https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19366 2026-09-14T10:42:10Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20370 Експрес-діагностика переломів вилицеорбітального комплексу за допомогою методу електроодонтодіагностики Парасочкіна, В. В.; Лунгу, В. І.; Лунгу, К. В.; Parasochkina, V. V.; Lungu, V. I.; Lungu, K. V. При лікуванні хворих на травму вилицеорбитального комплексу великий вплив на кінцевий результат лікування надають терміни проведення оперативного втручання. Основною причиною несвоєчасної діагностики є наявність супутньої гематоми м’яких тканин вилицьової та підочноямкової областей, яка маскує кісткову деформацію вилицевої області. Як правило, через 7–10 днів після травми гематома усувається самостійно, але оптимальні терміни для оперативного лікування перелому вже втрачені. Мета роботи. Ми поставили собі завдання розробити простий, доступний метод діагностики перелому вилицеорбитального комплексу, який може застосувати будь-який лікар загальний стоматолог. До того ж запропонована методика дозволяє проводити диференціальну діагностику між переломом та гематомою вилицевої області. Наша методика також дозволяє для діагностики використовувати зуби не лише на боці травми, а й на здоровому боці (завдяки явищу реперкусії). Матеріали і методи дослідження. Нами обстежено 63 хворих з травмою віліцеорбітального комплексу та 42 пацієнти з ізольованою гематомою м’яких тканин підочноямкової та (або) вилицевої області. Дослідження проводили за стандартною методикою. Використовували апарат ЕОМ-3. В обох групах дослідженню піддавалися всі інтактні зуби верхньої щелепи як на хворій, так і на здоровій стороні. В області кожного зуба замір проводився тричі і записували середнє значення. Отримані дані було розбито на підгрупи згідно з номером зуба та кількістю доби давності травми. З цих даних було сформовано ряди динаміки. Отримані дані було оброблено із застосуванням критерія Колмогорова-Смирнова, регресійного статистичного аналізу, критерія Неймана. Обчислення виконано із застосуванням програм Microsoft Exel , Math Cad. Результати дослідження. Результатом проведеної роботи стало отримання формули функціональної залежності значення чутливості зуба від часу, що минуло від дня травми. Загальна формула цієї функціональної залежності має вигляд Y=a*x^b*2.718282^(c*x), де Y – числове значення чутливості зуба в задану добу з дня травми; a, b, c – параметри рівняння; x – змінна, яка задає кількість діб від дня травми; 2,718282-і (основа натурального логарифму). Перевагою обраної функціональної залежності є зміна конфігурації лінії регресії залежно від величини та знаку параметрів рівняння, що дозволило кількісно описати виявлені залежності. В роботі наводяться формули для кожного зуба на верхній челюсті як на здоровому боці, так і на боці травми. Вони дозволяють обчислити значення електрозбудливості у різні терміни після травми і таким чином провести об’єктивну діагностику перелому вилицеорбітального комплексу, а також диференціальну діагностику з гематомою вилицевої та підочноямкової областей. Методика дозволяє об’єктивно діагностувати наявність перелому в будь-якому стоматологічному закладі у різні рядки з моменту отримання травми. Висновки. Розроблено просту, ефективну, доступну методику діагностики перелому вилицеорбітального комплексу, яка може застосовуватись лікарем стоматологом у будь яких умовах, не потребує коштовного обладнання, дозволяє проводити діагностику при наявності вторинних дефектів зубного ряду.; In the treatment of patients with trauma to the zygomaticoorbital complex, the timing of surgical intervention has a great influence on the final outcome of treatment. The main reason for untimely diagnosis is the presence of a concomitant hematoma of the soft tissues of the zygomatic and infraorbital regions, which masks the bone deformation of the zygomatic region. As a rule, 7–10 days after the injury, the hematoma resolves on its own, but the optimal timing for surgical treatment of the fracture has already been lost. Purpose. We set ourselves the task of developing a simple, accessible method for diagnosing a fracture of the zygomatico-orbital complex, which can be used by any general dentist. In addition, the proposed technique allows for differential diagnosis between a fracture and a hematoma of the zygomatic region. Our technique also allows for the diagnosis to use teeth not only on the side of the injury, but also on the healthy side (due to the phenomenon of repercussion). Materials and methods of the study. We examined 63 patients with trauma to the zygomatic complex and 42 patients with isolated soft tissue hematoma of the infraorbital and (or) zygomatic region. The study was conducted using a standard method. The EOM-3 device was used. In both groups, all intact teeth of the upper jaw were examined on both the diseased and healthy sides. Measurements were taken three times in the area of each tooth and the average value was recorded. The obtained data were divided into subgroups according to the tooth number and the number of days since the injury. Dynamic series were formed from these data. The obtained data were processed using the KolmogorovSmirnov criterion, regression statistical analysis, and Neumann criterion. Calculations were performed using Microsoft Excel, Math Cad programs. Research results. The result of the work was the receipt of a formula for the functional dependence of the value of tooth sensitivity on the time elapsed since the day of the injury. The general formula of this functional dependence has the form Y=a*x^b*2.718282^(c*x), where Y is the numerical value of the tooth sensitivity on a given day from the day of the injury; a, b, c are the parameters of the equation; x is a variable that specifies the number of days from the day of the injury; 2.718282-i (base of the natural logarithm). The advantage of the selected functional dependence is the change in the configuration of the regression line depending on the magnitude and sign of the equation parameters, which allowed us to quantitatively describe the identified dependences. The work provides formulas for each tooth on the upper jaw on both the healthy side and the side of the injury. They allow to calculate the value of electrical excitability at different times after the injury and thus to conduct an objective diagnosis of a fracture of the zygomatico-orbital complex, as well as differential diagnosis with a hematoma of the zygomatic and infraorbital regions. The method allows to objectively diagnose the presence of a fracture in any dental institution at different times from the moment of injury. Conclusions. A simple, effective, affordable method for diagnosing a fracture of the zygomatico-orbital complex has been developed, which can be used by a dentist in any conditions, does not require expensive equipment, and allows for diagnosis in the presence of secondary defects of the dentition. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20369 Особливості будови лицевого відділу черепа пацієнтів з дистальним прикусом з врахуванням спрямування росту щелеп Скрипник, І. Л.; Шнайдер, С. А.; Прощенко, Н. С.; Розуменко, В. О.; Розуменко, М. В.; Назаров, О. С.; Желізняк, Н. А.; Skrypnyk, I. L.; Shnaider, S. A.; Proshchenko, N. S.; Rozumenko, V. O.; Rozumenko, M. V.; Nazarov, O. S.; Zheliznyak, N. A. Дистальний прикус у дітей та підлітків супроводжується комплексом краніофаціальних змін, інтенсивність яких залежить від напряму росту щелеп. Мета дослідження – оцінити особливості будови лицевого відділу черепа у пацієнтів із дистальним прикусом з урахуванням горизонтального, вертикального чи нейтрального спрямування росту. Мета дослідження. Оцінити особливості будови лицевого відділу черепа у пацієнтів з дистальним прикусом з врахуванням спрямування росту щелеп. Матеріали та методи. Обстежено 89 пацієнтів 8–16 років із дистальним співвідношенням 6-х зубів; у 52 з них проведено поглиблений аналіз діагностичних моделей і розподіл на три підгрупи залежно від етіологічного чинника. Для визначення структурних особливостей лицевого черепа у пацієнтів із дистальним прикусом було вивчено 14 кутових та 9 лінійних параметрів; статистичну обробку виконували у Microsoft Excel 2016 із використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01). Результати. Незалежно від напряму росту виявлено порушення взаєморозташування гілки й тіла нижньої щелепи та обертання оклюзійної площини вниз за годинниковою стрілкою. Горизонтальний ріст характеризувався обертанням мандибулярної площини вгору проти годинникової стрілки, зменшенням задньої нижньої лицьової висоти та загальної висоти обличчя. Вертикальний ріст супроводжувався ретроположенням нижньої щелепи й підборіддя, вкороченням гілки нижньої щелепи та обертанням мандибулярної площини вниз. Нейтральний ріст проявляв помірні зміни без виразної ретрогнатії, але зі стабільним зменшенням передньої лицьової висоти. Висновки. Дистальний прикус асоціюється з типово повторюваними краніофаціальними диспропорціями, які варіюють залежно від напряму росту щелеп і мають бути враховані під час планування ортодонтичної корекції для скорочення тривалості лікування та запобігання ускладненням.; Distal occlusion in children and adolescents isaccompanied by a complex set of craniofacial alterations whose severity depends on the prevailing direction of jaw growth. Aim. To evaluate the craniofacial morphology of patients with distal occlusion, taking horizontal, vertical, and neutral growth patterns into account. The purpose of the study was to evaluate the structural features of the facial skull in patients with a distal occlusion, taking into account the direction of jaw growth. Materials and methods. Eighty-nine patients aged 8–16 years were examined; 52 underwent an in-depth assessment of study casts and were allocated to three etiological subgroups. To determine the structural features of the facial skull in patients with a distal occlusion, 14 angular and 9 linear parameters were studied; statistics were performed in Microsoft Excel 2016 using Student’s t-test (p < 0.01). Research results. Irrespective of growth direction, patients demonstrated an altered relationship between the mandibular ramus and body and a clockwise rotation of the occlusal plane. Horizontal growers exhibited an anticlockwise rotation of the mandibular plane, reduced posterior lower facial height, and a decrease in total facial height. Vertical growers showed mandibular and chin retrusion, shortening of the mandibular ramus, and a clockwise rotation of the mandibular plane. Neutral growers displayed moderate changes without pronounced retrognathia but with a consistent reduction in anterior facial height. Conclusions. Distal occlusion is associated with a reproducible pattern of craniofacial disproportions that varies with jaw-growth direction and should be considered when planning orthodontic treatment to shorten its duration and prevent complications. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20368 Сучасний погляд на антагоністи Н1-рецепторів гістаміну в комплексному лікуванні алергічних захворювань Гніда, Н. І.; Подпругіна, С. О. У комплексному лікуванні різних алергічних захворювань широко застосовуються препарати, що блокують H1-рецептори гістаміну (H1R). Серед великого кола таких препаратів сьогодні є можливість вибрати ті, котрі мають найвищу ефективність і одночасно найкращий профіль безпеки. Це особливо важливо за потреби збільшення дозування, або тривалого приймання, або призначення певним контингентам осіб. Ми проаналізували публікації 2024-2025 рр., знайдені в наукометричній базі PubMed. Результати свідчать на користь вибору серед антагоністів H1R їхніх активних метаболітів другого покоління, як-от дезлоратадин. Із цим висновком узгоджуються й результати власних клінічних спостережень. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20367 Вплив лікувально-профілактичного комплексу на ферментну активність пульпи різців щурів при моделюванні множинного карієсу Козоріз, В. В.; Репужинський, Й. М.; Розуменко, М. В.; Розуменко, В. О. Надмірне споживання рафінованих вуглеводів є провідним етіологічним чинником формування множинного карієсу зубів, який супроводжується порушенням мінералізації твердих тканин та дисбіозом ротової порожнини. Карієсогенний потенціал підсилюється за дефіциту окремих мікро- й макроелементів, що зумовлює потребу у профілактичних стратегіях, спрямованих на відновлення біохімічної рівноваги зубних тканин. У цьому контексті актуальним є експериментальне обґрунтування ефективності комплексної терапії, здатної нормалізувати ферментну активність пульпи та зменшити інтенсивність карієсогенних процесів. Мета дослідження. Оцінити вплив спеціально розробленого лікувальнопрофілактичного комплексу (ЛПК) на активність кислої фосфатази (КФ) та лужної фосфатази (ЛФ) пульпи різців щурів за умов моделювання множинного карієсу зубів. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20365 Спосіб профілактики основних стоматологічних захворювань у дітей, котрі хворіють на цукровий діабет 1-го типу Скиба, А. В.; Скиба, В. Я.; Коваль, С. М.; Давіденко, О. М.; Жеребко, О. М.; Аксінорська, О. І.; Івченко, Н. А.; Skyba, A. V.; Skyba, V. Ya.; Koval, S. M.; Davidenko, O. M.; Zherebko, O. M.; Aksinorska, O. I.; Ivchenko, N. A. Цукровий діабет – одне із самих розповсюджених захворювань ендокринної системи організму людей, а ріст захворюваності його в різних вікових групах з кожним роком зростає. Виникнення ускладнень цукрового діабету дуже часто приводить до інвалідності пацієнтів. Від цукрового діабету 1 типу повністю вилікуватися практично неможливо. Багаточисленими дослідженнями встановлено, що при цукровому діабеті 1 типу, як у дітей так і у дорослих, завжди присутня стоматологічна патологія, котра обумовлена присутністю цього захворювання. Мета работи. Вивчення стану тканин порожнини рота у дітей які хворіють цукровим діабетом 1 типу в динаміці застосування розробленого нами лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали та методи дослідження. Нами було проведено обстеження та лікування 53 дітей хворіючих на цукровий діабет 1 типу, котрі проживали в дитячому будинку з ендокринною патологією, запропонованим нами лікувально-профілактичним комплексом, а також обстежено 12 практично здорових дітей такого же віку. Групу порівняння склали 24 дитини, котрі боліють цукровим діабетом та яким проводили тільки санацію порожнини рота та гігієну порожнини рота. 29 дітям основної групи окрім санації порожнини рота та гігієни призначали запропонований лікувально-профілактичний комплекс, котрий проводили поетапно наступним чином поетапно. Результати та їх обговорення. Для оцінки стану гігієнічного рівня та стану пародонту нами були вивчені гігієнічні індекси ( Silness-Loe, Stаllard) а також індекси, що вказують на запалення (РМА,), як на початку так і на протязі періоду застосування запропонованого комплексу. Рівень гігієни порожнини рота у обстежених нами дітей свідчить про недостатню профілактичну роботу. Так незадовільнений рівень гігієни був у 68,9 % дітей, задовільнений – лиш у 31,1 % дітей. Розповсюдженість симптому запалення по групам складала до 20 %. Висновки. Проведені клінічні дослідження показали, що за 2 роки спостережень ми отримали редукцію карієсу по приросту 48,3 %, що свідчить про значну карієс-профілактичну ефективність запропонованого нами лікувально-профілактичного комплексу для дітей з цукровим діабетом 1 типу.; Diabetes mellitus is one of the most common diseases of the endocrine system of the human body, and the increase in its incidence in different age groups is growing every year. The occurrence of complications of diabetes mellitus very often leads to disability of patients. It is almost impossible to completely recover from Type 1 diabetes. Numerous studies have established that in Type 1 diabetes mellitus, both in children and adults, there is always a dental pathology caused by the presence of this disease. The purpose of our work. Study of the state of oral tissues in children suffering from Type 1 diabetes in the dynamics of using the therapeutic and preventive complex developed by us. Research materials and methods. We examined and treated 53 children with Type 1 diabetes who lived in an orphanage with endocrine pathology, the treatment and Prevention complex proposed by us, and also examined 12 practically healthy children of the same age. The comparison group consisted of 24 children with diabetes and who underwent only oral sanitation and oral hygiene. 29 children of the main group, in addition to oral sanitation and hygiene, were prescribed the proposed treatment and Prevention complex, which was carried out in stages as follows in stages. Results and their discussion. To assess the state of the hygienic level and periodontal condition, we studied hygiene indices (Silness-Loe, Stallard) as well as indices indicating inflammation (PMA,), both at the beginning and during the period of application of the proposed complex. The level of oral hygiene in the children we examined indicates insufficient preventive work. Thus, the level of hygiene was unsatisfactory in 68.9 % of children, and only 31.1% of children were satisfied. The prevalence of the inflammatory symptom in groups was up to 20 %. Conclusions. The conducted clinical studies showed that for 2 years of observation, we received a reduction in caries by an increase of 48.3 %, which indicates a significant caries-preventive effectiveness of the treatment and Prevention complex proposed by us for children with Type 1 diabetes mellitus. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20361 Оцінка показника антиоксидантного захисту у ротовій рідині пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом, остеопенією та остеопорозом на тлі лікувально-профілактичного комплексу Гуртова, Я. М.; Шнайдер, С. А.; Вальда, В. В.; Репужинський, Й. М.; Жук, Д. Д.; Мазур, В. П.; Hurtova, Ya. M.; Shnaider, S. A.; Valda, V. V.; Repuzhynskyy, Y. M.; Zhuk, D. D.; Mazur, V. P. Оксидативний стрес є ключовою ланкою патогенезу хронічного генералізованого пародонтиту, особливо в поєднанні з остеопенією та остеопорозом, коли системна втрата кісткової маси поглиблює деструкцію пародонта. Мета дослідження. Оцінити вплив розробленого лікувально-профілактичного комплексу препаратів на антиоксидантно-прооксидантний індекс ротової рідини у таких пацієнтів. Матеріали та методи. Обстежено 25 пацієнтів (25–55 р.). Група 1 – соматично здорові (n = 10); група 2 – пацієнти з пародонтитом та остеопенією / остеопорозом, які отримували базову терапію (n = 12); група 3 – аналогічні пацієнти, що додатково отримували лікувальнопрофілактичний комплекс (n = 13). АПІ визначали на початку, через 3 міс, 8 міс, 1,5 р. та 2 р.; статистичний аналіз проводили t-критерієм Стьюдента (р < 0,01). Результати дослідження. На вихідному етапі АПІ в обох дослідних групах був значно нижчий за норму (p < 0,001). У групі порівняння істотних змін протягом лікування не виявлено. У групі, що отримувала комплекс, АПІ зріс у 2–4,4 рази вже через 8 міс і залишався вдвічі вищим за показники групи порівняння через 2 р. (p < 0,001). Висновки. У пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом, обтяженим остеопенією / остеопорозом, антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ) у ротовій рідині на момент включення в дослідження був достовірно знижений у 3,9–5,1 рази порівняно з показниками соматично здорових осіб, що відображає виражений оксидативний дисбаланс. Базова антибактеріально-протизапальна терапія за протоколом не призводила до суттєвого відновлення антиоксидантного захисту: протягом двох років спостереження значення АПІ у групі порівняння залишалися на рівні вихідних (p > 0,7). Лікувально-профілактичний комплекс виявився ефективним у відновленні антиоксидантного балансу ротової рідини, що може сприяти гальмуванню прогресування пародонтиту на тлі метаболічних порушень кісткової тканини.; Oxidative stress is a pivotal element in the pathogenesis of chronic generalized periodontitis. Its impact is exacerbated when accompanied by osteopenia or osteoporosis, conditions in which systemic bone loss intensifies periodontal destruction. The purpose of the study was to evaluate the effect of a newly developed therapeuticprophylactic drug complex on the salivary antioxidant– prooxidant index (API) in this patient cohort. Materials and methods. Twenty-five individuals aged 25–55 years were examined. Group 1 comprised somatically healthy participants (n = 10). Group 2 consisted of patients with periodontitis and osteopenia/osteoporosis receiving standard protocol-based therapy (n = 12). Group 3 included comparable patients who, in addition to standard care, received the therapeutic-prophylactic complex (n = 13). API was measured at baseline, 3 months, 8 months, 1.5 years, and 2 years. Statistical evaluation employed the Student’s t-test, with significance set at p < 0.01. Research results. Baseline API values in both study groups were significantly lower than normative levels (p < 0.001). No significant improvements were observed in the comparison group throughout the follow-up period. In contrast, API in the intervention group increased 2- to 4.4-fold by month 8 and remained twice as high as the comparison group after 2 years (p < 0.001). Conclusions. In patients with chronic generalized periodontitis burdened with osteopenia/osteoporosis, the antioxidant-prooxidant index (API) in the oral fluid at the time of inclusion in the study was significantly reduced by 3.9-5.1 times compared with somatically healthy individuals, which reflects a pronounced oxidative imbalance. Basic antibacterial-antiinflammatory therapy according to the protocol did not lead to a significant restoration of antioxidant protection: during two years of follow-up, the API values in the comparison group remained at the baseline level (p> 0.7). The therapeutic-prophylactic complex effectively restored the salivary antioxidant balance, potentially slowing the progression of periodontitis in patients with concomitant metabolic bone disorders. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20360 Методики реконструкції ложа простати при виконанні лапароскопічної простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію простати Морару-Бурлеску, Р. П.; Горовий, В. І.; Кравченко, А. М.; Шапринський, В. О.; Церковнюк, Р. Г.; Чайка, О. М.; Ліваковський, С. К.; Верба, М. А.; Moraru-Burlesku, R. P.; Gorovyi, V. I.; Kravchenko, A. M.; Shaprynskyi, V. O.; Tserkovniuk, R. G.; Chaika, O. M.; Livakovskyi, S. K.; Verba, M. A. Мета дослідження: представити та обґрунтувати методики реконструкції ложа простати при виконанні лапароскопічної простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію простати (ДГП), спрямовані на профілактику стриктури шийки сечового міхура, покращення гемостазу, зменшення об’єму ложа простати та прискорення його регенерації, а також провести порівняльну оцінку безпосередніх і віддалених результатів відкритої та лапароскопічної залобкової простатектомії у пацієнтів із ДГП великих розмірів.. У дослідження включено 320 пацієнтів із ДГП об’ємом понад 80 мл, які перебували на лікуванні у 2021–2026 роках. Лапароскопічну екстраперитонеальну транскапсулярну простатектомію виконано 200 хворим, відкриту залобкову простатектомію – 120 хворим. Розроблено та застосовано декілька варіантів реконструкції ложа простати залежно від анатомічних особливостей гіперплазованих вузлів, розмірів ложа простати та діаметра шийки сечового міхура. Використовували тригонізацію шийки сечового міхура П-подібними та V-подібними швами, формування широкого міхурово-уретрального анастомозу, а також методики звуження ложа простати при його значних розмірах. Усім пацієнтам проводили стандартне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження з оцінкою уродинамічних показників. Інтраопераційні та післяопераційні ускладнення оцінювали за класифікацією Clavien-Dindo. Статистичну обробку результатів виконували із застосуванням критеріїв Стьюдента та Манна–Уітні. Середня тривалість лапароскопічної простатектомії становила 117,4±10,8 хв., відкритої – 81,1±17,4 хв. Водночас середня інтраопераційна крововтрата була достовірно меншою після лапароскопічного втручання (117,5±30,6 мл проти 520,5±67,4 мл; p<0,05). Післяопераційний ліжко-день склав 6,0±1,2 та 9,8±2,9 доби відповідно. Переливання компонентів крові знадобилося 7,5% пацієнтів після відкритої простатектомії та не проводилося після лапароскопічної. Частота безпосередніх ускладнень становила 3,5% після лапароскопічного втручання та 33,3% після відкритої операції. Відновлення сечовипускання за показником максимальної швидкості потоку сечі було однаково ефективним в обох групах. При аналізі віддалених результатів упродовж трьох років спостереження частота ускладнень після лапароскопічної простатектомії становила 2,6%, після відкритої – 8,0% (p<0,05). Запропоновані методики реконструкції ложа простати дозволили ефективно профілактувати розвиток стриктур шийки сечового міхура, зменшити ризик інфекційно-запальних ускладнень та покращити умови за- гоєння післяопераційної рани. Висновки. Лапароскопічна екстраперитонеальна залобкова простатектомія із застосуванням диференційованих методик реконструкції ложа простати є ефективним і безпечним методом хірургічного лікування ДГП великих розмірів. Запропоновані способи реконструкції сприяють покращенню гемостазу, зменшенню ложа простати, про- філактиці стриктури шийки сечового міхура та забезпечують меншу частоту безпосередніх і віддалених ускладнень порівняно з відкритою залобковою простатектомією.; Aim. To present and substantiate techniques for reconstruction of the prostatic bed during laparoscopic prostatectomy in patients with benign prostatic hyperplasia (BPH), aimed at preventing bladder neck stricture, improving hemostasis, reducing the volume of the prostatic bed, and accelerating its regeneration, as well as to compare the immediate and long-term outcomes of open and laparoscopic retropubic prostatectomy in patients with large BPH. The study included 320 patients with BPH and prostate volume greater than 80 mL treated between 2021 and 2026. Laparoscopic extraperitoneal transcapsular prostatectomy was performed in 200 patients, while 120 patients underwent open retropubic prostatectomy. Several techniques for prostatic bed reconstruction were developed and applied according to the anatomical characteristics of hyperplastic prostatic nodules, the size of the prostatic bed, and the diameter of the bladder neck. Reconstruction methods included bladder neck trigonization using U-shaped and V-shaped sutures, formation of a wide vesicourethral anastomosis, and techniques for reducing the size of large prostatic bed. All patients underwent comprehensive clinical, laboratory, and instrumental evaluation, including assessment of urodynamic parameters. Intraoperative and postoperative complications were classified according to the Clavien-Dindo system. Statistical analysis was performed using Student’s t-test and the Mann-Whitney U test. The mean operative time was 117.4±10.8 minutes for laparoscopic prostatectomy and 81.1±17.4 minutes for open surgery. However, mean intraoperative blood loss was significantly lower in the laparoscopic group (117.5±30.6 mL vs. 520.5±67.4 mL; p<0.05). The average postoperative hospital stay was 6.0±1.2 days and 9.8±2.9 days, respectively. Blood transfusion was required in 7.5% of patients after open prostatectomy and in none of the patients after laparoscopic surgery. The rate of in-hospital complications was 3.5% following laparoscopic intervention compared with 33.3% after open surgery. Restoration of voiding function, assessed by maximum urinary flow rate, was equally effective in both groups. During a three-year follow-up period, long-term complications occurred in 2.6% of patients after laparoscopic prostatectomy and in 8.0% after open surgery (p<0.05). The proposed reconstruction techniques effectively prevented bladder neck stricture formation, reduced the risk of infectious and inflammatory complications, and improved postope- rative healing. Laparoscopic extraperitoneal retropubic prostatectomy combined with differentiated techniques of prostatic bed reconstruction is an effective and safe surgical treatment for large BPH. The proposed reconstructive methods improve hemostasis, reduce the size of the prostatic bed, prevent bladder neck stricture, and are associated with lower rates of both early and long-term complications compared with open retropubic prostatectomy. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20359 Порівняльний аналіз результатів гольмієвої лазерної енуклеації простати та відкритої простатектомії при хірургічному лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози Кравченко, А. М.; Горовий, В. І.; Шапринський, В. О.; Чайка, О. М.; Омелянчук, С. А.; Тагеєв, В. Р.; Галуган, А. М.; Kravchenko, A. M.; Gorovyi, V. I.; Shaprynskyi, V. O.; Chaika, O. M.; Omelianchuk, S. A.; Tageev, V. R.; Galugan, A. M. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГП) є однією з найпоширеніших причин розвитку симптомів нижніх сечових шляхів, включаючи обструктивні та іритативні прояви, а також порушення відтоку сечі внаслідок обструкції шийки сечового міхура, що часто потребує оперативного лікування. Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації урологів (EAU, 2025), при значному збільшенні об’єму простати (понад 80 мл) відкриту простатектомію розглядають як метод вибору за відсутності можливості виконання лазерної енуклеації простати. Водночас відкрите хірургічне втручання характеризується більшою травматичністю, вищою частотою інтраопераційних та післяопераційних кровотеч, розвитком ускладнень і збільшенням тривалості госпіталізації. З метою зменшення частоти небажаних наслідків у клінічну практику було впроваджено гольмієву лазерну енуклеацію простати (HoLEP). Мета дослідження. Провести оцінку та порівняльний аналіз ранніх (стаціонарних) результатів одномоментної відкритої трансцервікальної простатектомії та гольмієвої лазерної енуклеації простати при оперативному лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози великих розмірів (понад 80 см3). Матеріали і методи. У урологічному відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова у 2024–2025 роках було виконано 100 відкритих одномоментних трансцервікальних простатектомій та 100 одномоментних гольмієвих лазерних енуклеацій простати. Операції HoLEP виконували із застосуванням гольмієвого лазера MultiPulse HoPlus потужністю 150 W із морцелятором MultiCut, лазерним волокном 600 мкм (Jena Surgical, Німеччина) та резектоскопом Olympus 26F. Об’єм інтраопераційної крововтрати при відкритій простатектомії ви- значали ваговим методом, а під час HoLEP — калориметричним способом. Післяопераційні хірургічні ускладнення оцінювали відповідно до класифікації Clavien–Dindo. Функціональний стан сечовипускання до та після оперативного втручання оцінювали за допомогою урофлоуметрії з визначенням максимальної швидкості потоку сечі (Qmax). РЕЗУЛЬТАТИ. Середній вік пацієнтів після HoLEP становив 68,7±7,4 року, середній об’єм простати — 93,9±39,5 см3, тривалість операції (енуклеація та морцеляція) — 67,2±17,4 хвилини, середня інтраопераційна крововтрата — 119,7±37,2 мл, тривалість післяопераційної госпіталізації — 6,2±2,9 доби. У групі відкритої трансцервікальної простатектомії середній вік хворих становив 67,7±7,6 року, об’єм простати — 94,2±32,6 см3, середня тривалість операції – 68,3±12,7 хвилини. Інтраопераційна крововтрата була достовірно більшою та становила 252,7±23,2 мл (р<0,05), а середній післяопераційний ліжко-день – 9,3±1,9 (р<0,05). Потреба в наркотичних анальгетиках після відкритої простатектомії становила в середньому 2,4 мл морфіну на одного пацієнта, тоді як після HoLEP застосування морфіну не знадобилася. Ускладнення після HoLEP включали післяопераційну кровотечу у 1% випадків, гіпертермію після видалення уретрального катетера — у 1%, нетримання сечі – у 4%. Гемотрансфузія була необхідна лише одному пацієнту. Після відкритої простатектомії післяопераційні ускладнення спостерігалися частіше: кровотеча із необхідністю переливання компонентів крові – 5%, гіпертермія – 5%, гостра затримка сечі – 1%, пневмонія – 1%, нетримання сечі – 2%, гострий епідидимоорхіт – 2% та інші ускладнення. Летальних випадків у жодній групі не зареєстровано. Загальна частота хірургічних ускладнень після HoLEP становила 6%, після відкритої трансцервікальної простатектомії – 22% (р<0,05). Показники Qmax до та після HoLEP становили відповідно 7,3±1,1 мл/с та 23,7±2,6 мл/с, після відкритої простатектомії – 7,0±1,5 мл/с та 24,0±2,7 мл/с. Гольмієва лазерна енуклеація простати забезпечує меншу інтраопераційну крововтрату, нижчу інтенсивність больового синдрому, меншу частоту ранніх післяопераційних ускладнень та скорочення терміну госпіталізації у порівнянні з відкритою простатектомією. Обидва методи демонструють високу ефективність щодо відновлення акту сечовипускання у пацієнтів із ДГП за результатами урофлоуметрії. Необхідне подальше вивчен- ня віддалених результатів HoLEP у порівнянні з трансцервікальною простатектомією та оцінка функціональних результатів у пізньому післяопераційному періоді.; Benign prostatic hyperplasia (BPH) is one of the most common causes of lower urinary tract symptoms, including obstructive and irritative manifestations, as well as impaired urinary outflow due to bladder outlet obstruction, often requiring surgical treatment. According to the European Association of Urology (EAU, 2025) guidelines, in cases of significantly enlarged prostate volume (>80 mL), open prostatectomy is considered the method of choice when laser enucleation of the prostate cannot be performed. However, open surgery is associated with greater tissue trauma, a higher rate of intraoperative and postoperative bleeding, increased complication rates, and longer hospital stay. To reduce adverse outcomes, holmium laser enucleation of the prostate (HoLEP) has been introduced into clinical practice. Aim. To evaluate and perform a comparative analysis of early (in-hospital) outcomes of simultaneous open transvesical prostatectomy and holmium laser enucleation of the prostate in the surgical treatment of large-volume benign prostatic hyperplasia (>80 cm3). In the Urology Department of the Vinnytsia Regional Clinical Hospital named after M.I. Pirogov, 100 open simultaneous transvesical prostatectomies and 100 simultaneous holmium laser enucleations of the prostate were performed during 2024–2025. HoLEP procedures were carried out using a MultiPulse HoPlus holmium laser system (150 W) with a MultiCut morcellator, a 600 μm laser fiber (Jena Surgical, Germany), and an Olympus 26F resectoscope. Intraoperative blood loss during open prostatectomy was measured by the gravimetric method, while in HoLEP it was assessed using a calorimetric method. Postoperative surgical complications were classified according to the Clavien–Dindo system. Functional urinary outcomes before and after surgery were evaluated using uroflowmetry by measuring maximum urinary flow rate (Qmax). The mean age of patients in the HoLEP group was 68.7±7.4 years, mean prostate volume was 93.9±39.5 cm3, mean operative time (enucleation and morcellation) was 67.2±17.4 minutes, mean intraoperative blood loss was 119.7±37.2 mL, and mean postoperative hospital stay was 6.2±2.9 days. In the open transvesical prostatectomy group, the mean patient age was 67.7±7.6 years, prostate volume 94.2 ±32.6 cm3, and mean operative time 68.3±12.7 minutes. Intra- operative blood loss was significantly higher, amounting to 252.7±23.2 mL (p<0.05), and mean postoperative hospital stay was 9.3±1.9 days (p<0.05). Postoperative opioid analgesia in the open surgery group required an average of 2.4 mL of morphine per patient, whereas no morphine was required after HoLEP. Complications after HoLEP included postoperative bleeding in 1% of cases, hyperthermia after catheter removal in 1%, and urinary incontinence in 4%. Blood transfusion was required in only one patient. After open prostatectomy, complications were more frequent: bleeding requiring blood component transfusion in 5%, hyperthermia in 5%, acute urinary retention in 1%, pneumonia in 1%, urinary incontinence in 2%, acute epididymo-orchitis in 2%, among others. No mortality was recorded in either group. The overall complication rate was 6% after HoLEP and 22% after open transvesical prostatectomy (p<0.05). Qmax improved from 7.3±1.1 mL/s to 23.7±2.6 mL/s after HoLEP, and from 7.0±1.5 mL/s to 24.0±2.7 mL/s after open prostatectomy. Holmium laser enucleation of the prostate is associated with lower intraoperative blood loss, reduced pain intensity, fewer early postoperative complications, and shorter hospital stay compared to open prostatectomy. Both techniques demonstrate high efficacy in restoring urinary flow in patients with BPH based on uroflowmetry results. Further studies are required to evaluate long-term outcomes of HoLEP compared with transvesical prostatectomy and to assess functional results in the late postoperative period. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20355 Безпечність рекреаційних вод як запорука здоров’я відпочиваючих на водних об’єктах Бабієнко, В. В.; Мокієнко, А. В.; Дубовик, С. Л.; Рожнова, А. М. У монографії авторів «Еколого-гігієнічні основи безпеки рекреаційних вод» розглядаються керівні принципи безпечного рекреаційного водного середовища, деякі аспекти забруднення прибережних зон морів та океанів. Наведено детальний опис таласогенних інфекцій та захворювань, що виникають внаслідок забруднення води для купання та відпочинку. Приведено нормування якості рекреаційних вод. Наведено наукові засади рекреаційної екогігієни як основи безпечного використання рекреаційних вод. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20354 Аналіз факторів впливу війни на здоров’я населення Бабієнко, В. В.; Гущук, І. В.; Мокієнко, А. В. Війна (збройний конфлікт) має глибокий вплив на здоров'я, спричиняючи травми, хвороби, інвалідність та передчасну смертність. Фрагментом огляду є розгляд прогалин в знаннях серед медичних працівників про наслідки війни для здоров'я некомбатантів, тобо мирного населення. Дана тема рідко розглядається в медичних школах, школах охорони здоров'я та інших медичних професіях. Було проведено обмежену кількість комплексних оглядів, що охоплюють несприятливі наслідки війни для здоров'я. Багато досліджень вузько зосереджувалися на прямих наслідках, таких як травми, спричинені вибуховою зброєю, ігноруючи або недооцінюючи непрямі наслідки війни для здоров'я, які, як правило, є більш поширеними, ніж прямі наслідки. Цей огляд розроблений для того, щоб забезпечити цілісне розуміння негативного впливу війни на здоров'я, тим самим демонструючи, що ці величезні витрати війни переважають будь-які потенційні вигоди від війни. Крім того, цей огляд пропонує основу для моніторингу та оцінки численних наслідків війни, яка може спрямовувати майбутні аналізи та інформувати про реагування громадського здоров'я. Мета. Аналіз даних літератури щодо факторів впливу війни на здоров’я населення. 2026-01-01T00:00:00Z