022 to May, 2025.The study population consisted of 2,576 pregnant women from the Ukrainian-Russian military conflict regions. Antibiotic susceptibility was done by the disc diffusion test as recommended by EUCAST guidelines. results: Among 2,576 pregnant women, 1,002 (38.9%) UTIs were observed. The most frequently reported UTI types were cystitis (48.4%) and asymptomatic bacteriuria (39%). Of all UTI cases, 14.6% were defined as acute pyelonephritis. The most common causative agents of UTIs were Escherichia coli (27.6%), Klebsiella pneumoniae (13.9%), Proteus mirabilis (11.2%), Coagulase-negative staphylococci (8.7%), Enterococcus faecalis (8.5%), Enterobacter spp. (7.2%), and Pseudomonas aeruginosa (6.6%). Methicillin-resistance S. aureus (MRSA), vancomycin resistance enterococci (VRE), and extended spectrum beta-lactamases (ESBL) production among Enterobacteriales was found observed in 11.3%, 9.1%, and 29.4% isolates, respectively. Carbapenem resistance was identified in 13.7% of P. aeruginosa strains. Conclusions: This study findings demonstrate the high rate of UTIs in pregnant women from the Ukrainian-Russian military conflict regions and many cases are caused by pathogens that are resistant to antibiotics. Strategies for deterrence include optimal hygiene practices to minimize the risk of bacterial colonization and ascending infection.

Клінічна характеристика жінок з ендометріозасоційованим безпліддям

2026-01-01T00:00:00Z

Клінічна характеристика жінок з ендометріозасоційованим безпліддям Волянська, А.; Кормілець, О.; Volianska, A.; Kormilets, O. Мета дослідження – оцінити клініко-анамнестичну картину пацієнток з ендометріозасоційованим безпліддям. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Науково-клінічного центру ендометріозу ІІІ рівня акредитації Європейської ліги ендометріозу (Багатопрофільний медичний центр Одеського національного медичного університету) у 2023–2024 рр. Обстежено 95 безплідних пацієнток репродуктивного віку з ендоскопічно верифікованим генітальним ендометріозом (ГЕ). Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнток склав (31,5±3,0) року. Первинне безпліддя було діагностовано у 61 (64,71 %) пацієнтки, вторинне – у 34 (35,29 %). Тривалість безплідного періоду в деяких випадках сягала 8 років і в середньому склала (4,57±1,32) року. У кожної другої пацієнтки тривалість безпліддя перебувала у межах 3–5 років – 54 (57,35 %). У пацієнток із тривалістю безпліддя <3 років показники кількості антральних фолікулів (правий яєчник – 8,8±0,50, лівий яєчник – 7,2±0,40) та товщини М-ехо (9,6±1,2) відповідали збереженій оваріальній функції. Найбільш виражені порушення встановлено у жінок із безпліддям понад 5 років, що супроводжувалося майже двократним зменшенням кількості антральних фолікулів (3,9±0,36 і 3,1±030) та зниженням товщини М-ехо (7,6±1,5) (p<0,001). У групі жінок із тривалістю безплідного періоду <3 років переважали пацієнтки з І–ІІ стадіями ГЕ за r-ASRM (40,00 та 25,00 % відповідно). Найбільш несприятливий перебіг захворювання спостерігали у пацієнток із тривалістю безплідного періоду понад 5 років, у яких домінували двобічні ендометріоми (47,62 %) та тяжкі форми спайкового процесу органів малого таза (28,57 та 42,86 % відповідно). Аналіз особливостей ендометріоїдного ураження яєчників показав, що при безплідді <3 років у всіх групах домінували однобічні ендометріоми (81,82 %), однак при тривалості безплідного періоду понад 5 років частіше діагностували двобічне ураження яєчників (до 16,37 %). Спайковий процес ОМТ І–ІІ ступенів (18,52 і 14,81 %) частіше реєстрували у пацієнток із коротшою тривалістю безпліддя, тоді як при тривалості безпліддя понад 5 років частіше діагностували ІІІ–IV ступені (9,26 %) адгезивного ураження ОМТ. Висновки. Збільшення тривалості безплідного періоду (більше 5 років) можна вважати одним із прогностично несприятливих критеріїв при оцінці репродуктивного потенціалу в жінок з ендометріозасоційованим безпліддям.; The aim of the study – to evaluate the clinical and anamnestic features of patients with endometriosis-associated infertility. Materials and Methods. The study was conducted at the Scientific and Clinical Center for Endometriosis (Level III accreditation by the European Endometriosis League) of the Multidisciplinary Medical Center of Odesa National Medical University during 2023–2024. A total of 95 infertile women of reproductive age with endoscopically verified genital endometriosis (GE) were examined. Results and Discussion. The mean age of the patients was (31.5±3.0) years. Primary infertility was diagnosed in 61 (64.71 %) women, and secondary infertility in 34 (35.29 %). The duration of infertility in some cases reached up to 8 years, with an average duration of (4.57±1.32) years. In every second patient, the infertility period ranged from 3 to 5 years – 54 (57.35 %). In patients with infertility lasting less than 3 years, the number of antral follicles (right ovary – 8.8±0.50; left ovary – 7.2±0.40) and the M-echo thickness (9.6±1.2) corresponded to preserved ovarian function. The most pronounced impairments were observed in women with infertility lasting more than 5 years, which was accompanied by an almost twofold reduction in the number of antral follicles (3.9±0.36 and 3.1±0.30) and a decrease in M-echo thickness (7.6±1.5) (p<0.001). In the group of women with infertility duration of less than 3 years, patients with stage I–II endometriosis according to the revised American Society for Reproductive Medicine (r-ASRM) classification predominated (40.00 and 25.00 %, respectively). The most unfavorable course of the disease was observed in patients with infertility lasting more than 5 years, among whom bilateral endometriomas (47.62 %) and severe forms of pelvic adhesive disease (28.57 and 42.86 %, respectively) were predominant. Analysis of ovarian endometriotic involvement revealed that in all groups with infertility duration of less than 3 years, unilateral endometriomas predominated (81.82 %); however, with infertility lasting more than 5 years, bilateral ovarian involvement was more frequently diagnosed (up to 16.37 %). Adhesive processes of the pelvic organs of grade I–II (18.52 and 14.81 %) were more common in patients with shorter infertility duration, while grade III–IV adhesions (9.26 %) were more frequently diagnosed in those with infertility exceeding 5 years. Conclusions.An increase in the duration of infertility (more than 5 years) can be considered one of the prognostically unfavorable criteria when assessing the reproductive potential of women with endometriosis-associated infertility.

Хірургічна корекція аплазії піхви у пацієнток із синдромом Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера

2026-01-01T00:00:00Z

Хірургічна корекція аплазії піхви у пацієнток із синдромом Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера Гладчук, І.; Шитова, Г.; Рожковська, Н.; Gladchuk, I.; Shytova, H.; Rozhkovska, N. Мета дослідження – оцінити ефективність лапароскопічних методів хірургічної корекції аплазії піхви у пацієнток із синдромом Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера шляхом оцінки найближчих і віддалених хірургічних результатів та сексуальної функції жінок. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів обстеження та лікування 32 пацієнтокізсиндромом Майєра – Ро-кітанського – Кюстера – Гаузера (MRKH). Контрольну групу склали 20 здорових жінок. Усім пацієнткам виконано хірургічне формування неовагіни із застосуванням лапароскопічних методик: 1 група (19 пацієнток) – перитонеальний кольпопоез (модифікована методика за Давидовим), 2 група (13 пацієнток) – кольпопоез із сигмоподібної кишки. Доопераційне об-стеження включало клінічне, ультразвукове та, за показаннями, магнітно-резонансне дослідження органів малого таза. Оцінювали інтраопераційні показники, післяопераційні ускладнення, анатомічні та функціональні показники, індекс сексу-альної функції у віддалений період.Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток обох досліджуваних груп досягнуто задовільного анатоміч-ного результату з формуванням функціонально повноцінної неовагіни. Суттєвих відмінностей щодо кількості та спектра післяопераційних ускладнень, величини крововтрати, післяопераційної лихоманки та субфебрилітету, больового синдрому, тривалості операції, часу перебування в стаціонарі між основною групою і групою порівняння не було. Середня довжина сформованої неопіхви після операції становила в 1 групі (8,31±0,14) см, у 2 групі – (8,44±0,18) см (p>0,05). Індекс оцінки сексуальної функції через 12 місяців після операції показав порівнянні результати з контрольною групою: (26,66±0,28) бала в 1 групі проти (26,78±0,31) бала в 2 групі й (27,28±0,24) бала в контролі.Висновки. Сигмоїдальний та очеревинний кольпопоез забезпечують формування повноцінної неовагіни із добрими ранніми та пізніми післяопераційними анатомічними й функціональними результатами, які не мають суттєвих відмінностей у порівнюваних групах. Індивідуалізований вибір методу хірургічної реконструкції при синдромі Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера сприяє ефективному усуненню сексуальної дисфункції.; The aim of the study – to evaluate the effectiveness of laparoscopic methods for surgical correction of vaginal aplasia in patients with Mayer – Rokitansky – Küster – Hauser syndrome by assessing immediate and long-term surgical outcomes and female sexual function. Materials and Methods. An analysis was conducted of the examination and treatment results of 32 patients with Mayer – Rokitansky – Küster – Hauser (MRKH) syndrome. The control group consisted of 20 healthy women. All patients underwent surgical neovaginal reconstruction using laparoscopic techniques: Group 1 (19 patients) – peritoneal colpoplasty (modified Davidov technique), Group 2 (13 patients) – sigmoid colpoplasty. Preoperative examination included clinical, ultrasound, and, when indicated, magnetic resonance imaging of the pelvic organs. Intraoperative parameters, postoperative complications, anatomical and functional parameters, and the long-term sexual function index were evaluated.Results and Discussion. In patients from both study groups, a satisfactory anatomical outcome was achieved with the formation of a functionally intact neovagina. There were no significant differences in the number and range of postoperative complications, the amount of blood loss, postoperative fever and low-grade fever, pain syndrome, duration of surgery, or length of hospital stay between the main group and the comparison group. The average length of the formed neovagina after surgery was (8.31±0.14) cm in Group 1 and (8.44±0.18) cm in Group 2 (p>0.05). The sexual function assessment index 12 months after surgery showed comparable results with the control group: (26.66±0.28) points in Group 1 versus (26.78±0.31) points in Group 2 and (27.28±0.24) points in the control group.Conclusions. Sigmoid and peritoneal colpoplasty ensure the formation of a fully functional neovagina with good early and late postoperative anatomical and functional outcomes, which show no significant differences between the compared groups. An individualized choice of surgical reconstruction method for Mayer – Rokitansky – Küster – Hauser syndrome contributes to the effective elimination of sexual dysfunction.

Клінічне значення вісфатину як адипоцитокінового біомаркера у жінок із патологією ендометрія, асоційованою з ожирінням

2026-01-01T00:00:00Z

Клінічне значення вісфатину як адипоцитокінового біомаркера у жінок із патологією ендометрія, асоційованою з ожирінням Марічереда, В.; Дробот, Д.; Marichereda, V.; Drobot, D. Мета дослідження – оцінити клінічну прогностичну значущість та метаболічну асоціацію рівня вісфатину в жінок із патологією ендометрія на тлі ожиріння порівняно з жінками з нормальним індексом маси тіла (ІМТ).Матеріали та методи. На базі Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету було обстежено 103 пацієнтки, яких було розподілено на такі групи: Іа – жінки з гіперплазією ендометрія без атипії (n=39), Іб – пацієнтки з атиповою гіперплазією/EIN (n=9), ІІ – жінки з раком ендометрія (n=25), ІІІ – пацієнтки із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) (n=16) та ІV – здорові жінки (n=14). Діагноз верифікували за результатами гістологічного дослідження біоптатів ендометрія та макропрепаратів. Проводили антропометричне обстеження з визначенням індексу маси тіла відповідно до критеріїв ВООЗ. Рівень вісфатину в сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу. Інсулінорезистентність оцінювали за індексом HOMA-IR. Додатково аналізували наявність коморбідної патології (цукровий діабет, серцево-судинні захворювання) з метою оцінки її зв’язку з рівнем вісфатину та морфофункціональними змінами ендометрія. Результати дослідження та їх обговорення. Маса тіла та ІМТ у клінічних групах перевищували контроль, із тенденцією до ожиріння. Рівень вісфатину мав високу варіабельність без чітких міжгрупових відмінностей, однак зростав зі ступенем ожиріння при гіперплазії ендометрія (p=0,028). Найвищий індекс HOMA зафіксовано у групі ІІІ, що свідчить про виражену інсулінорезистентність. Виявлено достовірний зв’язок між підвищеним вісфатином і цукровим діабетом (p=0,003), а також тенденцію до зростання ризику гіпертензії при ожирінні. Результати підтверджують роль метаболічних порушень у патології ендометрія та значення вісфатину (NAMPT) як маркера, пов’язаного з ожирінням і метаболічним дисбалансом.Висновки. Патологія ендометрія асоціюється з ожирінням та інсулінорезистентністю як ключовими метаболічними порушеннями. Рівень вісфатину характеризується значною варіабельністю та демонструє тенденцію до зростання зі збільшенням ступеня ожиріння, зокрема при гіперпластичних процесах. Встановлено його достовірний зв’язок із наявністю цукрового діабету. Отримані дані дозволяють розглядати вісфатин як потенційний біомаркер метаболічно-асоційованих гіперпластичних змін ендометрія.; The aim of the study – to evaluate the prognostic significance and metabolic association of visfatin levels in women with endometrial pathology associated with obesity compared to women with normal body mass index (BMI).Materials and Methods. A total of 103 patients were examined at the Multidisciplinary Medical Center of Odesa National Medical University. The participants were divided into the following groups: Іа – women with endometrial hyperplasia without atypia (n=39), Іb – atypical hyperplasia/EIN (n=9), ІІ – endometrial cancer (n=25), ІІІ – patients with polycystic ovary syndrome (PCOS) (n=16), and ІV – healthy women (n=14). The diagnosis was verified by histological examination of endometrial biopsy specimens and surgical materials.Anthropometric assessment with BMI calculation was performed according to WHO criteria. Serum visfatin levels were mea-sured using enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). Insulin resistance was assessed using the HOMA-IR index. Additionally, comorbidities (diabetes mellitus and cardiovascular diseases) were analyzed to evaluate their association with visfatin levels and morphofunctional changes of the endometrium.Results and Discussion. Body weight and BMI in clinical groups exceeded those in the control group, showing a tendency toward obesity. Visfatin levels demonstrated high variability without clear intergroup differences; however, they increased with the degree of obesity in patients with endometrial hyperplasia (p=0.028). The highest HOMA-IR values were observed in the PCOS group, indicating pronounced insulin resistance. A significant association was found between elevated visfatin levels and diabetes mellitus (p=0.003), along with a trend toward increased hypertension risk in obese patients. These findings confirm the role of metabolic disturbances in endometrial pathology and highlight visfatin (NAMPT) as a marker associated with obesity and metabolic imbalance.Conclusions. Endometrial pathology is associated with obesity and insulin resistance as key metabolic factors. Visfatin levels show considerable variability but tend to increase with higher degrees of obesity, particularly in hyperplastic processes. A significant association with diabetes mellitus was established. These results suggest that visfatin may be considered a potential biomarker of metabolically associated endometrial alterations.

Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні

2026-01-01T00:00:00Z

Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні Міщенко, В. В.; Пономаренко, А. В.; Міщенко, В. П.; Mishchenko, V. V.; Ponomarenko, A. V.; Mishchenko, V. P. Під час повномасштабної війни в нашій країні відбувається посилення патологічних емоційних процесів, які впливають на перебіг жовчнокам’яної хвороби і гострого калькульозного холециститу. Актуальним залишається питання вивчення лабораторних показників до діагностики та вибору лікувальної тактики при гострому калькульозному холециститі в умовах повномасштабної війни в Україні. Питання терміновості виконання операції при гострому калькульозному холециститі при цьому не відпрацьовані, застосування інфузійної і антибактеріальної терапії є не завжди позитивними. Вирішення проблеми діагностики, лікування, профілактики можливих ускладнень ГКХ з урахуванням реалій сьогодення в умовах повномасштабної війни в Україні не задовольняють ані пацієнтів, ані хірургів. Мета: розробка алгоритму діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Матеріали та методи. Проліковано 58 хворих та проведено ретроспективний аналіз 62 історій хвороб хворих на гострий калькульозний холецистит. Розроблено алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Результати. Частота деструктивних форм запалення жовчного міхура була у 1,8 рази більшою ніж у передвоєнний час. Порушення психоемоційного стану характерна для хворих на гострий калькульозний холецистит. Рівень ШОЕ, кількість лейкоцитів, моноцитів були вищими, еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, лімфоцитів – меншими. Дані коагулограми свідчили про гіперкоагуляцію. Встановлена гіпопротеїнемія, гіперхолестиринемія, гіперкортизолемія, порушення функціональних проб печінки, високий рівень D-dimer, прокальцитоніна, позитивне визначення СРБ, низькі рівні феритина, мікроелемента магнію, вітаміну D (загального). Висновки. Розроблений алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні слід застосовувати в практиці.; During the full-scale war in our country, pathological emotional processes are increasing, which affect the course of gallstone disease and GKH. The issue of studying laboratory indicators for diagnosis and choosing treatment tactics for acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine remains relevant. The issue of the urgency of performing surgery for acute calculous cholecystitis has not been worked out, the use of infusion and antibacterial therapy is not always positive. Solving the problem of diagnosis, treatment, and prevention of possible complications of GKH, taking into account the realities of today in the conditions of a full-scale war in Ukraine, does not satisfy either patients or surgeons. Aim. Development of an algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine. Materials and methods. 58 patients were treated and a retrospective analysis of 62 case histories of patients with acute calculous cholecystitis was conducted. An algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine was developed. Results. The frequency of destructive forms of gallbladder inflammation was 1.8 times higher than in pre-war times. Violation of the psychoemotional state is characteristic of patients with acute calculous cholecystitis. The level of of erythrocyte sedimentation rate, the number of leukocytes, monocytes were higher, erythrocytes, hemoglobin, hematocrit, lymphocytes - lower. Coagulogram data indicated hypercoagulation. Hypoproteinemia, hypercholesterolemia, hypercortisolemia, impaired liver function tests, high levels of D-dimer, procalcitonin, positive determination of CRP, low levels of ferritin, trace element magnesium, vitamin D (total). Conclusions. The developed algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine should be applied in practice.

Гормональний статус неплідних пацієнток перед проведенням циклів допоміжних репродуктивних технологій з сальпінгектомією в довгостроковому анамнезі

2026-01-01T00:00:00Z

Гормональний статус неплідних пацієнток перед проведенням циклів допоміжних репродуктивних технологій з сальпінгектомією в довгостроковому анамнезі Носенко, О. М.; Варабіна, А. О.; Nosenko, O. M.; Varabina, A. O. Негативний вплив хірургії маткових труб на функцію яєчників може бути неочевидним у короткостроковій перспективі після. Клініцистів в першу чергу турбує вплив хірургії маткових труб на кровопостачання та функціональну реактивність яєчників, особливо якщо жінки перенесли трубну хірургію задовго до звернення у клініку репродукції для проведення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Мета – оцінити гормональний профіль сироватки периферичної крові у осіб з вида& леними матковими трубами з приводу гідросальпінксів задовго до ініціації циклів ДРТ та визначити залежність його змін від обсягу оперативного втручання. Матеріал і методи. Проведено обсерваційне дослідження, у яке включено 162 жінки перед ДРТ. 128 осіб були після сальпінгектомії задовго до ініціації циклів ДРТ, з яких 67 жінок після однобічної сальпінгектомії, 61 — після двобічної та 34 соматично здорові жінки контрольної групи з чоловічим фактором безпліддя незапального генезу. Визначали рівні ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу (Е2), прогестерону (Р4), вільного тестостерону, АМГ та ТТГ. Для аналізу застосовано ANOVA, ANCOVA з корекцією на вік таіндекс маси тіла (ІМТ), розраховано зІ та Cohen’s d. Результати. Виявлено значущі міжгрупові відмінності для АМГ (η²=0,66), ФСГ (η²=0,35), Е2 (η²=0,52) та Р4 (η²=0,49) (p<0,001). Найнижчі рівні АМГ та стероїдних гормонів відзначено у групі двобічної сальпінгек& томії. Після корекції на вік та ІМТ відмінності залишалися статистично значущими. Висновки. У жінок після сальпінгектомії в довгостроковому анамнезі, особливо дво& бічної, формується гормональний профіль, характерний для зниженого оваріального резерву та порушення стероїдогенезу ще до початку ДРТ. Отримані дані обґрунтову& ють необхідність преконцепційної підготовки та індивідуалізації протоколів контро& льованої оваріальної стимуляції.; The negative impact of tubal surgery on ovarian function may not be apparent in the short term after. Clinicians are primarily concerned about the impact of tubal surgery on ovarian blood supply and functional responsiveness, especially if women have undergone tubal surgery long before presenting to a reproductive clinic for assisted reproductive technologies (ART). Objective: to assess the hormonal profile of peripheral blood serum in patients before cycles of ART with salpingectomy in a long&term anamnesis and to determine the dependence of its changes on the extent of surgical intervention. Material and methods. An observational study was conducted, which included 162 women before ART. 128 people were after salpingectomy long before the initiation of ART cycles, of which 67 women after unilateral salpingectomy, 61 after bilateral and 34 somatically healthy women of the control group with male factor infertility of non&inflammatory genesis. The levels of FSH, LH, prolactin, estradiol (Е2), progesterone (Р4), free testosterone, AMH and TSH were determined. ANOVA, ANCOVA with correction for age and body mass index (BMI) were used for the analysis, зІ and Cohen’s d were calculated. Results. Significant intergroup differences were found for AMH (η²=0.66), FSH (η²=0.35), E2 (η²=0.52) and P4 (η²=0.49) (p<0.001). The lowest levels of AMH and steroid hormones were noted in the bilateral salpingectomy group. After correction for age and BMI, the differences remained statistically significant. Conclusions. In women with a long&term anamnesis of salpingectomy, especially bilateral, a hormonal profile is formed, characteristic of a reduced ovarian reserve and impaired steroidogenesis even before the start of ART. The obtained data justify the need for preconceptional preparation and individualization of protocols for controlled ovarian stimulation.