Наукові статті. Кафедра психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії

Медикаментозна деескалація як інструмент розширення реабілітаційного вікна: клінічне моделювання

2026-06-30T07:54:21Z

Медикаментозна деескалація як інструмент розширення реабілітаційного вікна: клінічне моделювання Рябухін, К. В.; Ryabukhin, K. V. Мета роботи – сконструювати теоретичну модель вибірки госпіталізованих ветеранів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) Одеського регіону та оцінити потенціал зменьшення кількості призначених медикаментів (медикаментозна деескалація) як інструменту розширення реабілітаційного вікна терапевтичної залученості при різних сценаріях фармакологічної раціоналізації. Було проведено клінічне моделювання з конструюванням теоретичної вибірки N=86 на основі верифікованих епідеміологічних даних щодо поширеності поліфармації та антихолінергічного та седативного навантаження (Drug Burden Index) у госпіталізованих ветеранів з ПТСР. Змодельовано три сценарії медикаментозної деескалації з оцінкою очікуваного зниження DBI, когнітивного покращення та розширення терапевтичного вікна. Середній DBI при надходженні становив 1,34 ± 0,87; 66,3% учасників мали DBI ≥ 1. Частка осіб у терапевтичному вікні (DBI < 1) – 33,7%. Консервативна деескалація підвищувала цей показник до 42,2%, помірна – до 61,0%, повна раціоналізація – до 78,3%. Очікуваний приріст швидкості обробки інформації становив 8-35% залежно від сценарію. Таким чином, зменьшення кількості призначених медикаментів є клінічно необхідним і методологічно обґрунтованим компонентом стаціонарної психореабілітації ветеранів. Навіть консервативний сценарій розширює терапевтичне вікно у значної частки госпіталізованих пацієнтів.; The purpose of the study is to construct a theoretical model of a sample of hospitalized veterans with posttraumatic stress disorder (PTSD) from the Odessa region and to assess the potential for reducing the number of prescribed medications (medication de-escalation) as a tool to expand the rehabilitation window of therapeutic engagement under different pharmacological rationalization scenarios. Clinical modeling was carried out by constructing a theoretical sample of N=86 based on verified epidemiological data on the prevalence of polypharmacy and anticholinergic and sedative load (Drug Burden Index) in hospitalized veterans with PTSD. Three medication de-escalation scenarios were modeled to assess the expected reduction in DBI, cognitive improvement, and expansion of the therapeutic window. The mean DBI at admission was 1.34 ± 0.87; 66.3% of participants had a DBI ≥ 1. The proportion of individuals within the therapeutic window (DBI < 1) was 33.7%. Conservative de-escalation increased this figure to 42.2%, moderate to 61.0%, full rationalization – up to 78.3%. The expected increase in information processing speed was 8-35% depending on the scenario. Thus, the reduction in the number of prescribed medications is a clinically necessary and methodologically justified component of inpatient psychorehabilitation for veterans. Even a conservative scenario expands the therapeutic window in a significant portion of hospitalized patients.

Психофізіологічні конфаундери поліграфного обстеження у ветеранів ЗСУ Одеського регіону: клінічне моделювання та байєсівська оцінка

2026-06-30T07:15:05Z

Психофізіологічні конфаундери поліграфного обстеження у ветеранів ЗСУ Одеського регіону: клінічне моделювання та байєсівська оцінка Баскіна, В. В.; Baskina, V. V. Мета роботи – розробка теоретичної моделі вибірки військовослужбовців ЗСУ Одеського регіону, спрямованих на поліграфне обстеження, та на основі верифікованих епідеміологічних параметрів оцінити поширеність психофізіологічних конфаундерів і їхній вплив на прогностичну цінність результатів тесту. Здійснене клінічне моделювання з конструюванням теоретичної вибірки N=94 на основі верифікованих епідеміологічних даних щодо поширеності посттравматичного стресового розладу (ПТСР), легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ), розладів сну та розладів, пов’язаних із прийомом аокроголю, серед комбатантів (2022-2024). Проведена Байєсівська оцінка прогностичної цінності поліграфного результату з урахуванням модельного конфаундерного профілю. У змодельованій вибірці 42,6% мали ПТСР, 24,5% – лЧМТ в анамнезі, 61,7% – клінічно значущі порушення сну, 27,7% – поточну психофармакотерапію. Хоча б один суттєвий конфаундер виявлено у 92,6% учасників, два і більше – у 68,1%. Байєсівська модель продемонструвала зниження позитивної прогностичної цінності (PPV) з 24,1% у стандартній популяції до 18,1% у змодельованій вибірці: 4 з 5 «позитивних» результатів у цій популяції є потенційно хибними. Тому, конфаундерний профіль змодельованої вибірки є критичним з точки зору достовірності поліграфного обстеження. Застосування тесту без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним у даному клінічному контексті.; The purpose of the study is to construct a theoretical sample model of Ukrainian Armed Forces servicemen from the Odessa region who were sent for polygraph examination, and based on verified epidemiological parameters, to assess the prevalence of psychophysiological confounders and their impact on the predictive value of the test results. Clinical modeling was conducted by constructing a theoretical sample of N=94 based on verified epidemiological data on the prevalence of post-traumatic stress disorder (PTSD), mild traumatic brain injury (mTBI), sleep disorders, and disorders related to alcohol use among combatants (2022-2024). A Bayesian evaluation of the predictive value of the polygraph result was carried out, considering the modeled confounder profile. In the modeled sample, 42.6% had PTSD, 24.5% had a history of mTBI, 61.7% had clinically significant sleep disorders, and 27.7% were undergoing current psychopharmacotherapy. At least one significant confounder was identified in 92.6% of participants, and two or more in 68.1%. The Bayesian model demonstrated a decrease in positive predictive value (PPV) from 24.1% in the standard population to 18.1% in the simulated sample: 4 out of 5 'positive' results in this population are potentially false. Therefore, the confounder profile of the simulated sample is critical in terms of the reliability of the polygraph examination. The use of the test without prior psychiatric assessment is methodologically untenable in this clinical context.

Поліграф у воєнний час: психофізіологічні обмеження та їх значення в умовах бойового стресу (огляд)

2026-06-24T07:50:50Z

Поліграф у воєнний час: психофізіологічні обмеження та їх значення в умовах бойового стресу (огляд) Баскіна, В. В.; Baskina, V. V. Метою статті є аналіз доказової бази психофізіологічних обмежень поліграфа та систематизація ризиків помилкових результатів у популяції осіб з бойовим досвідом, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) і пов’язаними соматичними та неврологічними наслідками. Проводився огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024рр.), що стосуються психофізіологічних механізмів поліграфії і її валідності, вегетативної дисфункції при ПТСР і легкій черепно%мозковій травмі (лЧМТ), фармакологічних модифікаторів вегетативної реактивності. Доведено що точність стандартного методу порівняльних запитань (CQT) не перевищує 70–80% навіть у лабораторних умовах. ПТСР системно підвищує базальний симпатичний тонус, порушує диференціальну реактивність на стимули та суттєво підвищує частку хибнопозитивних результатів. Дисоціативний підтип ПТСР, навпаки, може спричиняти хибнонегативні результати. Легка ЧМТ – поширений наслідок бойового досвіду – спричиняє стійку вегетативну дисфункцію, що зберігається поза клінічним відновленням. Фармакологічне лікування ПТСР (СІЗЗС, бета-блокатори, бензодіазепіни) додатково й по-різному модифікує досліджувані параметри. Таким чином, застосування поліграфа щодо осіб з бойовим досвідом, верифікованим або ймовірним ПТСР чи лЧМТ без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним. Результати тесту не підлягають ізольованій інтерпретації без урахування клінічного статусу обстежуваного. Лікар-психіатр здатний відігравати ключову роль у забезпеченні клінічно обґрунтованого підходу до інтерпретації даних поліграфного обстеження.; The purpose of the article was to analyze the evidence base of the psychophysiological limitations of the polygraph and to systematize the risks of false results in a population of individuals with combat experience, post-traumatic stress disorder (PTSD), and related somatic and neurological consequences. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018–2024) was conducted, concerning the psychophysiological mechanisms of polygraphy and its validity, autonomic dysfunction in PTSD and mild traumatic brain injury (mTBI), and pharmacological modifiers of autonomic reactivity. It was confirmed that the accuracy of the standard comparative question test (CQT) method does not exceed 70–80% even under laboratory conditions. PTSD systematically increases basal sympathetic tone, disrupts differential reactivity to stimuli, and significantly increases the proportion of false positive results. The dissociative subtype of PTSD, in contrast, may cause false negative results. Mild TBI – a common consequence of combat experience – causes persistent autonomic dysfunction that persists beyond clinical recovery. Pharmacological treatment of PTSD (SSRIs, beta-blockers, benzodiazepines) additionally and differently modifies the parameters under study. Thus, the use of a polygraph on individuals with combat experience, verified or probable PTSD, or mild TBI without prior psychiatric evaluation is methodologically untenable. Test results cannot be interpreted in isolation without considering the clinical status of the examinee. A psychiatrist can play a key role in ensuring a clinically justified approach to interpreting polygraph examination data.

Фармакологічний супровід психореабілітації ветеранів із посттравматичним стресовим розладом: баланс між симптоматичним контролем і реабілітаційним потенціалом (огляд)

2026-06-24T07:22:09Z

Фармакологічний супровід психореабілітації ветеранів із посттравматичним стресовим розладом: баланс між симптоматичним контролем і реабілітаційним потенціалом (огляд) Рябухін, К. В.; Ryabukhin, K. V. Метою статті є систематизація доказової бази фармакотерапії ПТСР у контексті стаціонарної психореабілітації ветеранів та окреслити принципи балансу між симптоматичним контролем і збереженням реабілітаційного потенціалу. Проведений огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024 рр.) щодо фармакологічного лікування ПТСР у ветеранів, впливу препаратів на когнітивні функції й терапевтичну залученість, явища поліфармації в стаціонарних умовах. Встановлено що препарати першої лінії (серталін, пароксетин, венлафаксин) демонструють малий-середній ефект-розмір і не позбавляють від необхідності психотерапії. Седативний профіль антипсихотиків, бензодіазепінів і частини антидепресантів безпосередньо знижує когнітивну доступність до травмаорієнтованої терапії. Поліфармація серед стаціонарних ветеранів сягає 77–80% і супроводжується значним медикаментозним навантаженням. Розлади сну потребують окремого фармакологічного підходу; коморбідний алкогольний розлад суттєво ускладнює медикаментозну стратегію. Нові підходи – MDMA-асистована терапія та блокада зірчастого вузла – демонструють перспективні результати, проте залишаються поза рутинною практикою. Тому фармакологічний супровід реабілітації ветеранів потребує системного підходу, орієнтованого не лише на зниження симптоматики, а й на збереження і розширення терапевтичної залученості. Регулярний перегляд медикаментозної схеми є облігатним компонентом стаціонарного реабілітаційного процесу.; The purpose of the article was to systematize the evidence base of pharmacotherapy for PTSD in the context of inpatient psychorehabilitation of veterans and to outline the principles of balancing symptomatic control with the preservation of rehabilitative potential. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018%2024) were conducted regarding pharmacological treatment of PTSD in veterans, the impact of medications on cognitive functions and therapeutic engagement, and the phenomenon of polypharmacy in inpatient settings. It was established that first-line drugs (sertraline, paroxetine, venlafaxine) demonstrate a small-to-moderate effect size and do not eliminate the need for psychotherapy. The sedative profile of antipsychotics, benzodiazepines, and some antidepressants directly reduces cognitive accessibility to trauma-focused therapy. Polypharmacy among inpatient veterans reaches 77–80% and is accompanied by a significant medication burden. Sleep disorders require a separate pharmacological approach; comorbid alcohol disorder significantly complicates the medication strategy. New approaches – MDMA-assisted therapy and stellate ganglion blockade – show promising results, yet remain outside routine practice. Therefore, the pharmacological support of veteran rehabilitation requires a systemic approach, focused not only on symptom reduction but also on maintaining and expanding therapeutic engagement. Regular review of the medication regimen is an obligatory component of the inpatient rehabilitation process.

Особливості клінічного профілю військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом

2026-05-31T18:34:13Z

Особливості клінічного профілю військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом Молдавська, Х. О.; Опря, Є. В.; Moldavska, Kh. O.; Oprya, Ye. V. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є серйозною психічною проблемою, що виникає у людей, які були свідками травматичних подій, як-от війна, насильство або природні катастрофи. Хоча існують різноманітні методи лікування ПТСР, не всі пацієнти реагують на них, що підкреслює потребу у розробленні нових та більш ефективних підходів. З метою вивчення особливостей клініко-психологічних та соматовегетативних проявів психосоматичних розладів у військовослужбовців із ПТСР обстежено 55 чоловіків віком від 20 до 60 років. Підтверджена особливість клінічних проявів ПТСР — флуктуаційна (хвилеподібна) схема перебігу. Виявлені психосоматичні розлади, які формувалися внаслідок ПТСР, мали пароксизмальний характер, а найбільш поширеними та вираженими були афективні та тривожні розлади, що підтверджувало теорію кіндлінгу щодо епілептиформної природи процесу. Отже, досліджувані стани виникають унаслідок порушення електричної активності головного мозку, потребують відповідного електроенцефалографічного обстеження та подальшого впливу на біопотенціали головного мозку з метою корекції виявлених порушень та реабілітації осіб із ПТСР. Врахування клінічних та патогенетичних особливостей формування ПТСР дасть змогу розробити комплексні програми терапії та медико-психологічної реабілітації, що сприятимуть відновленню та покращенню якості життя пацієнтів.; Post-traumatic stress disorder (PTSD) is a serious mental health problem that occurs in people who have witnessed traumatic events such as war, violence or natural disasters. Although there are a variety of treatments for PTSD, not all patients respond to them, highlighting the need to develop new and more effective approaches. In order to study the features of clinical-psychological and somatic-vegetative manifestations of psychosomatic disorders in combatants with PTSD, 55 men aged 20 to 60 were examined. Such a feature of the clinical manifestations of PTSD as a fluctuating (wave-like) flow pattern was confirmed. The identified psychosomatic disorders that were formed as a result of PTSD had a paroxysmal character, and the most common and pronounced were affective and anxiety disorders, which confirmed the kindling theory regarding the epileptiform nature of the process. Thus, the states under investigation arise as a result of disturbances in the electrical activity of the brain, require an appropriate electroencephalographic examination, and further influence on the biopotentials of the brain in order to correct the detected disturbances and rehabilitate persons with PTSD. Taking into account the clinical and pathogenetic features of the formation of PTSD will allow the development of comprehensive programs of therapy and medical and psychological rehabilitation, which will contribute to the recovery and improvement of the quality of life of patients.

Комплексній підхід до корекції депресивних розладів у хворих на рак ендометрію, коморбідний з ожирінням

2026-06-23T12:12:44Z

Комплексній підхід до корекції депресивних розладів у хворих на рак ендометрію, коморбідний з ожирінням Опря, Є. В.; Станіславчук, В. В.; Морванюк, Г. В.; Фучеджі, В. Д.; Бєлогрудова, К. К.; Баскіна, В. В.; Oprya, Ye. V.; Stanislavchuk, V. V.; Morvaniuk, H. V.; Fuchedzhi, V. D.; Bielohrudova, K. K.; Baskina, V. V. Статтю присвячено проблематиці коморбідності психічних розладів, онкопатології та ожиріння. Підтверджено вплив стресу на харчову поведінку та вплив ожиріння на перебіг онкозахворювання. У статті показано, що впливаючи на депресивні, тривожні та інші психопатологічні симптоми, за допомогою адекватних та своєчасно застосованих психотерапевтичних методик у комплексному лікуванні, можна покращити якість життя пацієнтів. У статті проаналізовано велику кількість наукових досліджень, присвячених проблематиці найтяжчого перебігу раку через вплив стресових факторів на різних етапах онкозахворювання. Також у цій статті продемонстровано актуальність антидепресивної терапії у лікуванні депресивних, тривожних та больових розладів онкохворих, з урахуванням взаємодії антидепресантів з протипухлинними препаратами.; This paper is devoted to the problem of comorbidity of mental pathology, oncopathology and obesity. The impact of stress on eating behavior and the impact of obesity on the course of cancer have been confirmed. The paper shows that impact on depressive, anxiety and other psychopathological symptoms with the adequate and timely applied psychotherapeutic methods in complex treatment can improve the quality of life of patients. The paper analized a large number of scientific studies devoted to the problem of a more severe course of cancer due to the influence of stress at various stages of cancer. The review also demonstrates the importance of using modern psychotropic drugs from the group of antidepressants in the treatment of depressive, anxiety and pain disorders of oncology patient, taking into account interactions antidepressants with anticancer drugs.

Вплив стресу на роботу викладачів та його корекція

2026-05-31T18:36:14Z

Вплив стресу на роботу викладачів та його корекція Морванюк, Г. В.; Morvanyuk, H. V. У статті проведено дослідження чинників стресу та його вплив на роботу викладачів медичних закладів вищої освіти, що дозволило запропонувати практичні рекомендацій щодо його ефективного подолання. Це не лише сприятиме збереженню психічного й фізичного здоров’я викладачів, але й покращить ефективність підготовки майбутніх лікаріва. Серед найпоширеніших чинників стресу, пов’язаних із воєнним станом, опитані викладачі Одеського національного медичного університету вказали перебої з електроенергією і зв’язком, фізичну небезпеку, соціально-психологічну напругу та підвищену відповідальність. Це мало багатовимірний вплив на всі аспекти їхньої професійної діяльності, а саме призводило до зниження якості комунікації зі здобувачами, погіршення когнітивної діяльності, виснаження фізичних та емоційних ресурсів та, в деяких випадках, розвивалися психосоматичні розлади. Тому ефективні підходи до стрес-менеджменту мають бути багатовимірними, охоплюючи як індивідуальні техніки саморегуляції, так і колективно-організаційні механізми підтримки.; The paper presents a study of stress factors and their impact on the work of teacher at medical higher education institutions, which allowed for the proposal of practical recommendations for its effective management. This will not only contribute to preserving the mental and physical health of teacher but also to improving the effectiveness of education for future doctors. Among the most common stress factors associated with martial law, surveyed teachers of Odesa National Medical University indicated power and communication outages, physical danger, social&psychological tension, and increased responsibility. This had a multidimensional impact on all aspects of their professional activities, namely leading to a reduction in the quality of communication with students, deterioration of cognitive activity, exhaustion of physical and emotional resources, and, in some cases, to the development of psychosomatic disorders. Therefore, effective approaches to stress management should be multidimensional, encompassing both individual self®ulation techniques and collective& organizational support mechanisms.

Тактика психотерапії при психічних розладах після перенесеної коронавірусної хвороби COVID-19

2026-05-31T18:37:21Z

Тактика психотерапії при психічних розладах після перенесеної коронавірусної хвороби COVID-19 Марута, Н. О.; Панько, Т. В.; Федченко, В. Ю.; Шевченко-Бітенський, К. В.; Семікіна, О. Є.; Явдак, І. О.; Денисенко, М. М.; Маркозова, Л. М.; Maruta, N. O.; Panko, T. V.; Fedchenko, V. Yu.; Shevchenko-Bitensky, K. V.; Semikina, O. E.; Yavdak, I. O.; Denysenko, M. M.; Markozova, L. M. Пандемія COVID-19 спричиняє численні фізичні та психічні наслідки, які суттєво погіршують стан здоров’я та соціальне функціонування населення. Встановлено, що під впливом пандемії COVID-19 формується широкий спектр психічних розладів (тривожні та депресивні розлади, посттравматичні стресові розлади, порушення харчової поведінки) та психологічні порушення (стресові реакції, смуток, почуття ізоляції). Мета дослідження: розроблення системи комплексної психотерапії психічних розладів унаслідок перенесеної коронавірусної хвороби COVID-19. У дослідження було залучено 63 пацієнти з психічними розладами після перенесеної коронавірусної інфекції COVID-19. Діагноз встановлений відповідно до критеріїв МКХ-10: розлади настрою (афективні розлади) (F32.0 – F32.2) – 34 пацієнти, невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розлади (F40 – F45) – 32 пацієнти, інші психічні розлади, спричинені ураженням чи дисфункцією головного мозку або внаслідок соматичної хвороби (F06.3 – F06.6) – 31 пацієнт. Отримані в результаті дослідження дані свідчать, що внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 виникають різноманітні психічні розлади в межах невротичних, пов’язаних зі стресом та соматоформних розладів, афективних розладів та психічних розладів органічного ґенезу. Психічні розлади внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 характеризуються комплексом змін у психічному стані та психологічних установках, що суттєво погіршує стан пацієнтів. До таких змін належать не лише клініко-психопатологічна симптоматика, а й патологічні зміни в копінг-стратегіях, рівні адаптивності, порушення фрустраційної толерантності та якості життя. Також вагомий внесок у перебіг розладу робить комплекс психотравматичних чинників, який ускладнює перебіг психічних розладів. Усе це потребує комплексного специфічного підходу до терапії психічних розладів унаслідок коронавірусної хвороби COVID-19, яка повинна включати як фармакотерапію, так і психотерапію. Фармакотерапію призначають з урахуванням переважної клінічної симптоматики. Зокрема, у разі вираженої депресивної симптоматики призначають антидепресанти з групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну або селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну та норадреналіну; якщо переважає тривожний симптомокомплекс – анксіолітики. Крім того, доцільно використовувати загальнозміцнювальні препарати та, в разі потреби, – судинні препарати. Психотерапія повинна мати етапний та послідовний характер: 1 етап – інформаційнодіагностичний, 2 етап – лікувально-стабілізувальний, 3 етап – реабілітаційний, 4 етап – профілактичний. На кожному етапі застосовують різні техніки когнітивно-поведінкової терапії, наративно-експозиційної терапії, арттерапії, сімейної психотерапії. Реалізація такого підходу свідчить про його ефективність. За розробленою системою проліковано 63 пацієнти з психічними розладами після коронавірусної хвороби COVID-19 (F40 – F45 – 22 пацієнти, F32.0 – F32.2 – 21 пацієнт, F06.3 – F06.6 – 20 пацієнтів). Після проведеної терапії у 76,19 % спостерігалось значне покращення стану, у 14,29 % – покращення, у 9,52 % – незначна динаміка.; The COVID-19 pandemic causes numerous physical and mental consequences that significantly worsen the health and social functioning of the population. It has been established that a wide range of mental disorders (anxiety and depressive disorders, post-traumatic stress disorders, eating disorders) and psychological disorders (stress reactions, sadness, feelings of isolation) are developing under the influence of the COVID-19 pandemic. The COVID-19 pandemic causes numerous physical and mental consequences that significantly worsen the health and social functioning of the population. The purpose of the study: development of complex psychotherapy for mental disorders due to the transferred coronavirus disease COVID-19. The study included 63 cases with mental disorders after a cardiac infection of COVID-19. The diagnosis was made according to the ICD-10 criteria: mood disorders (affective disorders) (F32.0 – F32.2) – 34 patients, neurotic, stress-related and somatoform disorders (F40 – F45) – 32 patients, other mental disorders caused by the injury or brain dysfunction or as a result of somatic disease (F06.3 – F06.6) – 31 patients. The data obtained as a result of the study indicate that as a result of the coronavirus disease COVID-19, various mental disorders occur within the limits of neurotic, stress-related and somatoform disorders, affective disorders and mental disorders of organic origin. Mental disorders due to the coronavirus disease COVID-19 are characterized by a complex of changes in the mental state and psychological instructions, which significantly worsens the condition of patients. Such changes include not only clinical and psychopathological symptoms, but also pathological changes in coping strategies, the level of adaptability, frustration tolerance and quality of life. Also, a complex of psychotraumatic factors, which complicates the course of mental disorders, makes a significant contribution to the course of the disorder. All this requires a complex specific approach to the therapy of mental disorders due to the coronavirus disease COVID-19, which should include both pharmacotherapy and psychotherapy. Pharmacotherapy is prescribed taking into account the dominant clinical symptoms. Thus, with the severity of depressive symptoms, antidepressants from the group of selective serotonin reuptake inhibitors or selective serotonin and norepinephrine reuptake inhibitors are prescribed; with the severity of an alarming symptom complex — anxiolytics. In addition, it is advisable to use general strengthening drugs and, if necessary, vascular drugs. The data obtained as a result of the study indicate that as a result of the coronavirus disease COVID-19, various mental disorders occur within the limits of neurotic, stress-related and somatoform disorders, affective disorders and mental disorders of organic origin. Mental disorders due to the coronavirus disease COVID-19 are characterized by a complex of changes in the mental state and psychological instructions, which significantly worsens the condition of patients. Such changes include not only clinical and psychopathological symptoms, but also pathological changes in coping strategies, the level of adaptability, frustration tolerance and quality of life. Also, a complex of psychotraumatic factors, which complicates the course of mental disorders, makes a significant contribution to the course of the disorder. All this requires a complex specific approach to the therapy of mental disorders due to the coronavirus disease COVID-19, which should include both pharmacotherapy and psychotherapy. Pharmacotherapy is prescribed taking into account the dominant clinical symptoms. Thus, with the severity of depressive symptoms, antidepressants from the group of selective serotonin reuptake inhibitors or selective serotonin and norepinephrine reuptake inhibitors are prescribed; with the severity of an alarming symptom complex – anxiolytics. In addition, it is advisable to use general strengthening drugs and, if necessary, vascular drugs. Psychotherapy should be staged and sequential in nature: 1st stage – informative and diagnostic, 2nd stage – therapeutic and stabilizing, 3rd stage – rehabilitative, 4th stage – preventive. Each stage includes various techniques of CBT, NET, art therapy, family psychotherapy. The implementation of this approach proves its effectiveness. According to the developed system, 63 patients with mental disorders after the coronavirus disease COVID-19 were treated (F40 – F45 – 22 patients, F32.0 – F32.2 – 21 patients, F06.3 – F06.6 – 20 patients). After the therapy, 76.19 % showed significant improvement, 14.28 % showed improvement, and 9.53 % showed slight improvement.

Внутрішньоособистісні конфлікти, як чинник професійного становлення майбутніх фахівців спеціальності І7 «Терапія та реабілітація»

2026-05-31T18:38:29Z

Внутрішньоособистісні конфлікти, як чинник професійного становлення майбутніх фахівців спеціальності І7 «Терапія та реабілітація» Єрмолаєва, А. В.; Макарова, І. В.; Сапа, Ю. С. Підготовка фахівців спеціальності «Терапія та реабілітація» у закладах вищої освіти відбувається в умовах підвищених навчальних, емоційних та соціально-психологічних навантажень. Майбутні фізичні терапевти мають опановувати значний обсяг теоретичних знань, практичних навичок, клінічного мислення та міжособистісної взаємодії з пацієнтами, що вимагає високого рівня особистісної зрілості, стресостійкості та професійної ідентичності. У цьому контексті навчальне середовище стає потужним чинником формування як професійних компетентностей, так і внутрішньоособистісних психологічних суперечностей.

Алкогольна залежність як комплексна проблема в умовах військового стану

2026-05-31T18:39:39Z

Алкогольна залежність як комплексна проблема в умовах військового стану Пилипенко, Д. Г.; Мякішев, О. Є.; Перчик, А. О.; Орловська, Л. С.; Націнець, В. Й.; Опря, Є. В.; Донець, О. Ю.; Pylypenko, D. G.; Myakishev, O. E.; Perchik, A. O.; Orlovska, L. S.; Natsinets, V. Y.; Oprya, Ye. V.; Donets, O. Yu. У статті розглянуто алкогольну залежність як комплексну медико-психосоціальну проблему населення України, що супроводжується порушенням психоемоційного стану, зниженням соціального функціонування, формуванням коморбідних тривожних і депресивних розладів, а також підвищенням суїцидального ризику. Концепція дослідження передбачала оцінку шести взаємопов’язаних компонентів: причин початку вживання алкоголю (роль хронічного стресу, психотравми, втрат, соціальної ізоляції та професійного вигорання); рівня усвідомлення проблеми та частоти вживання; психоемоційного стану (порушення сну, тривожні й депресивні симптоми, суїцидальні думки та спроби); маркерів важкості залежності (толерантність, алкогольна амнезія, агресивна поведінка, вживання для зняття абстиненції та уникнення дискомфорту); наявності екзистенційних переживань і втрати сенсу життя; готовності до змін і потреби у спеціалізованій допомозі. Отримані результати демонструють високу поширеність поліадиктивної поведінки та тяжких маркерів алкогольної залежності, зокрема формування толерантності, синдрому відміни та втрати контролю. Встановлено парадоксальне поєднання високого рівня критичного усвідомлення проблеми та готовності до змін у осіб із низькою ефективністю попередніх спроб припинення вживання, що обґрунтовує необхідність інтегрованих програм лікування й реабілітації. Тому реалізація комплексних медико-психологічних підходів, які поєднують наркологічне лікування, психотерапевтичну підтримку, корекцію тривожно-депресивних станів, оцінку суїцидального ризику та формування альтернативних стратегій подолання стресу, є ключовою умовою підвищення ефективності терапії алкогольної залежності та зниження ризику рецидивів. Запропонована структура оцінювання стану пацієнтів може бути використана як практична основа для скринінгу, маршрутизації та планування індивідуалізованих програм медико-психологічної допомоги в умовах сучасних викликів для системи охорони здоров’я України.; This article examines alcohol dependence as a complex medical and psychosocial problem among the Ukrainian population, characterized by disturbances in psychological and emotional well-being, impaired social functioning, the development of comorbid anxiety and depressive disorders, and an increased risk of suicide. The research design involved assessing six interrelated components: the causes of alcohol use initiation (the role of chronic stress, psychological trauma, loss, social isolation, and professional burnout); the level of awareness of the problem and frequency of use; the psychoemotional state (sleep disturbances, anxiety and depressive symptoms, suicidal thoughts and attempts); markers of addiction severity (tolerance, alcohol-induced amnesia, aggressive behavior, use to relieve withdrawal and avoid discomfort); the presence of existential distress and a loss of meaning in life; readiness for change and the need for specialized help. The results demonstrate a high prevalence of poly-substance use and severe markers of alcohol dependence, including the development of tolerance, withdrawal syndrome, and loss of control. A paradoxical combination of a high level of critical awareness of the problem and readiness for change was observed in individuals with low success rates in previous attempts to stop using, which justifies the need for integrated treatment and rehabilitation programs. Therefore, the implementation of comprehensive medical-psychological approaches that combine addiction treatment, psychotherapeutic support, correction of anxiety-depressive states, assessment of suicide risk, and the development of alternative stress-coping strategies is a key condition for improving the effectiveness of alcohol dependence therapy and reducing the risk of relapse. The proposed framework for assessing patients’ condition can serve as a practical basis for screening, referral, and planning individualized medical and psychological care programs in the context of the current challenges facing Ukraine’s healthcare system.