Наукові статті. Кафедра психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії

Суїцидальна поведінка серед молоді: поширеність, психоемоційні детермінанти та фактори ризику

2026-08-14T08:05:21Z

Суїцидальна поведінка серед молоді: поширеність, психоемоційні детермінанти та фактори ризику Опря, Є. В.; Пилипенко, Д. Г.; Мякішев, О. Є.; Орловська, Л. С. Суїцидальна поведінка серед молоді є однією з актуальних проблем сучасного громадського здоров’я, що формується під впливом складної взаємодії психологічних, соціальних та біологічних факторів. За даними міжнародних досліджень, психоемоційні порушення, зокрема депресивні та тривожні стани, значно підвищують ризик формування суїцидальноасоційованих переживань. У сучасних умовах підвищеного інформаційного навантаження, соціальної нестабільності та невизначеності майбутнього ризик розвитку емоційної дезадаптації серед молоді зростає. Особливої уваги потребує проблема низького рівня звернення за психологічною допомогою, що ускладнює раннє виявлення та профілактику таких станів. Мета дослідження: оцінити поширеність суїцидально-асоційованих переживань серед молоді, проаналізувати їх структуру та визначити основні фактори ризику їх формування.

Пcихофізіологічні аспекти впливу стресу на викладачів, методи діагностики

2026-07-24T07:30:12Z

Пcихофізіологічні аспекти впливу стресу на викладачів, методи діагностики Морванюк, Г. В.; Morvanyuk, H. V. У статті проведений оглядовий аналіз літератури за останні 10 років з метою систематизації інформації щодо особливостей впливу стресу на організм людини, його психофізіологічних аспектів, наведені стандартизовані та комплексні методи діагностики таких станів, вказані шляхи їх корекції. Таким чином, комплексний підхід до оцінювання рівня стресу передбачає використання як суб’єктивних, так і об’єктивних методів. Для викладачів, які несуть відповідальність за підготовку майбутніх фахівців у складних воєнних умовах, особливо важливою є оперативність та валідність методів діагностики стресу. Регулярний моніторинг стану дає змогу вчасно виявляти ранні ознаки перевтоми та запобігати переходу стресу в хронічну чи патологічну форму. Комплексний діагностичний підхід дозволяє розробити адресні програми стрес-менеджменту, враховуючи індивідуальні особливості та об’єктивні показники здоров’я викладачів.; The article examines the psychophysiological aspects of the impact of stress on the work of teachers in the institutions, and proposes standardized methods for diagnosing such conditions through psychometric techniques and methods for registration physiological indicators of human activity. The relevance of the chosen topic is determined by the importance for educators, psychologists, and medical personnel of understanding the peculiarities of the impact of stress on the work of teachers and it`s diagnosis. The article provides a review analysis of the literature over the past 10 years with the aim of systematizing information on the peculiarities of stress impact on the human body, its psycho-physiological aspects, and presents standardized and comprehensive methods for diagnosing such conditions, as well as ways of correction of it. Thus, a comprehensive approach to assessing stress levels involves the use of both subjective and objective methods. For teachers who are responsible for preparing future professionals in challenging military conditions, the term and validity of stress diagnostic methods are particularly important. Regular monitoring of the condition allows for the timely detection of early signs of fatigue and helps prevent stress from becoming chronic or pathological. A comprehensive diagnostic approach allows for the development of targeted stress management programs, taking into account individual characteristics and objective health indicators of teachers.

Особливості перебігу панічних атак у цивільного населення в умовах воєнного стану та їх психокорекція

2026-07-16T08:32:44Z

Особливості перебігу панічних атак у цивільного населення в умовах воєнного стану та їх психокорекція Пєнова, І. К. Умови воєнного стану в Україні супроводжуються тривалим психотравмуючим впливом на цивільне населення, що виявляється у формуванні широкого спектра тривожних і стресових розладів. Постійна загроза життю та фізичній безпеці, систематичні повітряні тривоги, вимушене внутрішнє переселення, втрата близьких, економічна дестабілізація та хронічне інформаційне напруження призводять до прогресуючого психоемоційного виснаження і зростання поширеності тривожних розладів серед різних груп населення. Одним із найбільш типових клінічних проявів психоемоційної дезадаптації в умовах воєнного стресу є панічні атаки.

Короткострокова психологічна допомога в медичних закладах: ефективність та організаційні аспекти впровадження

2026-07-16T08:21:27Z

Короткострокова психологічна допомога в медичних закладах: ефективність та організаційні аспекти впровадження Кантарьова, Н. В. Сучасні соціальні трансформації, що супроводжуються підвищеним рівнем невизначеності, інтенсивними стресогенними впливами та зростанням психоемоційного навантаження, актуалізують проблему надання ефективної психологічної допомоги у системі охорони здоров’я. У цих умовах, як зазначається у сучасних наукових дослідженнях, зростає потреба у впровадженні форм психологічної підтримки, здатних забезпечити швидкий і водночас клінічно значущий ефект. Особливої актуальності це набуває в контексті поєднання соматичних захворювань із психоемоційними порушеннями, що істотно впливають на перебіг лікування.

Медикаментозна деескалація як інструмент розширення реабілітаційного вікна: клінічне моделювання

2026-06-30T07:54:21Z

Медикаментозна деескалація як інструмент розширення реабілітаційного вікна: клінічне моделювання Рябухін, К. В.; Ryabukhin, K. V. Мета роботи – сконструювати теоретичну модель вибірки госпіталізованих ветеранів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) Одеського регіону та оцінити потенціал зменьшення кількості призначених медикаментів (медикаментозна деескалація) як інструменту розширення реабілітаційного вікна терапевтичної залученості при різних сценаріях фармакологічної раціоналізації. Було проведено клінічне моделювання з конструюванням теоретичної вибірки N=86 на основі верифікованих епідеміологічних даних щодо поширеності поліфармації та антихолінергічного та седативного навантаження (Drug Burden Index) у госпіталізованих ветеранів з ПТСР. Змодельовано три сценарії медикаментозної деескалації з оцінкою очікуваного зниження DBI, когнітивного покращення та розширення терапевтичного вікна. Середній DBI при надходженні становив 1,34 ± 0,87; 66,3% учасників мали DBI ≥ 1. Частка осіб у терапевтичному вікні (DBI < 1) – 33,7%. Консервативна деескалація підвищувала цей показник до 42,2%, помірна – до 61,0%, повна раціоналізація – до 78,3%. Очікуваний приріст швидкості обробки інформації становив 8-35% залежно від сценарію. Таким чином, зменьшення кількості призначених медикаментів є клінічно необхідним і методологічно обґрунтованим компонентом стаціонарної психореабілітації ветеранів. Навіть консервативний сценарій розширює терапевтичне вікно у значної частки госпіталізованих пацієнтів.; The purpose of the study is to construct a theoretical model of a sample of hospitalized veterans with posttraumatic stress disorder (PTSD) from the Odessa region and to assess the potential for reducing the number of prescribed medications (medication de-escalation) as a tool to expand the rehabilitation window of therapeutic engagement under different pharmacological rationalization scenarios. Clinical modeling was carried out by constructing a theoretical sample of N=86 based on verified epidemiological data on the prevalence of polypharmacy and anticholinergic and sedative load (Drug Burden Index) in hospitalized veterans with PTSD. Three medication de-escalation scenarios were modeled to assess the expected reduction in DBI, cognitive improvement, and expansion of the therapeutic window. The mean DBI at admission was 1.34 ± 0.87; 66.3% of participants had a DBI ≥ 1. The proportion of individuals within the therapeutic window (DBI < 1) was 33.7%. Conservative de-escalation increased this figure to 42.2%, moderate to 61.0%, full rationalization – up to 78.3%. The expected increase in information processing speed was 8-35% depending on the scenario. Thus, the reduction in the number of prescribed medications is a clinically necessary and methodologically justified component of inpatient psychorehabilitation for veterans. Even a conservative scenario expands the therapeutic window in a significant portion of hospitalized patients.

Психофізіологічні конфаундери поліграфного обстеження у ветеранів ЗСУ Одеського регіону: клінічне моделювання та байєсівська оцінка

2026-06-30T07:15:05Z

Психофізіологічні конфаундери поліграфного обстеження у ветеранів ЗСУ Одеського регіону: клінічне моделювання та байєсівська оцінка Баскіна, В. В.; Baskina, V. V. Мета роботи – розробка теоретичної моделі вибірки військовослужбовців ЗСУ Одеського регіону, спрямованих на поліграфне обстеження, та на основі верифікованих епідеміологічних параметрів оцінити поширеність психофізіологічних конфаундерів і їхній вплив на прогностичну цінність результатів тесту. Здійснене клінічне моделювання з конструюванням теоретичної вибірки N=94 на основі верифікованих епідеміологічних даних щодо поширеності посттравматичного стресового розладу (ПТСР), легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ), розладів сну та розладів, пов’язаних із прийомом аокроголю, серед комбатантів (2022-2024). Проведена Байєсівська оцінка прогностичної цінності поліграфного результату з урахуванням модельного конфаундерного профілю. У змодельованій вибірці 42,6% мали ПТСР, 24,5% – лЧМТ в анамнезі, 61,7% – клінічно значущі порушення сну, 27,7% – поточну психофармакотерапію. Хоча б один суттєвий конфаундер виявлено у 92,6% учасників, два і більше – у 68,1%. Байєсівська модель продемонструвала зниження позитивної прогностичної цінності (PPV) з 24,1% у стандартній популяції до 18,1% у змодельованій вибірці: 4 з 5 «позитивних» результатів у цій популяції є потенційно хибними. Тому, конфаундерний профіль змодельованої вибірки є критичним з точки зору достовірності поліграфного обстеження. Застосування тесту без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним у даному клінічному контексті.; The purpose of the study is to construct a theoretical sample model of Ukrainian Armed Forces servicemen from the Odessa region who were sent for polygraph examination, and based on verified epidemiological parameters, to assess the prevalence of psychophysiological confounders and their impact on the predictive value of the test results. Clinical modeling was conducted by constructing a theoretical sample of N=94 based on verified epidemiological data on the prevalence of post-traumatic stress disorder (PTSD), mild traumatic brain injury (mTBI), sleep disorders, and disorders related to alcohol use among combatants (2022-2024). A Bayesian evaluation of the predictive value of the polygraph result was carried out, considering the modeled confounder profile. In the modeled sample, 42.6% had PTSD, 24.5% had a history of mTBI, 61.7% had clinically significant sleep disorders, and 27.7% were undergoing current psychopharmacotherapy. At least one significant confounder was identified in 92.6% of participants, and two or more in 68.1%. The Bayesian model demonstrated a decrease in positive predictive value (PPV) from 24.1% in the standard population to 18.1% in the simulated sample: 4 out of 5 'positive' results in this population are potentially false. Therefore, the confounder profile of the simulated sample is critical in terms of the reliability of the polygraph examination. The use of the test without prior psychiatric assessment is methodologically untenable in this clinical context.

Поліграф у воєнний час: психофізіологічні обмеження та їх значення в умовах бойового стресу (огляд)

2026-06-24T07:50:50Z

Поліграф у воєнний час: психофізіологічні обмеження та їх значення в умовах бойового стресу (огляд) Баскіна, В. В.; Baskina, V. V. Метою статті є аналіз доказової бази психофізіологічних обмежень поліграфа та систематизація ризиків помилкових результатів у популяції осіб з бойовим досвідом, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) і пов’язаними соматичними та неврологічними наслідками. Проводився огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024рр.), що стосуються психофізіологічних механізмів поліграфії і її валідності, вегетативної дисфункції при ПТСР і легкій черепно%мозковій травмі (лЧМТ), фармакологічних модифікаторів вегетативної реактивності. Доведено що точність стандартного методу порівняльних запитань (CQT) не перевищує 70–80% навіть у лабораторних умовах. ПТСР системно підвищує базальний симпатичний тонус, порушує диференціальну реактивність на стимули та суттєво підвищує частку хибнопозитивних результатів. Дисоціативний підтип ПТСР, навпаки, може спричиняти хибнонегативні результати. Легка ЧМТ – поширений наслідок бойового досвіду – спричиняє стійку вегетативну дисфункцію, що зберігається поза клінічним відновленням. Фармакологічне лікування ПТСР (СІЗЗС, бета-блокатори, бензодіазепіни) додатково й по-різному модифікує досліджувані параметри. Таким чином, застосування поліграфа щодо осіб з бойовим досвідом, верифікованим або ймовірним ПТСР чи лЧМТ без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним. Результати тесту не підлягають ізольованій інтерпретації без урахування клінічного статусу обстежуваного. Лікар-психіатр здатний відігравати ключову роль у забезпеченні клінічно обґрунтованого підходу до інтерпретації даних поліграфного обстеження.; The purpose of the article was to analyze the evidence base of the psychophysiological limitations of the polygraph and to systematize the risks of false results in a population of individuals with combat experience, post-traumatic stress disorder (PTSD), and related somatic and neurological consequences. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018–2024) was conducted, concerning the psychophysiological mechanisms of polygraphy and its validity, autonomic dysfunction in PTSD and mild traumatic brain injury (mTBI), and pharmacological modifiers of autonomic reactivity. It was confirmed that the accuracy of the standard comparative question test (CQT) method does not exceed 70–80% even under laboratory conditions. PTSD systematically increases basal sympathetic tone, disrupts differential reactivity to stimuli, and significantly increases the proportion of false positive results. The dissociative subtype of PTSD, in contrast, may cause false negative results. Mild TBI – a common consequence of combat experience – causes persistent autonomic dysfunction that persists beyond clinical recovery. Pharmacological treatment of PTSD (SSRIs, beta-blockers, benzodiazepines) additionally and differently modifies the parameters under study. Thus, the use of a polygraph on individuals with combat experience, verified or probable PTSD, or mild TBI without prior psychiatric evaluation is methodologically untenable. Test results cannot be interpreted in isolation without considering the clinical status of the examinee. A psychiatrist can play a key role in ensuring a clinically justified approach to interpreting polygraph examination data.

Фармакологічний супровід психореабілітації ветеранів із посттравматичним стресовим розладом: баланс між симптоматичним контролем і реабілітаційним потенціалом (огляд)

2026-06-24T07:22:09Z

Фармакологічний супровід психореабілітації ветеранів із посттравматичним стресовим розладом: баланс між симптоматичним контролем і реабілітаційним потенціалом (огляд) Рябухін, К. В.; Ryabukhin, K. V. Метою статті є систематизація доказової бази фармакотерапії ПТСР у контексті стаціонарної психореабілітації ветеранів та окреслити принципи балансу між симптоматичним контролем і збереженням реабілітаційного потенціалу. Проведений огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024 рр.) щодо фармакологічного лікування ПТСР у ветеранів, впливу препаратів на когнітивні функції й терапевтичну залученість, явища поліфармації в стаціонарних умовах. Встановлено що препарати першої лінії (серталін, пароксетин, венлафаксин) демонструють малий-середній ефект-розмір і не позбавляють від необхідності психотерапії. Седативний профіль антипсихотиків, бензодіазепінів і частини антидепресантів безпосередньо знижує когнітивну доступність до травмаорієнтованої терапії. Поліфармація серед стаціонарних ветеранів сягає 77–80% і супроводжується значним медикаментозним навантаженням. Розлади сну потребують окремого фармакологічного підходу; коморбідний алкогольний розлад суттєво ускладнює медикаментозну стратегію. Нові підходи – MDMA-асистована терапія та блокада зірчастого вузла – демонструють перспективні результати, проте залишаються поза рутинною практикою. Тому фармакологічний супровід реабілітації ветеранів потребує системного підходу, орієнтованого не лише на зниження симптоматики, а й на збереження і розширення терапевтичної залученості. Регулярний перегляд медикаментозної схеми є облігатним компонентом стаціонарного реабілітаційного процесу.; The purpose of the article was to systematize the evidence base of pharmacotherapy for PTSD in the context of inpatient psychorehabilitation of veterans and to outline the principles of balancing symptomatic control with the preservation of rehabilitative potential. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018%2024) were conducted regarding pharmacological treatment of PTSD in veterans, the impact of medications on cognitive functions and therapeutic engagement, and the phenomenon of polypharmacy in inpatient settings. It was established that first-line drugs (sertraline, paroxetine, venlafaxine) demonstrate a small-to-moderate effect size and do not eliminate the need for psychotherapy. The sedative profile of antipsychotics, benzodiazepines, and some antidepressants directly reduces cognitive accessibility to trauma-focused therapy. Polypharmacy among inpatient veterans reaches 77–80% and is accompanied by a significant medication burden. Sleep disorders require a separate pharmacological approach; comorbid alcohol disorder significantly complicates the medication strategy. New approaches – MDMA-assisted therapy and stellate ganglion blockade – show promising results, yet remain outside routine practice. Therefore, the pharmacological support of veteran rehabilitation requires a systemic approach, focused not only on symptom reduction but also on maintaining and expanding therapeutic engagement. Regular review of the medication regimen is an obligatory component of the inpatient rehabilitation process.

Особливості клінічного профілю військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом

2026-05-31T18:34:13Z

Особливості клінічного профілю військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом Молдавська, Х. О.; Опря, Є. В.; Moldavska, Kh. O.; Oprya, Ye. V. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є серйозною психічною проблемою, що виникає у людей, які були свідками травматичних подій, як-от війна, насильство або природні катастрофи. Хоча існують різноманітні методи лікування ПТСР, не всі пацієнти реагують на них, що підкреслює потребу у розробленні нових та більш ефективних підходів. З метою вивчення особливостей клініко-психологічних та соматовегетативних проявів психосоматичних розладів у військовослужбовців із ПТСР обстежено 55 чоловіків віком від 20 до 60 років. Підтверджена особливість клінічних проявів ПТСР — флуктуаційна (хвилеподібна) схема перебігу. Виявлені психосоматичні розлади, які формувалися внаслідок ПТСР, мали пароксизмальний характер, а найбільш поширеними та вираженими були афективні та тривожні розлади, що підтверджувало теорію кіндлінгу щодо епілептиформної природи процесу. Отже, досліджувані стани виникають унаслідок порушення електричної активності головного мозку, потребують відповідного електроенцефалографічного обстеження та подальшого впливу на біопотенціали головного мозку з метою корекції виявлених порушень та реабілітації осіб із ПТСР. Врахування клінічних та патогенетичних особливостей формування ПТСР дасть змогу розробити комплексні програми терапії та медико-психологічної реабілітації, що сприятимуть відновленню та покращенню якості життя пацієнтів.; Post-traumatic stress disorder (PTSD) is a serious mental health problem that occurs in people who have witnessed traumatic events such as war, violence or natural disasters. Although there are a variety of treatments for PTSD, not all patients respond to them, highlighting the need to develop new and more effective approaches. In order to study the features of clinical-psychological and somatic-vegetative manifestations of psychosomatic disorders in combatants with PTSD, 55 men aged 20 to 60 were examined. Such a feature of the clinical manifestations of PTSD as a fluctuating (wave-like) flow pattern was confirmed. The identified psychosomatic disorders that were formed as a result of PTSD had a paroxysmal character, and the most common and pronounced were affective and anxiety disorders, which confirmed the kindling theory regarding the epileptiform nature of the process. Thus, the states under investigation arise as a result of disturbances in the electrical activity of the brain, require an appropriate electroencephalographic examination, and further influence on the biopotentials of the brain in order to correct the detected disturbances and rehabilitate persons with PTSD. Taking into account the clinical and pathogenetic features of the formation of PTSD will allow the development of comprehensive programs of therapy and medical and psychological rehabilitation, which will contribute to the recovery and improvement of the quality of life of patients.

Комплексній підхід до корекції депресивних розладів у хворих на рак ендометрію, коморбідний з ожирінням

2026-06-23T12:12:44Z

Комплексній підхід до корекції депресивних розладів у хворих на рак ендометрію, коморбідний з ожирінням Опря, Є. В.; Станіславчук, В. В.; Морванюк, Г. В.; Фучеджі, В. Д.; Бєлогрудова, К. К.; Баскіна, В. В.; Oprya, Ye. V.; Stanislavchuk, V. V.; Morvaniuk, H. V.; Fuchedzhi, V. D.; Bielohrudova, K. K.; Baskina, V. V. Статтю присвячено проблематиці коморбідності психічних розладів, онкопатології та ожиріння. Підтверджено вплив стресу на харчову поведінку та вплив ожиріння на перебіг онкозахворювання. У статті показано, що впливаючи на депресивні, тривожні та інші психопатологічні симптоми, за допомогою адекватних та своєчасно застосованих психотерапевтичних методик у комплексному лікуванні, можна покращити якість життя пацієнтів. У статті проаналізовано велику кількість наукових досліджень, присвячених проблематиці найтяжчого перебігу раку через вплив стресових факторів на різних етапах онкозахворювання. Також у цій статті продемонстровано актуальність антидепресивної терапії у лікуванні депресивних, тривожних та больових розладів онкохворих, з урахуванням взаємодії антидепресантів з протипухлинними препаратами.; This paper is devoted to the problem of comorbidity of mental pathology, oncopathology and obesity. The impact of stress on eating behavior and the impact of obesity on the course of cancer have been confirmed. The paper shows that impact on depressive, anxiety and other psychopathological symptoms with the adequate and timely applied psychotherapeutic methods in complex treatment can improve the quality of life of patients. The paper analized a large number of scientific studies devoted to the problem of a more severe course of cancer due to the influence of stress at various stages of cancer. The review also demonstrates the importance of using modern psychotropic drugs from the group of antidepressants in the treatment of depressive, anxiety and pain disorders of oncology patient, taking into account interactions antidepressants with anticancer drugs.