Наукові статті. Кафедра оториноларингології

Номенклатура нюхових розладів. Чи потрібно це нашій країні?

2026-07-02T08:42:23Z

Номенклатура нюхових розладів. Чи потрібно це нашій країні? Пухлік, С. М.; Тітаренко, О. В.; Дєдикова, І. В.; Гапонюк, А. В.; Pukhlyk, S. M.; Titarenko, O. V.; Diedykova, I. V.; Haponyuk, А. V. Визначення забезпечують спільні знання та загальне розуміння теми. Узгоджена термінологія необхідна для комунікації та взаємопов'язаної діяльності. Це актуально, коли ми говоримо, пишемо чи читаємо про науку. Надаючи або однозначний опис явлення, або обґрунтоване тлумачення його основних причин, кожне визначення повинно дозволяти чітку ідентифікацію та класифікацію референтних об'єктів. Сучасні терміни, що описують нюхову дисфункцію, є розпливчастими та дублюють одне одного. Мета дослідження: з метою чіткого однозначного визначення, тлумачення найпоширеніших термінів пов'язаним з нюхом, а саме: дизосмія, аносмія, гіпосмія, нормосмія, гіперосмія, нюхова непереносимість, паросмія та фантосмія (також відома як «нюхова галюцинація») написали цю статтю для українських лікарів та науковців. Це дозволить авторам та читачам літератури, пов'язаної з нюхом, мати спільне розуміння того, що мають на увазі, коли використовуються ці терміни. Результати: кількісно визначену нюхову функцію часто асоціюють з термінами, які пов'язані з кількісною нюховою дисфункцією (тобто «аносмія», «гіпосмія» та «нормосмія»). Слово «суб'єктивний» стосується самооцінки нюхової функції людини. Якісна нюхова дисфункція (тобто паросмія, фантосмія) часто розглядається як «суб'єктивна», враховуючи, що валідні психофізичні тести для оцінки цих станів наразі недоступні. Однак слово «суб'єктивний» також може бути додано до кількісних термінів (тобто аносмія, гіпосмія або нормосмія) для позначення самооцінки нюхової функції або дисфункції, яка не підтверджена психофізичним нюховим тестуванням. Незважаючи на те, що виміряна нюхова функція часто є основою для лікування пацієнтів з нюховими скаргами, суб'єктивна нюхова функція іноді може краще відображати якість життя. Висновки: пропонуємо стандартизацію використання термінів «дизосмія», «аносмія», «гіпосмія», «нормосмія», «гіперосмія», «нюхова непереносимість», «паросмія» та «фантосмія» або «нюхові галюцинації» в комунікації, пов'язаній з нюхом. Подальша уточнення як «виміряний» або «суб'єктивний» при позначенні нюхової функції є корисним у клінічних умовах. Точне використання цих термінів покращить наукову комунікацію в галузі, яка має намір розвиватися і далі.; Definitions provide shared knowledge and a common understanding of a topic. Agreed terminology is essential for communication and interconnected activities. This is important when we talk, write, or read about science. By providing either an unambiguous description of the phenomenon or a reasonable interpretation of its underlying causes, each definition should allow for the clear identification and classification of referent objects. Current terms describing olfactory dysfunction are vague and overlapping. Objective: In order to clearly and unambiguously define and interpret the most common terms related to smell, namely: dysosmia, anosmia, hyposmia, normosmia, hyperosmia, olfactory intolerance, parosmia, and phantosmia (also known as "olfactory hallucination"), we wrote this article for Ukrainian doctors and scientists. This will allow authors and readers of olfaction-related literature to have a common understanding of what is meant when these terms are used. Results: Quantitative olfactory function is often associated with terms related to quantitative olfactory dysfunction (i.e., "anosmia," "hyposmia," and "normosmia"). The word "subjective" refers to a person's selfassessment of olfactory function. Qualitative olfactory dysfunction (i.e., parosmia, phantosmia) is often considered “subjective,” given that validated psychophysical tests to assess these conditions are currently unavailable. However, the word “subjective” can also be added to quantitative terms (i.e., anosmia, hyposmia, or normosmia) to denote a self-reported olfactory function or dysfunction that is not confirmed by psychophysical olfactory testing. Although measured olfactory function is often the basis for treatment of patients with olfactory complaints, subjective olfactory function may sometimes better reflect quality of life. Conclusions: We propose standardizing the use of the terms "dysosmia", "anosmia", "hyposmia", "normosmia", "hyperosmia", "olfactory intolerance", "parosmia" and "phantosmia" or "olfactory hallucinations" in communication related to smell. Further clarification of whether olfactory function is “measured” or “subjective” is useful in clinical settings. The precise use of these terms will improve scientific communication in a field that is poised to continue to evolve.

Еозинофільний середній отит. Що це за захворювання?

2026-07-02T08:43:18Z

Еозинофільний середній отит. Що це за захворювання? Пухлік, С. М.; Тітаренко, О. В.; Pukhlik, S. M.; Titarenko, O. V. Мета дослідження: У сучасній медицині алергологи, імунологи та оториноларингологи активно обговорюють питання включення в перелік алергічних захворювань людини «Еозинофільний середній отит», як окрему нозоформу, оскільки він значно відрізняється від інших алергічних уражень вуха за етіологією, клінічними проявами, а насамперед – тактикою лікування. Матеріали і методи: Проведений ретельний аналіз літературних даних, а також власні спостереження з приводу специфічних ознак еозинофільного середнього отиту, визначені основні діагностичні, клінічні, лабораторні критерії. Представлено клінічний випадок ЕСО. Результати: Виявлено, що ЕСО зустрічається у хворих на бронхіальну астму та назальний поліпоз. IgE-опосредкована алергія виявляється у частинах хворих, але не є універсальним механізмом. Ця патологія розглядається як еозинофільне запальне захворювання, а не як типовий секреторний середній отит. Лікування базується на застосуванні місцевих і системних глюкокортикостероїдів. Розроблений та наданий щодо обговорення алгоритм діагностичних та лікувальних підходів. Висновки: Еозинофільний середній отит є окремою нозологічною формою, яка має тісний зв'язок з еозинофільними запальними захворюваннями дихальних шляхів. ЕСО вважається запальним захворюванням типу Th2, оскільки секрет середнього вуха містить багаточисельні еозинофіли і високу концентрацію біомаркерів запалення типу 2, таких як IgE, еозинофільний катіонний білок та IL5. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на уточнення різних фенотипів і ендотипів ЕСО і на розробку стратегій лікування, включаючи використання біологічних препаратів.; Purpose of the study: Allergists, immunologists, and otorhinolaryngologists are actively discussing about inclusion "Eosinophilic otitis media" in the list of human allergic diseases as a separate nosoform, since it differs significantly from other allergic ear lesions in etiology, clinical manifestations, and, above all, treatment tactics. Materials and methods: A probing analysis of literature data, as well as our own observations regarding the specific signs of eosinophilic otitis media, was conducted, and the main diagnostic, clinical, and laboratory criteria were determined. A clinical case of ESO is provided. Results: It has been found that eosinophilic otitis media occurs in patients with bronchial asthma and nasal polyposis. IgE-mediated allergy is found in some patients, but is not a universal mechanism. This pathology is considered as an eosinophilic inflammatory disease, and not as a typical secretory otitis media. Treatment is based on the use of local and systemic glucocorticosteroids. An algorithm of diagnostic and therapeutic approaches has been developed and provided for discussion. Conclusions: Eosinophilic otitis media is a distinct nosological form that is closely related to eosinophilic inflammatory diseases of the respiratory tract. It is considered a Th2 inflammatory disease because middle ear secretions contain numerous eosinophils and high concentrations of type 2 inflammatory biomarkers such as IgE, eosinophilic cationic protein, and IL-5. Further studies should be aimed at clarifying the different phenotypes and endotypes of eosinophilic otitis media and at developing treatment strategies, including the use of biologics medicines.

Як допомогти хворому на медикаментозний риніт, індукований назальними деконгестантами: клінічне дослідження

2026-07-02T06:30:03Z

Як допомогти хворому на медикаментозний риніт, індукований назальними деконгестантами: клінічне дослідження Пухлік, С. М.; Дєдикова, І. В.; Тітаренко, О. В.; Євчев, Ф. Д.; Щелкунов, А. П.; Pukhlik, S. M.; Diedykova, I. V.; Titarenko, O. V.; Yevchev, F. D.; Shchelkunov, A. P. Мета: оцінити доцільність і можливості включення медичного виробу Хьюмер Деконгестант (гіперосмолярний розчин з комплексом Captomucil®) до комплексного лікування медикаментозного риніту (МР), індукованого назальними деконгестантами, основу якого становить відмова від адреноміметиків. Об’єкт і методи дослідження. Протягом вересня–грудня 2025 р. обстежено 12 пацієнтів з верифікованим МР (основна група) та 10 практично здорових добровольців (контрольна група). В усіх пацієнтів основної групи комплексний підхід включав поступову або повну відмову від назальних адреноміметиків та використання Хьюмер Деконгестанту в режимі 1–2 впорскування в кожен носовий хід 3–4 рази на добу. Програма обстеження: мукоциліарний кліренс (желатинові плівки з метиленовим синім), суб’єктивна оцінка носового дихання за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) (0–10 балів), передня активна риноманометрія (риноманометр OPTIMUS), ольфактометрія (тест Сніффін Стікс, параметри T, D, I, TDI), назоцитограма, відеоендоскопія, оцінка якості життя за SNOT-22. Спостереження тривало 1 міс. Результати. До початку комплексного лікування мукоциліарний кліренс у пацієнтів з МР був достовірно гіршим, ніж у групі контролю (24,5±0,3 проти 14,5±0,2 хв; р<0,01). Через 15 днів він відновився до 16,8±0,2 хв (р<0,01), наблизившись до норми. Показник за ВАШ знизився з 8,3±0,3 до 3,1±0,3 бала (р<0,05). Сумарний бал SNOT-22 зменшився з 55,22±1,12 до 25,33±1,12 (р<0,01), що майже втричі перевищує мінімально клінічно значущу різницю (MCID ≈8,9 бала). Покращення нюхової функції мало кондуктивний характер: показники T та I тесту Сніффін Стікс достовірно зросли (р<0,01). Риноманометрія підтвердила зниження назального опору без фармакологічної стимуляції α-адренорецепторів. Назоцитограма після курсу наблизилася до умовно нормальної картини. Повністю відмовилися від адреноміметиків 7 (58,3%) пацієнтів, решта суттєво скоротили їх застосування; протягом 1 міс жоден пацієнт не повернувся до попереднього режиму. Висновки. Включення Хьюмер Деконгестанту до комплексного лікування МР, що базується на поступовій відмові від назальних адреноміметиків, сприяє відновленню мукоциліарної функції, зниженню назального опору, покращенню нюху кондуктивного характеру та підвищенню якості життя. Дія засобу реалізується через муколітичний вплив комплексу Captomucil® та осмотичний протинабряковий ефект гіперосмолярного розчину без ризику вазоплегії або медикаментозної залежності.; Objective: to evaluate the feasibility and rationale for including the medical device Humer Decongestant (hyperosmolar solution with Captomucil® complex) as a component of a comprehensive approach to decongestant-induced rhinitis medicamentosa (RM), the cornerstone of which is the cessation of adrenomimetics. Materials and methods. Between September and December 2025, 12 patients with verified RM (study group) and 10 healthy volunteers (control group) were examined. All study group patients received a comprehensive approach comprising gradual or complete cessation of nasal adrenomimetics alongside application of Humer Decongestant (1–2 sprays per nostril, 3–4 times daily). Assessment included: mucociliary clearance (gelatin films with methylene blue), subjective nasal airflow assessment by VAS (0–10), anterior active rhinomanometry (OPTIMUS rhinomanometer), olfactometry (Sniffin’ Sticks test; T, D, I, TDI parameters), nasal cytology, videoendoscopy, and quality of life assessment by SNOT- 22. Follow-up duration was one month. Results. At baseline, mucociliary clearance in RM patients was significantly impaired compared to controls (24.5±0.3 min vs. 14.5±0.2 min, p<0.01). After 15 days it recovered to 16.8±0.2 min (p<0.01), approaching normal values. VAS score decreased from 8.3±0.3 to 3.1±0.3 ( p < 0 . 0 5 ) . T o t a l S N O T - 2 2 s c o r e d e c l i n e d f r o m 55.22±1.12 to 25.33±1.12 (p<0.01), nearly three times exceeding the minimal clinically important difference (MCID≈8.9). Olfactory improvement was of conductive type, with significant increases in Sniffin’ Sticks T and I scores (p<0.01). Rhinomanometry confirmed reduced nasal resistance without pharmacological α-receptor stimulation. Post-treatment nasal cytology approached a conditionally normal pattern. Complete cessation of adrenomimetics was achieved in 7 (58.3%) patients; the remainder substantially reduced their use. No patient resumed prior decongestant use during the one-month follow-up. Conclusions. Incorporating Humer Decongestant into a comprehensive approach to RM alongside adrenomimetic withdrawal facilitates mucociliary restoration, reduction of nasal resistance, conductive olfactory improvement, and quality-of-life enhancement. Its effects are mediated through the mucolytic action of Captomucil® and the osmotic decongestant effect of the hyperosmolar solution, without risk of vasoplegia or drug dependence.

Аналіз профілактичної спроможності мукозальної вакцини лантіген б при хронічному назофарингіті з локальними інтеркурентними станами

2026-06-26T06:24:24Z

Аналіз профілактичної спроможності мукозальної вакцини лантіген б при хронічному назофарингіті з локальними інтеркурентними станами Пухлік, С. М.; Запорожченко, П. О.; Pukhlik, S. M.; Zaporozhchenko, P. O. Проаналізувати профілактичну спроможність мукозальної вакцини Лантіген Б щодо кількості, тривалості і тяжкості гострих респіраторних захворювань, частоти та структури ускладнень, а також необхідності фіналізуючих аденотомій при хронічному назофарингіті з локальними інтеркурентними станами. Матеріали та методи. Проаналізовано результати спостереження за 214 пацієнтами трьох основних груп, яким до стандартного лікування призначали імунореабілітацію мукозальною вакциною Лантіген Б, та 35 дітьми контрольної групи, які отримували стандартне лікування без мукозальної вакцини. До основної групи (ОГ) I увійшли 62 пацієнти з хронічним назофарингітом без локальних інтеркурентних станів, до ОГ II – 41 дитина з хронічним назофарингітом на тлі гіпертрофії глоткового мигдалика, до ОГ III – 111 осіб із хронічним назофарингітом на тлі алергічного риніту. Протягом 26 тижнів після завершення імунізації оцінювали кількість, тривалість і тяжкість гострих респіраторних захворювань, частоту та структуру ускладнень, а також кількість аденотомій. Тяжкість гострих респіраторних захворювань визначали за візуально-аналоговою шкалою та за даними відеоендоскопічної оцінки MSS. Результати дослідження. Через 26 тижнів після імунокорекції в усіх основних групах достовірно зменшилася кількість випадків гострих респіраторних захворювань, а в ОГ I та ОГ II також скоротилася їх тривалість (р<0,05). Тяжкість гострих респіраторних захворювань за ВАШ і MSS достовірно знизилася в усіх основних групах порівняно з показниками до лікування. У пацієнтів з ХНФ без локальних інтеркурентних станів встановлено позитивну динаміку щодо гострого бактеріального риносинуситу, хронічного риносинуситу без поліпів, гострого середнього отиту та секреторного отиту. У хворих із ХНФ на тлі ГГМ достовірно зменшилася частота гострого бактеріального риносинуситу та секреторного отиту, а у пацієнтів із ХНФ на тлі АР – гострого середнього отиту і секреторного отиту (р<0,05). Найкращі результати щодо уникнення аденотомії отримано в ОГ I та ОГ III, тоді як у дітей ОГ II після імунокорекції показання до аденотомії були зняті у 48,8 % випадків. Висновки. Мукозальна вакцина Лантіген Б продемонструвала достовірну профілактичну ефективність у пацієнтів із хронічним назофарингітом без локальних інтеркурентних станів, на тлі гіпертрофії глоткового мигдалика та на тлі алергічного риніту щодо зменшення кількості й тяжкості гострих респіраторних захворювань. Імунокорекція Лантігеном Б сприяє зниженню частоти окремих ускладнень хронічного назофарингіту залежно від клінічного варіанта захворювання та дозволяє зменшити потребу в аденотомії, а у дітей із хронічним назофарингітом на тлі гіпертрофії глоткового мигдалика у частині випадків відтермінувати або уникнути хірургічного втручання.; The purpose of the study was to analyze the prophylactic capacity of the mucosal vaccine Lantigen B regarding the number, duration, and severity of acute respiratory diseases, the frequency and structure of complications, as well as the need for final adenotomies in chronic nasopharyngitis with local intercurrent conditions. Materials and methods. The results of follow-up in 214 patients from three main groups who received immunorehabilitation with the mucosal vaccine Lantigen B in addition to standard treatment were analyzed, along with 35 children in the control group who received standard treatment without the mucosal vaccine. MG I included 62 patients with chronic nasopharyngitis without local intercurrent conditions, MG II included 41 children with chronic nasopharyngitis associated with pharyngeal tonsil hypertrophy, and MG III included 111 patients with chronic nasopharyngitis associated with allergic rhinitis. During the 26 weeks after completion of immunization, the number, duration, and severity of acute respiratory diseases, the frequency and structure of complications, and the number of adenotomies were assessed. The severity of acute respiratory diseases was evaluated using the visual analogue scale and physicianrated MSS videoendoscopic assessment. Research results. At 26 weeks after immunocorrection, all main groups demonstrated a significant decrease in the number of acute respiratory disease episodes, while in MG I and MG II their duration also significantly decreased (p<0.05). The severity of acute respiratory diseases according to both VAS and MSS significantly decreased in all main groups compared with baseline. In patients with chronic nasopharyngitis without local intercurrent conditions, a positive trend was observed for acute bacterial rhinosinusitis, chronic rhinosinusitis without polyps, acute otitis media, and secretory otitis media. In patients with chronic nasopharyngitis associated with pharyngeal tonsil hypertrophy, the frequency of acute bacterial rhinosinusitis and secretory otitis media significantly decreased, whereas in patients with chronic nasopharyngitis associated with allergic rhinitis, a significant decrease was found in acute otitis media and secretory otitis media (p<0.05). The best results in avoiding adenotomy were obtained in MG I and MG III, while in MG II indications for adenotomy were withdrawn in 48.8 % of children after immunocorrection. Conclusions. The mucosal vaccine Lantigen B demonstrated significant prophylactic efficacy in patients with chronic nasopharyngitis without local intercurrent conditions, with pharyngeal tonsil hypertrophy, and with allergic rhinitis in reducing the number and severity of acute respiratory diseases. Immunocorrection with Lantigen B contributes to a decrease in the frequency of selected complications of chronic nasopharyngitis depending on the clinical variant of the disease and reduces the need for adenotomy; in children with chronic nasopharyngitis associated with pharyngeal tonsil hypertrophy, it may in some cases delay or avoid surgical intervention.

Клініко-імунологічна оцінка результатів лікування різних етіопатогенетичних варіантів хронічного назофарингіту з використанням мукозальної вакцини

2026-06-26T06:00:32Z

Клініко-імунологічна оцінка результатів лікування різних етіопатогенетичних варіантів хронічного назофарингіту з використанням мукозальної вакцини Пухлік, С. М.; Запорожченко, П. О.; Левіна, О. О.; Pukhlik, S. M.; Zaporozhchenko, P. O.; Levina, O. O. Клініко-імунологічна оцінка результатів лікування різних етіопатогенетичних варіантів хронічного назофарингіту з використанням мукозальної вакцини. Мета роботи. Підвищити ефективність консервативного лікування хронічного назофарингіту (ХНФ) у пацієнтів з гіпертрофією глоткового мигдалика (ГГМ) та без неї шляхом розробки методики імуномодулюючої обґрунтованої фармакотерапії різних етіопатогенетичних варіантів запалення глоткового мигдалика залежно від асоційованих станів назофарингеальної зони з використанням мукозальної вакцини Лантіген Б. Матеріали та методи. Обстежено 214 пацієнтів із ХНФ, яких розподілено на 3 основні групи залежно від асоційованих станів назофарингеальної зони та яких лікували із застосуванням Лантігену Б, а також 35 хворих контрольної групи, які отримували лікування без мукозальної вакцини. Ефективність оцінювали до та після лікування за самооцінкою і лікарською оцінкою симптомів, змінами клітинного складу назального слизу, ступенем дисбіозу носоглоткового секрету, показниками системного й локального імунітету, зокрема рівнями IL-1β, IFN-α та sIgA у ротоглотковому секреті. Результати дослідження. Після лікування в ОГ I (ХНФ) та ОГ III (ХНФ + АР) відзначено достовірне зниження сумарної самооцінки симптомів за ВАШ – відповідно з 7,13 до 3,21 та з 6,65 до 3,45, а також оцінки за шкалою MSS – з 2,18 до 0,35 та з 2,37 до 0,93; в ОГ II (ХНФ + ГГМ) зміни були менш вираженими. Лейкоцитоз назального слизу достовірно регресував у всіх основних групах, нейтрофільоз – переважно в ОГ I та ОГ II. У периферичній крові після вакцинації в ОГ I зникали лімфоцитоз, в ОГ II – лейкоцитоз, а в ОГ III знижувалися відносні рівні лімфоцитів та еозинофілів. В основних групах спостерігалася тенденція до нормалізації імуноглобулінів, достовірне підвищення sIgA, відновлення IFN-α та зниження IL-1β переважно в ОГ I та ОГ III. В ОГ II імунологічні зрушення були менш вираженими, що частково пояснювалося вихідними нормальними значеннями IFN-α. Висновки. Клінічно задовільний результат лікування Лантігеном Б встановлено у 82,3% хворих ОГ I, 48,8% – ОГ II та 76,6% – ОГ III проти 22,9% у контрольній групі. У пацієнтів із ХНФ, асоційованим із ГГМ, вакцинація може бути рекомендована як етап передопераційної підготовки для покращення санітарного стану назофарингеальної зони та профілактики післяопераційних ускладнень. У дітей із ХНФ на тлі ГГМ застосування Лантігену Б в окремих випадках дає змогу уникнути хірургічного втручання, оскільки у 20 із 41 (48,8%) пацієнта через 8 тижнів лікування показання до аденотомії були відсутні.; The purpose of the study was to improve the effectiveness of conservative treatment of chronic nasopharyngitis (CNP) in patients with and without pharyngeal tonsil hypertrophy (PTH) by developing a method of immunomodulatory pathogenetically substantiated pharmacotherapy for different etiopathogenetic variants of pharyngeal tonsil inflammation depending on the associated conditions of the nasopharyngeal area using the mucosal vaccine Lantigen B. Materials and methods.A total of 214 patients with CNP were examined and divided into 3 main groups depending on the associated conditions of the nasopharyngeal area and were treated using Lantigen B, as well as 35 patients in the control group who received treatment without the mucosal vaccine. Treatment effectiveness was assessed before and after therapy according to patient self-assessment and physician assessment of symptoms, changes in the cellular composition of nasal mucus, the degree of dysbiosis of the nasopharyngeal secretion, and indicators of systemic and local immunity, in particular the levels of IL-1β, IFN-α, and sIgA in the oropharyngeal secretion. Research results. After treatment, a significant decrease in the cumulative self-assessment of symptoms on the VAS was observed in MG I (CNP) and MG III (CNP + AR), from 7.13 to 3.21 and from 6.65 to 3.45, respectively, as well as in the MSS score, from 2.18 to 0.35 and from 2.37 to 0.93; in MG II (CNP + PTH), the changes were less pronounced. Leukocytosis of the nasal mucus significantly regressed in all main groups, while neutrophilia regressed predominantly in MG I and MG II. In peripheral blood after vaccination, lymphocytosis disappeared in MG I, leukocytosis disappeared in MG II, and the relative levels of lymphocytes and eosinophils decreased in MG III. In the main groups, a tendency toward normalization of immunoglobulins, a significant increase in sIgA, restoration of IFN-α, and a decrease in IL-1β were observed predominantly in MG I and MG III. In MG II, immunological changes were less pronounced, which was partly explained by initially normal IFN-α values. Conclusions. A clinically satisfactory treatment outcome with Lantigen B was established in 82.3% of patients in MG I, 48.8% in MG II, and 76.6% in MG III versus 22.9% in the control group. In patients with CNP associated with PTH, vaccination may be recommended as a stage of preoperative preparation to improve the sanitary condition of the nasopharyngeal area and prevent postoperative complications. In children with CNP associated with PTH, the use of Lantigen B in some cases makes it possible to avoid surgical intervention, since in 20 of 41 (48.8%) patients, indications for adenotomy were absent after 8 weeks of treatment.

Імунологічна оцінка при хронічному назофарингіті з різними варіантами коморбідності назофарингеальної зони

2026-06-23T12:22:04Z

Імунологічна оцінка при хронічному назофарингіті з різними варіантами коморбідності назофарингеальної зони Запорожченко, П. О.; Zaporozhchenko, P. O. Актуальність: Розуміння імунологічних особливостей при хронічному назофарингіті з чи без гіпертрофії глоткового мигдалика робить можливим призначати лікування на основі індивідуалізації згідно з конкретною патофізіологічною ситуацією і супутними станами назофарингеальної зони та імуного статусу дитини, що дозволяє досягти прецизійності фармакотерапії; Topicality: Understanding the immunological features of chronic nasopharyngitis with or without pharyngeal hypertrophy makes it possible to prescribe treatment based on individualization according to the specific pathophysiological situation and concomitant conditions of the nasopharyngeal area and the child's immune status, which allows for precision pharmacotherapy

Вокалізаційна активність домашніх папуг як потенційний фактор нейросенсорної приглухуватості: патофізіологічний аналіз і клінічне спостереження

2026-06-23T12:24:05Z

Вокалізаційна активність домашніх папуг як потенційний фактор нейросенсорної приглухуватості: патофізіологічний аналіз і клінічне спостереження Колесніченко, В. В.; Kolesnichenko, V. V. Актуальність: Нейросенсорна приглухуватість (НСП) залишається одним із провідних порушень слухової функції у дорослого населення, що обумовлено як ендогенними, так і екзогенними чинниками. У той час як традиційно основну увагу приділяють впливу виробничого або імпульсного шуму, роль побутових джерел акустичного навантаження, зокрема гучних вокалізацій декоративних птахів, залишається недостатньо дослідженою; Relevance: Sensorineural hearing loss (SNHL) remains one of the most prevalent auditory disorders among adults, with etiologies encompassing both endogenous and exogenous factors. While the deleterious effects of occupational and impulse noise have been extensively studied, the role of domestic acoustic sources - particularly loud vocalizations of companion birds-remains largely overlooked

Місце використання збагаченого тромбоцитами фібрину для закриття посттравматичних перфорацій барабанних перетинок серед сучасних варіантів мірингопластики у постраждалих від вибухової травми

2026-06-23T12:27:09Z

Місце використання збагаченого тромбоцитами фібрину для закриття посттравматичних перфорацій барабанних перетинок серед сучасних варіантів мірингопластики у постраждалих від вибухової травми Пухлік, С. М.; Тітаренко, О. В.; Зятковська, К. Д.; Pukhlik, S. M.; Titarenko, O. V.; Ziatkovska, K. D. Актуальність: Перфорації барабанної перетинки супроводжуються зниженням слуху та підвищеним ризиком ускладнень, що обґрунтовує пошук малоінвазивних і ефективних методів їх закриття. Мета: оцінка анатомічних та функціональних результатів мірингопластики із застосуванням збага- ченого тромбоцитами фібрину (PRF); Perforations of the tympanic membrane are accompanied by hearing loss and an increased risk of compli- cations, which justifies the search for minimally invasive and effective methods for their closure

Пробкам у лакунах скажіть «ні»!

2026-04-25T15:40:22Z

Пробкам у лакунах скажіть «ні»! Пухлік, С. М.; Андрєєв, О. В.; Тагунова, І. К. Піднебінні мигдалики – це важливий орган лімфоїдної системи, що утворює бар’єр на шляху інфекцій, які проникають через ніс і рот. Збереження їхньої функціональної тканини необхідне для захисту від патогенів, вироблення антитіл і формування місцевого імунітету, особливо у дитячому віці. При хронічних захворюваннях (наприклад, хронічному тонзиліті) тканина мигдаликів може ставати джерелом інфекції, втрачаючи захисні властивості. Тому якщо мигдалики виконують свою функцію, їхнє збереження є пріоритетним, а лікування – консервативним. Знання про методи терапії або мінімально інвазивні втручання має інформаційне та прикладне значення для пацієнта

Роль майстер-класу з ургентної допомоги в оториноларингології для сімейних лікарів

2026-04-20T07:22:22Z

Роль майстер-класу з ургентної допомоги в оториноларингології для сімейних лікарів Пухлік, С. М.; Тітаренко, О. В.; Дєдикова, І. В. У теперішній час майстер-клас є обов'язковою складовою післядипломного навчання лікарів різних профілів. Майстер-клас - особлива форма навчального заняття, яка ґрунтується на «практичних» діях показу та демонстрації творчого вирішення певних медичних навичок. Проведення практичних майстер-класів має мету надання рекомендацій щодо розпізнавання критичних випадків небезпеки, невідкладних ситуацій, які потребують професійних знань, часом, швидкого реагування та направлення пацієнта для надання необхідної спеціалізованої допомоги