https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/986 2026-05-22T05:04:04Z 2026-05-22T05:04:04Z Копійка, Г. Кравченко, Т. Данильчук, Г. Корнован, Г. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19566 2026-05-05T09:23:17Z 2026-01-01T00:00:00Z

Психологічні аспекти підтримки матерів під час грудного вигодовування Копійка, Г.; Кравченко, Т.; Данильчук, Г.; Корнован, Г. Грудне вигодовування є не лише фізіологічним процесом, але й важливим психоемоційним досвідом. Психологічні чинники, зокрема впевненість матері у власних можливостях, емоційний стан після пологів, рівень соціальної підтримки та доступ до професійної допомоги, істотно впливають на початок, тривалість і якість грудного вигодовування. Рішення жінки щодо грудного вигодовування формується ще в антенатальному періоді та залежить від рівня поінформованості, попереднього досвіду, культурних установок, а також доступності кваліфікованої медичної допомоги. Освітні інтервенції, спрямовані на майбутніх батьків, доведено підвищують ймовірність початку та збереження грудного вигодовування.

2026-01-01T00:00:00Z Кравченко, Т. Ю. Копійка, Г. К. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19565 2026-05-05T09:30:59Z 2026-01-01T00:00:00Z

Медична психологія хронічного болю: анатомія, психофізіологія та корекційні підходи Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К. Хронічний біль – це одна з найбільш поширених проблем сучасної медицини. В сучасному світі хронічний біль можна порівняти з пандемією. За даними глобальних епідеміологічних досліджень, поширеність хронічного болю невпинно зростає, особливо серед населення середнього та старшого віку Це складне багатофакторне явище, що включає фізіологічні, психічні та соціальні компоненти. Сучасна концепція розуміння хронічного болю виходить за межі суто біомедичної моделі та ґрунтується на біопсихосоціальному підході, який визнає, що хронізація болю є результатом комплексної взаємодії біологічних, психологічних та соціальних чинників. Сучасна медична психологія підкреслює, що ефективна робота з хронічним болем потребує інтеграції знань про анатомію нервової системи, психофізіологічні механізми сприйняття болю та застосування психокорекційних методик. Інтенсивність та сприйняття хронічного болю залежать не лише від фізіологічного пошкодження, а й від психологічного стану пацієнта, стресових факторів та особистісних особливостей.

2026-01-01T00:00:00Z Копійка, Г. Кравченко, Т. Данильчук, Г. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19564 2026-05-05T09:31:28Z 2026-01-01T00:00:00Z

Психологічні аспекти грудного вигодовування у жінок, які живуть з ВІЛ, в умовах сучасних рекомендацій Копійка, Г.; Кравченко, Т.; Данильчук, Г. Досягнення сучасної антиретровірусної терапії трансформували ВІЛ-інфекцію у хронічне кероване захворювання з очікуваною тривалістю життя, подібною до загальної популяції. . Це зумовило перегляд підходів до репродуктивного здоров’я жінок, зокрема до питання грудного вигодовування (ГВ), яке має не лише медичне, але й значне психологічне значення. Водночас, попри очевидні переваги ГВ та оновлені міжнародні рекомендації щодо підтримки та організації ГВ для жінок, які живуть з ВІЛ інфекцією, вибір способу вигодовування залишається складним, саме з психологічної точки зору.

2026-01-01T00:00:00Z Кравченко, Т. Ю. Копійка, Г. К. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19563 2026-05-05T09:31:47Z 2026-01-01T00:00:00Z

Цифровий стрес: анатомо-психологічні основи та наслідки для психології здоров’я Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К. У сучасному суспільстві цифрові технології стали невід’ємною частиною повсякденного життя, праці та навчання. Інтенсивна взаємодія з комп’ютерами, смартфонами, соціальними мережами та іншими цифровими платформами обумовлює зростання психоемоційного навантаження, що отримало назву цифрового стресу. Цифровий стрес не обмежується суб’єктивними переживаннями напруження чи втоми, а має чітко окреслені психофізіологічні та анатомічні механізми. Його розвиток пов’язаний з особливостями функціонування центральної та вегетативної нервової системи, нейроендокринної регуляції, а також з перенапруженням сенсорних систем.

2026-01-01T00:00:00Z Колотвіна, Л. І. Синенко, В. І. Колотвін, А. О. Квасневський, Є. А. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19535 2026-04-30T08:34:02Z 2026-01-01T00:00:00Z

Телемедицина: підвищення доступності та якості медичних послуг Колотвіна, Л. І.; Синенко, В. І.; Колотвін, А. О.; Квасневський, Є. А. В умовах цифровізації суспільства одним із сучасних та важливих напрямків розвитку охорони здоров’я стає телемедицина, яка представляє використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для дистанційного надання медичної допомоги. Початком запровадження телемедицини в Україні можна вважати створення у 2007 році Державного клінічного науково-практичного центру телемедицини Міністерства охорони здоров’я України. Основним завданням телемедичних технологій є покращення доступу до медичних послуг, отримання пацієнтом кваліфікованої консультативної медичної допомоги без відвідування лікарні, що особливо важливо для жителів віддалених, важкодоступних, переважно сільських районів, при несприятливих погодних умовах, при поганому самопочутті.

2026-01-01T00:00:00Z Ткачук, В. В. Tkachuk, V. V. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19533 2026-04-30T07:39:09Z 2026-01-01T00:00:00Z

Сучасна стратегія ведення пацієнтів із зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози Ткачук, В. В.; Tkachuk, V. V. У статті представлено комплексний аналіз сучасних підходів до діагностики та лікування зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗНПЗ) на основі оновлених Європейських настанов 2025 року. Розглянуто етіологічні чинники первинної та вторинної ЗНПЗ, механізми патогенезу, зокрема роль дефіциту бікарбонатів, кислотної інактивації ферментів та феномену функціонального резерву. Окрему увагу приділено коморбідним станам: висвітлено патогенетичний зв’язок між ЗНПЗ та цукровим діабетом, а також вплив вісцерального ожиріння та синдрому надмірного бактеріального росту на прогресування мальабсорбції. Деталізовано сучасні діагностичні алгоритми, включаючи використання фекальної еластази-1 та дихальних тестів. Описано стратегію замісної ферментної терапії, критерії вибору препаратів, режими дозування та тактику при недостатній відповіді на лікування, зокрема застосування інгібіторів протонної помпи для корекції дуоденального pH. Отримані результати підкреслюють необхідність мультидисциплінарного підходу для запобігання нутритивним дефіцитам та покращення прогнозу життя пацієнтів.; The article presents a comprehensive analysis of modern approaches to the diagnosis and treatment of pancreatic exocrine insufficiency (EPI) based on the updated 2025 European guidelines. The etiological factors of primary and secondary EPI, pathogenetic mechanisms, including the role of bicarbonate deficiency, acid inactivation of enzymes, and the functional reserve phenomenon are reviewed. Special attention is paid to comorbid conditions: the pathogenetic link between EPI and diabetes mellitus is highlighted, as well as the impact of visceral obesity and small intestinal bacterial overgrowth on the progression of malabsorption. Modern diagnostic algorithms, including the use of fecal elastase-1 and breath tests, are detailed. The strategy of enzyme replacement therapy, criteria for drug selection, dosage regimens, and tactics for insufficient response to treatment, including the use of proton pump inhibitors to correct duodenal pH, are described. The findings emphasize the need for a multidisciplinary approach to prevent nutritional deficiencies and improve the clinical outcomes of patients.

2026-01-01T00:00:00Z Колотвіна, Л. І. Синенко, В. І. Колотвін, А. О. Квасневський, Є. А. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19323 2026-04-03T09:04:30Z 2026-01-01T00:00:00Z

Цифрова грамотність лікарів у сучасному навчальному процесі Колотвіна, Л. І.; Синенко, В. І.; Колотвін, А. О.; Квасневський, Є. А. Швидкий прогрес протягом останніх років комунікаційно-інформаційних технологій, програмного забезпечення, необхідність в оцінці медичних послуг у цілому та комунікації між медичними працівниками, в тому числі різних лікувально-профілактичних закладів, диктують необхідність підвищення рівня цифрової грамотності як у майбутніх, так і у практикуючих лікарів. В Україні цифровізація охорони здоров’я активно розвивається. Відбувся запуск ряду нових цифрових сервісів в охороні здоров'я. Зокрема, вперше в Україні впроваджено електронний рейтинговий розподіл студентів в інтернатуру, відбулася реформа МСЕК, впроваджено електронну чергу з безоплатного ендопротезування пацієнтів.

2026-01-01T00:00:00Z Кравченко, Т. Ю. Копійка, Г. К. Kravchenko, T. Yu. Kopiika, H. K. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19321 2026-04-03T09:13:13Z 2026-01-01T00:00:00Z

Взаємозв’язок функціонального стану нервової системи та психологічних стратегій подолання хвороби Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К.; Kravchenko, T. Yu.; Kopiika, H. K. У статті розглядається взаємозв’язок між функціональним станом нервової системи та психологічними стратегіями подолання хвороби. Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела з використанням баз даних PubMed, Web of Science, Наукова періодика України, каталогів і фондів Національної наукової медичної бібліотеки України. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі психофізіологічних чинників у перебігу захворювань, ефективності лікування та процесах адаптації особистості до хронічного або гострого хворобливого стану. Функціональний стан нервової системи розглядається як інтегральний показник рівня психофізіологічної регуляції, що визначає особливості емоційного реагування, стресостійкість та здатність до мобілізації адаптаційних ресурсів організму. Клінічні та доклінічні дослідження вчених вказують на те, що тривалий стрес пов’язаний з атрофією нейронів кортикальної та лімбічної областей мозку та порушеннями неврогенезу, призвести до атрофії маси мозку та зменшення його ваги. Показано, що тип нервової системи, рівень збудження та стійкість нервових процесів безпосередньо впливають на особливості реагування людини на соматичне захворювання. Оптимальний функціональний стан нервової системи асоціюється з використанням конструктивних, активних стратегій подолання хвороби, тоді як зниження функціональних резервів, підвищений рівень тривожності та вегетативної дисрегуляції пов’язані з домінуванням дезадаптивних стратегій, зокрема уникання та емоційного реагування. Психологічні стратегії можуть бути розглянуті як детермінувальний чинник, що змінює вплив функціонального стану нервової системи на хід хвороби та процес відновлення. У цьому контексті важливим є розуміння того, як саме функціональний стан нервової системи впливає на вибір, реалізацію та ефективність психологічних стратегій подолання, і навпаки – як психологічні втручання можуть модифікувати цей стан.; The article examines the relationship between the functional state of the nervous system and psychological strategies for coping with illness. Domestic and international literature sources were analyzed using the PubMed, Web of Science, Scientific Periodicals of Ukraine databases, as well as the catalogs and collections of the National Scientific Medical Library of Ukraine. The relevance of this study is обусловлена the growing role of psychophysiological factors in disease progression, treatment effectiveness, and the processes of individual adaptation to chronic or acute pathological conditions. The functional state of the nervous system is considered an integral indicator of the level of psychophysiological regulation, which determines the characteristics of emotional responsiveness, stress resistance, and the ability to mobilize the body’s adaptive resources. Clinical and preclinical studies indicate that prolonged stress is associated with neuronal atrophy in the cortical and limbic regions of the brain and disturbances in neurogenesis, which may lead to a reduction in brain mass and overall brain weight. It has been demonstrated that the type of nervous system, the level of excitation, and the stability of nervous processes directly influence an individual’s response to somatic disease. An optimal functional state of the nervous system is associated with the use of constructive, active coping strategies, whereas decreased functional reserves, elevated anxiety levels, and autonomic dysregulation are linked to the predominance of maladaptive strategies, particularly avoidance and emotionally driven responses. Psychological strategies may be regarded as a determining factor that modifies the impact of the functional state of the nervous system on the course of disease and the recovery process. In this context, it is essential to understand how the functional state of the nervous system influences the selection, implementation, and effectiveness of psychological coping strategies, and conversely, how psychological interventions can modify this state.

2026-01-01T00:00:00Z Кравченко, Т. Ю. Копійка, Г. К. Kravchenko, T. Yu. Kopiyka, G. K. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19320 2026-04-03T09:14:05Z 2026-01-01T00:00:00Z

Психофізіологічні маркери стресостійкості та їх нейроанатомічні основи як предиктори збереження здоров’я в умовах хронічного стресу Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К.; Kravchenko, T. Yu.; Kopiyka, G. K. У статті представлено системний аналіз психофізіологічних маркерів стресостійкості та їх нейроанатомічних детермінант, а також окреслено їх значення для прогнозування збереження психічного й соматичного здоров’я в умовах тривалого стресового навантаження. Узагальнено сучасні наукові дані щодо функціонування нейронних структур, механізмів вегетативної регуляції, гормональних реакцій і біофізіологічних показників, які розглядаються як потенційні індикатори адаптаційного потенціалу організму. Стресостійкість розглядається як результат скоординованої взаємодії префронтальної кори, лімбічних структур і нейроендокринних механізмів, що забезпечують баланс між емоційною реактивністю та когнітивним контролем. Показано, що порушення цього балансу при тривалому стресі сприяє домінуванню автоматизованих захисних реакцій і підвищує ризик розвитку психосоматичних та афективних розладів. Узагальнення даних щодо функціонального стану центральної нервової системи, автономної регуляції та гормональної реактивності дозволяє розглядати стресостійкість як біологічно детермінований і водночас пластичний феномен, що має прогностичне значення для оцінювання адаптаційних можливостей організму. Такий підхід відкриває перспективи для ранньої ідентифікації осіб із підвищеним ризиком негативних наслідків хронічного стресу та розробки комплексних програм профілактики і психокорекції, спрямованих на збереження психічного і соматичного здоров’я. Прогностичне значення показників хронічного стресу полягає у можливості раннього виявлення ризиків психофізіологічних та психосоматичних порушень, оцінки адаптаційного потенціалу особистості та прогнозування ефективності профілактичних і корекційних втручань.; This article presents a systematic analysis of psychophysiological markers of stress resilience and their neuroanatomical determinants, outlining their significance for predicting the preservation of mental and somatic health under conditions of prolonged stress exposure. Contemporary scientific evidence concerning the functioning of neural structures, mechanisms of autonomic regulation, hormonal responses, and biophysiological indicators is synthesized, as these parameters are considered potential indicators of the organism’s adaptive capacity. Stress resilience is conceptualized as the result of coordinated interactions between the prefrontal cortex, limbic structures, and neuroendocrine mechanisms that maintain a balance between emotional reactivity and cognitive control. It is demonstrated that disruption of this balance under chronic stress promotes the predominance of automated defensive responses and increases the risk of developing psychosomatic and affective disorders. The integration of data on the functional state of the central nervous system, autonomic regulation, and hormonal reactivity allows stress resilience to be viewed as a biologically determined yet plastic phenomenon with significant prognostic value for assessing adaptive capacities. This approach opens perspectives for the early identification of individuals at increased risk of adverse consequences of chronic stress and for the development of comprehensive preventive and psychocorrective programs aimed at preserving mental and somatic health. The prognostic value of chronic stress indicators lies in their potential for early detection of risks of psychophysiological and psychosomatic disturbances, evaluation of individual adaptive potential, and prediction of the effectiveness of preventive and corrective interventions.

2026-01-01T00:00:00Z Кравченко, Т. Ю. Копійка, Г. К. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19319 2026-04-03T09:26:37Z 2025-01-01T00:00:00Z

Вплив дитячих психологічних травм на формування афективних розладів у дорослому віці Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К. У статті розглянуті питання впливу психологічних травм, отриманих в дитинстві на розвиток різноманітних психічних розладів у дорослому віці, серед яких значне місце займають афективні розлади. Діти стикаються з різними стресовими ситуаціями, такими як розлучення батьків, насильство в сім’ї, травми, втрати, воєнні дії та інші негативні життєві події, які можуть залишити глибокий слід в їхній психіці. Дитячий травматичний досвід може впливати на формування особистості, включаючи рівень самооцінки та відносин з іншими, що також може вплинути на розвиток тривожних розладів. Національна мережа з питань дитячого травматичного стресу в США визначає травматичні події як такі, що викликають у них страх або завдають значущої шкоди їх емоційному або фізичному благополуччю. Мета статті – аналіз сучасних наукових досліджень, які підтверджують і пояснюють взаємозв’язок дитячих психологічних травм і розвитку афективних розладів у дорослому віці. Огляд літературних джерел показав, що люди з дитячими травмами у дитинстві мають у 3–4 рази вищий ризик розвитку депресії та тривожних розладів у більш старшому віці. Хронічний стрес призводить до порушення регуляції гіпоталамус-гіпофізарно-наднирникової осі, епігенетичних модифікації, дисбаланса в роботі нейротрансмітерів та гормонів стресу, активує глюкокортикоїдні рецептори, порушує нормальний розвиток нервової системи, що може сприяти змінам маркерів метаболоміки, запалення, оксидативного стресу та аномальному розвитку стресових систем. Дослідження останніх років вказує на те, що рання травма у дитини в поєднанні з генетичною вразливістю та епігенетичними модифікаціями має довготривалий вплив на мозок та його регуляторні системи, що може призвести до зміни програмування розвитку психічного та фізичного здоров’я. Несприятливий досвід дитинства здійснює значний вплив на психічне здоров′я, що призводить до розвитку афективних розладів у дорослих, які характеризуються порушенням емоційного фону та розвитком депресивного розладу і біполярного афективного розладу. Тому одним із головних завдань лікарів є робота з дитячими психологічними травмами.; This article explores the influence of childhood psychological trauma on the emergence of various mental health disorders in adulthood, with a particular emphasis on affective disorders. Children often encounter a wide range of stressful experiences–such as parental divorce, domestic violence, trauma, loss, warfare, and other adverse life events– that can leave profound imprints on their psychological development. Childhood trauma may significantly affect personality formation, self-esteem, and interpersonal relationships, all of which are associated with an increased risk of anxiety disorders. According to the National Child Traumatic Stress Network (NCTSN) in the United States, traumatic events are those that elicit fear or cause significant harm to a child’s emotional or physical well-being. The primary objective of this article is to analyze current scientific research that supports and explains the link between childhood psychological trauma and the onset of affective disorders in adulthood. A review of the literature indicates that individuals with childhood trauma are three to four times more likely to develop depression and anxiety disorders later in life. Chronic stress disrupts the regulation of the hypothalamic-pituitary-adrenal (HPA) axis, triggers epigenetic modifications, and causes imbalances in neurotransmitters and stress hormones. This stress response activates glucocorticoid receptors and impairs normal neural development, contributing to alterations in metabolomic markers, inflammation, oxidative stress, and abnormal functioning of stress response systems. Recent studies suggest that early-life trauma, when combined with genetic vulnerability and epigenetic changes, can have long-term consequences on brain function and regulatory systems, ultimately reshaping developmental trajectories of both mental and physical health. Adverse childhood experiences have a substantial impact on mental health, contributing to the development of affective disorders in adults–manifested primarily as major depressive disorder and bipolar affective disorder. Consequently, addressing childhood psychological trauma remains a critical task for mental health professionals.

2025-01-01T00:00:00Z