https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/854 2022-03-20T07:31:30Z 2022-03-20T07:31:30Z Аплевич, В. М. Горша, О. В. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/10571 2021-12-20T12:34:46Z 2016-01-01T00:00:00Z

Улучшение качества жизни детей старшего возраста с идиопатическим сколиозом Аплевич, В. М.; Горша, О. В. Цель исследования: улучшить качество жизни детей старшего школьного возраста с идиопатическим сколиозом. Материалы и методы. Материалом для настоящего исследования послужили данные, полученные при обследовании 83 детей старшего школьного возраста. Диагностика отклонений со стороны позвоночного столба проводилась по углубленному протоколу обследования с использованием клинических данных, данных анамнеза и рентгенологических исследований. Оценка качества жизни пациентов проводилась согласно международной классификации функционирования, ограничений жизнедеятельности и здоровья (МКФ).

2016-01-01T00:00:00Z Мельниченко, М. Г. Квашнина, А. А. Антоненко, П. Б. Антоненко, Е. А. Melnychenko, M. G. Kvashnina, А. А. Antonenko, P. B. Antonenko, K. A. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/10533 2021-12-13T10:51:27Z 2021-01-01T00:00:00Z

Прогнозирование риска развития спаечной непроходимости кишечника у детей в зависимости от генотипа ацетилирования Мельниченко, М. Г.; Квашнина, А. А.; Антоненко, П. Б.; Антоненко, Е. А.; Melnychenko, M. G.; Kvashnina, А. А.; Antonenko, P. B.; Antonenko, K. A. Цель. определить прогностическую ценность генетического полиморфизма гена N-арилацетилтрансферазы-2 (NAT-2) для оценки риска послеоперационной спаечной непроходимости кишечника у детей. Материал и методы. Всем детям (36 детей со спаечной непроходимостью кишечника (основная группа) и 35 плановых больных (группа сравнения)) было проведено изучение генотипа ацетилирования путем выявления точечных мутаций гена NAT-2 с использованием метода аллель-специфической амплификации с анализом длины рестрикционных фрагментов с помощью полимеразной цепной реакции. Результаты. исследование частоты мутации в положении 481 выявило наибольшее многообразие изучаемых вариантов генотипов: 33,3% детей основной группы были гомозиготами по дикому типу гена, 44,4% – гетерозиготами, 22,2% пациентов имели гомозиготный мутантный ген. соответственно, по генотипу NAT-2 * 6А (G 590 – A) большинство пациентов (55,6%) были гетерозиготами, 44,4 % – гомозиготами с диким типом гена. Ни одного случая мутации в положении 857 выявлено не было. Среди детей основной группы доля «быстрых» ацетиляторов составила 69,4%, в группе сравнения – 40,0% (χ2=6,215; р=0,013). развитие послеоперационной спаечной непроходимости кишечника у детей с генотипом «быстрого» ацетилирования происходило при отсутствии клинико-анамнестических факторов риска и характеризовалось большей выраженностью и распространенностью интраабдоминального спаечного процесса (PAI составил 14,8±1,8 и 8,1±2,4 соответственно). Заключение. прогнозирование риска развития послеоперационных спаечных осложнений у детей возможно определением генетического полиморфизма гена N-ацетилтрансферазы-2. Группу риска развития спаечной непроходимости кишечника составляют дети, которые являются носителями аллелей NAT-2 и соответствуют генотипу «быстрого» и «умеренного» ацетилирования. дети, которые являются «быстрыми» ацетиляторами, имеют более выраженный интраабдоминальный спаечный процесс и более высокий риск осложнений, связанных с чрезмерным спайкообразованием даже при отсутствии других факторов риска.; Objective. To determine the predictive value of the genetic polymorphism of the N-arylacetyltransferase-2 (NAT-2) gene for assessing the risk of postoperative adhesive intestinal obstruction in children. Methods. In all children (36 children with adhesive intestinal obstruction (main group) and 35 planned patients (comparative group)) the acetylation genotype was studied by detecting point mutations of the NAT-2 gene using allelespecific amplification method with analysis of a polymerase chain reaction-restriction fragment length polymorphism. Results. The study of the frequency of mutations at position 481 revealed the greatest diversity of the studied variants of genotypes: 33.3% of the children of the main group were homozygous for the wild-type gene, 44.4% were heterozygotes, 22.2% of patients had a homozygous mutant gene. According to the NAT-2 * 6A genotype (G 590 – A), the majority of patients (55.6%) were heterozygotes, 44.4% were homozygotes with the wild-type of the gene. Not a single case of mutation at position 857 has been identified. Among the children of the main group, the share of "fast" acetylators was 69.4%, in the comparison group – 40.0% (χ2=6.215; p=0.013). The development of postoperative adhesive intestinal obstruction in children with the “fast” acetylation genotype occurred in the absence of clinical and anamnestic risk factors and was characterized by a greater severity and prevalence of intra-abdominal adhesive process (PAI was (14.8±1.8) and (8.1±2.4 ), respectively). Conclusion. The risk of developing postoperative adhesive complications in children can be done preventively by determining the genetic polymorphism of the N-acetyltransferase-2 gene. The risk group for developing adhesive intestinal obstruction is made up of children who are the carriers of NAT-2 alleles and correspond to the genotype of "fast" and "moderate" acetylation. Children who are "fast" acetylators have a more pronounced intra-abdominal adhesion process and a higher risk of complications associated with excessive adhesion even in the absence of other risk factors.

2021-01-01T00:00:00Z Діланян, І. Р. Лосєв, О. О. Тацюк, С. В. Сиволап, Н. В. Чорненький, І. Б. Гаврилишен, Н. Р. Гаврилюк, Ю. А. Dilanian, I. R. Losev, О. О. Tatsyuk, S. V. Syvolap, N. V. Chornenkyi, I. B. Gavrylyshen, N. R. Gavriliuk, Yu. A. Диланян, И. Р. Лосев, А. А. Тацюк, С. В. Сиволап, Н. В. Чорненький, И. Б. Гаврилишен, Н. Р. Гаврилюк, Ю. А. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/10531 2021-12-13T10:53:49Z 2017-01-01T00:00:00Z

Випадок успішного лікування новонародженого з обширним опіком шкіри ІІІ ступеня Діланян, І. Р.; Лосєв, О. О.; Тацюк, С. В.; Сиволап, Н. В.; Чорненький, І. Б.; Гаврилишен, Н. Р.; Гаврилюк, Ю. А.; Dilanian, I. R.; Losev, О. О.; Tatsyuk, S. V.; Syvolap, N. V.; Chornenkyi, I. B.; Gavrylyshen, N. R.; Gavriliuk, Yu. A.; Диланян, И. Р.; Лосев, А. А.; Тацюк, С. В.; Сиволап, Н. В.; Чорненький, И. Б.; Гаврилишен, Н. Р.; Гаврилюк, Ю. А. У статті описаний випадок успішного лікування новонародженого з обширним опіком шкіри тулуба та кінцівок, який лікувався у відділенні інтенсивної терапії новонароджених дітей Одеської обласної дитячої клінічної лікарні з 29.05.2017 до 01.08.17. Дитина госпіталізована в першу добу життя з контактним опіком тулуба, сідниць, кінцівок І-IIА-ІІБ –III ст. 40% (32%) поверхні тіла в стані важкого опікового шоку. Дитина пройшла всі стадії перебігу опікової хвороби, їй проведено шість оперативних втручань. Загальний термін перебування у відділенні інтенсивної терапії новонароджених склав 56 ліжко-днів, з них на ШВЛ – 33 ліжко-дня, загальна тривалість лікування – 65 ліжко-днів. Дитина виписана у задовільному стані.; A case of successful treatment in the neonatal intensive care department of Odessa Regional Clinical Children's Hospital from 29.05.17 to 01.08.17 of a newborn with extensive thermal skin burns of the body and extremities is described in this article. The baby was admitted to the hospital on the first day of life with thermal burns of the back, buttocks and extremities I-IIA-IIB-III grades 40% (32%) of body surface with the severe burning shock. The child passed through all stages of burning disease, she underwent six surgeries. The overall period of treatment at the department was 56 bed-days, during 33 days out of them artificial lung ventilation was provided; total duration of hospital stay was 65 bed-days. The child was discharged from the hospital in good condition.; В статье описан случай успешного лечения новорожденного с обширным ожогом кожи туловища и конечностей, находящегося на лечении в отделении интенсивной терапии новорожденных Одесской областной клинической больницы с 29.05.2017 по 01.08.17. Ребенок поступил в первые сутки жизни с контактным ожогом туловища, ягодиц, конечностей I-IIА-III-III ст. 40% (32%) поверхности тела в состоянии тяжелого ожогового шока. Ребенок прошел все стадии течения ожоговой болезни, ему проведено шесть оперативных вмешательств. Пребывание в отделении интенсивной терапии новорожденных - 56 койко-дней, из них на ИВЛ – 33 койко-дня, общая продолжительность лечения – 65 койко-дней. Ребенок выписан в удовлетворительном состоянии.

2017-01-01T00:00:00Z Переяслов, А. А. Рибальченко, В. Ф. Лосєв, О. О. Pereyaslov, А. А. Rybalchenko, V. F. Losev, О. О. Переяслов, А. А. Рыбальченко, В.Ф. Лосев, А. А. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/10528 2021-12-10T14:47:15Z 2020-01-01T00:00:00Z

Інфантильна гемангіома Переяслов, А. А.; Рибальченко, В. Ф.; Лосєв, О. О.; Pereyaslov, А. А.; Rybalchenko, V. F.; Losev, О. О.; Переяслов, А. А.; Рыбальченко, В.Ф.; Лосев, А. А. Інфантильна гемангіома є однією із найчастіших доброякісних судинних вад у дітей. Водночас, низка питань щодо класифікації, діагностики та вибору методу лікування залишаються дискусійними. У роботі наведені сучасні дані про класифікацію, клінічний перебіг, діагностику та принципи лікування інфантильної гемангіоми. У більшості випадків спостерігається неускладнений клінічний перебіг інфантильної гемангіоми, проте у частини пацієнтів можуть виникати ускладнення. Найчастішими ускладненнями інфантильних гемангіом є виразкування, обструкція, функціональні порушення та спотворюючий ефект. Незважаючи на те, що більшість інфантильних гемангіом може спонтанно зникати, частина із них потребує лікування. Представлені основні методи лікування інфантильної гемангіоми: використання β-блокаторів (системне та топічне), лазеротерапія та хірургічне лікування. Інфантильні гемангіоми, незважаючи на уявну простоту діагностики, повинні лікуватись у спеціалізованих центрах. Раннє виявлення гемангіом із високим ризиком вимагає пильної уваги педіатрів, що має на меті запобігти розвитку ускладнень. Хоча доведена ефективність пропранололу для лікування усіх форм інфантильних гемангіом, необхідні подальші дослідження з тривалим спостереженням для визначення його впливу на розвиток нервової системи. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.; Инфантильная гемангиома является однойиз наиболее частых доброкачественных сосудистыхмальформаций у детей. В то же время, ряд вопросов относительно классификации, диагностики и выбора метода лечения остаются дискуссионными. В работе приведены современные данные о классификации, клиническом течении, диагностике и принципах лечения инфантильной гемангиомы. В большинстве случаев наблюдается неосложненное клиническое течение инфантильной гемангиомы, а у части пациентов могут возникать осложнения. Наиболее частыми осложнениями инфантильных гемангиом являются изъявление, обструкция, функциональные нарушения и обезображивания. Несмотря на то, что большинство инфантильных гемангиом может спонтанно исчезать, часть из них требует лечения. Представлены основные методы лечения инфантильной гемангиомы: использование бета-блокаторов (системное и топическое), лазеротерапия и хирургическое лечение. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.; Infantile hemangioma is one of the most common benign vascular defects in children. Besides that, some questions about classification, diagnostic, and choice of method of treatment remains the questionable. The modern data about classification, clinical course, diagnostic, and main principles of treatment of infantile hemangioma are presented in this work. In most cases, the uncomplicated clinical course of infantile hemangioma was observed. However, in some patients the complications may arise. Ulceration, obstruction, functional impairment, and disfigurement are the most often complications of infantile hemangioma. Although, most infantile hemangiomas tend to regress spontaneously, some of them required the treatment. Applting of the beta-blockers (systemic and topical), laser therapy and surgery are the main methods that used for the treatment of infantile hemangiomas.

2020-01-01T00:00:00Z Переяслов, А. А. Лосєв, О. О. Рибальченко, В. Ф. Дац, Р. І. Никифорук, О. М. Pereyaslov, А. А. Losev, А. А. Rybalchenko, V. F. Dats, R. I. nikifiruk, O. M. Переяслов, А. А. Лосев, А. А. Дац, Р. И. Никифорук, О. М. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/10527 2021-12-10T13:39:28Z 2019-01-01T00:00:00Z

Інтенсивна консервативна терапія та хірургічне лікування дітей із синдромом короткої кишки (огляд літератури) Переяслов, А. А.; Лосєв, О. О.; Рибальченко, В. Ф.; Дац, Р. І.; Никифорук, О. М.; Pereyaslov, А. А.; Losev, А. А.; Rybalchenko, V. F.; Dats, R. I.; nikifiruk, O. M.; Переяслов, А. А.; Лосев, А. А.; Дац, Р. И.; Никифорук, О. М. Синдром короткої кишки (СКК), який виникає у дітей після резекції значної частини тонкої кишки, є основним чинником розвитку кишкової недостатності та зумовлює широкий спектр проблем у післяопераційному лікуванні цих пацієнтів. Інтенсивна консервативна терапія, яка включає повне парентеральне харчування та медикаментозне лікування, є важливим компонентом післяопераційного лікування дітей із СКК. Ця патологія вимагає мультидисциплінарного підходу, а хірургічні втручання допомогають досягти автономності кишечника.; Short bowel syndrome (SBS), that arises after extensive resection is the main cause of intestinal failure development in children. SBS determines the wide pattern of problems on the post-operative treatment of such patients. Intensive care. which includes parenteral nutrition and medication, is the milestone of the post-operative managment of children with SBS. SBS is the pathology that requires the multi-disciplinary management, but surgery promotes to achieve intestinal autonomy.; Синдром короткой кишки, возникающий после обширных резекций тонкой кишки, является основной причиной развития кишечной недостаточности у детей и вызывает широкий спектр проблем в послеоперационном лечении таких пациентов.

2019-01-01T00:00:00Z Лосєв, О. О. Мельниченко, М. Г. Losiev, O. O. Melnychenko, M. H. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/10143 2021-10-04T07:59:33Z 2011-01-01T00:00:00Z

Викладання “Дитячої хірургії” в Одеському національному медичному університеті Лосєв, О. О.; Мельниченко, М. Г.; Losiev, O. O.; Melnychenko, M. H. Хірургія дитячого віку – одна з найскладніших дисциплін, що викладається у вищих медичних навчальних закладах. Однак кількість аудиторних навчальних годин за фахом “Лікувальна справа” в цьому навчальному році зменшилася на 37,8 % порівняно з 2005/2006 н. р., а за фахом “Педіатрія” – на 44,4 %. Удосконалення організації й методики підвищення якості підготовки студентів може здійснюватися за рахунок, насамперед, збільшення навчальних годин із навчального плану, що дасть можливість у майбутньому лікарям загального профілю виявляти провідні клінічні синдроми при хірургічних захворюваннях у дітей і уникати несприятливих ситуацій й дефектури. Дитяча хірургія має потребу в постійній підтримці й допомозі з боку держави й громадськості й повинна бути пріоритетною галуззю в системі охорони материнства й дитинства.; Pediatric surgery – is one of the most difficult disciplines taught in the course of medical high schools. However, the quantity of teaching hours for a degree in “Medicine” in this year decreased on 37,8 % compared to 2005/2006 school years, for a degree in “Pediatrics” – on 44,4 %. Improving the organization and methods of the quality of students’ training may be due, primarily, an increase of hours for program. That will give a possibility for general practioners to identify key clinical syndromes of children surgical diseases and to avoid adverse situations in future. Children’s dermatology continuously needs respect and assistance from the government and the public, and should be a priority sector in the protection of motherhood and childhood.

2011-01-01T00:00:00Z Переяслов, А. А. Лосев, А. А. Pereyaslov, A. Losev, A. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/9956 2021-09-06T08:30:19Z 2021-01-01T00:00:00Z

Лечение детей с гигантским омфалоцеле (обзор литературы) Переяслов, А. А.; Лосев, А. А.; Pereyaslov, A.; Losev, A. Омфалоцеле, наряду с гастрошизисом, является одним из частых врожденных пороков передней брюшной стенки. Обычно омфалоцеле характеризуют по размеру, локализации и состоянию мешка, выделяя небольшие, средние и гигантские; эпигастральные, центральные и гипогастральные; с неповрежденным или разорванным мешком. Выбор метода лечения новорожденного с гигантским омфалоцеле является предметом дискуссий среди детских хирургов. Цель исследования – представить различные методы консервативного и хирургического лечения гигантского омфалоцеле. Основной задачей лечения новорожденного с омфалоцеле является вправление органов брюшной полости и закрытие дефекта передней брюшной стенки без существенного повышения внутрибрюшного давления. Нехирургические методы лечения новорожденных с гигантским омфалоцеле направлены на вправление эвентрированных органов в брюшную полость с последующей отсроченной хирургической пластикой дефекта передней брюшной стенки. Нехирургические методы лечения включают использование метода Schuster, эластического бинтования, аппаратов для создания отрицательного давления, топического нанесения препаратов для эскарификации мешка и другие. Эти методы могут применяться в отдельности или же в сочетании друг с другом. При хирургическом лечении гигантского омфалоцеле выделяют ранние и отсроченные вмешательства, последние можно разделить еще на две группы – выполняющиеся после поэтапного вправления органов и после полной эпителизации грыжевого мешка. Первичная пластика при гигантском омфалоцеле возможна только в единичных случаях. Методы первичной пластики включают метод Gross, метод разделения компонентов брюшной стенки, а также использование различных сеток или биопротезов. Отсроченные вмешательства выполняются для закрытия фасциального и кожного дефектов, после полного вправления эвентрированных органов или лечения вентральной грыжи, образовавшейся после эпителизации мешка.; Omphalocele, along with gastroschisis, is one of the most frequent congenital malformations of the abdominal wall. Traditionally, omphalocele is characterized by size, localization, and sac condition. Therefore, they may be small, minor or giant; epigastric, central or hypogastric; intact or ruptured. The choice of the method of treatment of newborns with giant omphalocele is still under debate among pediatric surgeons. The purpose of this study was to present various methods of non-operative and surgical treatment of giant omphalocele. The main goal of the management of newborns with omphalocele is the reduction of abdominal contents and closure of the fascial and skin defects avoiding intolerable increase of intraabdominal pressure. The non-operative approaches to the management of newborns with giant omphalocele are directed at the gradual reduction of herniated viscera with the delayed closure of the abdominal wall defect. Non-operative approaches include Schuster’ method, elastic banding, devices for negative pressure therapy, topical solutions for epithelization of the sac and so on. These methods can be applied separately or combined. Early and delayed surgical closures are distinguished in the surgical treatment of giant omphalocele. The delayed closure can be divided in two groups: after gradual reduction of the viscera and after epithelization of the sac. The primary repair of giant omphalocele is appropriate only in selected cases. Skin flaps (Gross method), the component separation technique, and applying various synthetic nets or bioprosthetic material are used for the primary repair. The delayed repair is directed to the closure of the fascial and skin defects after reducing the herniated viscera or to the treatment of ventral hernia that developed after the sac epithelization.

2021-01-01T00:00:00Z Квашніна, А. А. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/9361 2021-05-07T06:06:40Z 2021-01-01T00:00:00Z

Фактори ризику післяопераційної спайкової непрохідності у дітей Квашніна, А. А. Мета. Розробка прогностичної моделі розвитку післяопераційної спайкової непрохідності (СКН) у дітей з гострими запальними захворюваннями органів черевної порожнини шляхом використання методів багатовимірної статистики для виявлення взаємовпливу факторів щодо подальшої оптимізації профілактичних заходів.

2021-01-01T00:00:00Z Аплевич, В. М. Горша, О. В. Aplevich, V. M. Gorsha, O. V. Аплевич, В. М. Горша, О. В. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/9046 2021-03-23T14:34:12Z 2015-01-01T00:00:00Z

Эффективность применения кинезиотейпирования в программе восстановительного лечения идиопатического сколиоза ранних стадий у детей старшего школьного возраста Аплевич, В. М.; Горша, О. В.; Aplevich, V. M.; Gorsha, O. V.; Аплевич, В. М.; Горша, О. В. Представлены результаты исследований по возможности применения кинезиотейпирования для коррекции начальных стадий идиопатического сколиоза у детей. Отмечали положительную динамику – отклонение позвоночника уменьшилось на 2-3 градуса по Коббу на фоне применения этапного тейпирования. На основании биохимических исследований выделена группа детей с нарушением минерального обмена, ферментативных показателей соединительной ткани у которых имеет место отрицательная либо слабоположительная клиническая динамика, что доказывает актуальность дальнейших разработок данной проблемы.; The results of researches are presented by possibility of kinesio taping for the correction of the initial stages of idiopathic scoliosis for the children. Noted a positive dynamics: the rejection of spine diminished on a 2-3 degree by Kobbu against the background of the stage of kinesio taping. On the basis of biochemical researches is selected the group of the children with violation of mineral exchange, fermentative indexes of connecting tissue with negative or weakly positive dynamics, that proves the actuality of further developments of this problem.; Представлено результати досліджень щодо застосування кінезіотейпування для коррекції початкових стадій ідіопатичного сколіозу у дітей. Спостерігали позитивну динамику – відхилення хребта зменшилось на 2-3 градуси по Коббу на тлі застосування етапного тейпування. Згідно даних біохімічного дослідження встановлено групу дітей з порушенням показників мінерального обміну, ферментативних показників сполучної тканини, які мали негативну або слабопозитивну клінічну динаміку, що підтверджує актуальність подальших розробок данної проблеми.

2015-01-01T00:00:00Z Мельниченко, М. Г. Квашніна, А. А. Melnichenko, M. Kvashnina, A. Мельниченко, М. Г. Квашнина, А. А. https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/8759 2021-02-08T16:21:27Z 2020-01-01T00:00:00Z

Можливості інтраопераційної профілактики інтраабдомінального спайкоутворення (огляд літератури) Мельниченко, М. Г.; Квашніна, А. А.; Melnichenko, M.; Kvashnina, A.; Мельниченко, М. Г.; Квашнина, А. А. Вступ. Профілактика перитонеального спайкоутворення передбачає доопераційний, інтраопераційний та післяопераційний етапи впливу. Мета дослідження: є вивчення можливості інтраопераційної профілактики інтраабдомінального спайкоутворення. Результати дослідження. Було запропоновано значну кількість способів профілактики спайкоутворення: засоби, що сприяють гідрофлотації органів; гелі; протиспайкові мембрани. Однак результати часто відрізняються у даних різних дослідницьких груп та у різних моделях, крім того, жодний з засобів не дозволяє вирішити цю проблему остаточно. Механізм дії багатьох інтраопераційних профілактичних стратегій може містити потенційну загрозу важких ускладнень, таких як кровотечі, пригнічення загоєння ран та кишкових анастомозів, реактогенність, погіршення післяопераційного парезу кишечнику та ін. Висновки. Помірний успіх цих превентивних стратегій свідчить про те, що для ефективної профілактики спайкоутворення необхідний комплексний вплив на різні ланки цього процесу. На сьогоднішній день у педіатричної хірургії найбільш обґрунтованою превентивною стратегією інтраопераційного етапу є ощадлива хірургічні техніка та застосування протиспайкових бар’єрних засобів.; Introduction. Prevention of peritoneal adhesions involves preoperative, intraoperative, and postoperative stages of influence. Purpose. To study the possibility of intraoperative prevention of intraabdominal adhesions. Results. Was proposed a significant number of ways to prevent adhesion: agents that promote hydro flotation of organs; gels; anti-adhesive membranes. However, the results often differ in the data of various research groups and models. In addition, none of the means allows solving this problem definitively. The mechanism of many intraoperative prophylactic strategies may bear a potential threat of severe complications, such as bleeding, inhibition of wound healing and intestinal anastomoses, reactogenicity, worsening of postoperative intestinal paresis, and others. Conclusions. The moderate success of these preventive strategies indicates that effective prevention of adhesion requires a comprehensive impact on various parts of this process. To date, in pediatric surgery, the most reasonable preventive strategy for the intraoperative phase is the cost-effective surgical technique of using anti-adhesive barrier agents.; Вступление. Профилактика перитонеального спайкообразования предусматривает дооперационный, интраоперационный и послеоперационный этапы воздействия. Цель исследования: изучить возможности интраоперационной профилактики интраабдоминального спайкообразования. Результаты исследования. Было предложено значительное количество способов профилактики спайкообразования: средства, способствующие гидрофлотации органов; гели; противоспаечные мембраны. Однако результаты часто отличаются в различных исследовательских группах и в разных моделях, кроме того, ни одно из средств не позволяет решить эту проблему окончательно. Механизм действия многих интраоперационных профилактических стратегий может содержать потенциальную угрозу тяжелых осложнений, таких как кровотечения, замедление заживления ран и кишечных анастомозов, реактогенность, ухудшение послеоперационного пареза кишечника и др. Выводы. Умеренный успех этих превентивных стратегий свидетельствует о том, что для эффективной профилактики спайкообразования необходимо комплексное воздействие на различные звенья этого процесса. На сегодняшний день в педиатрической хирургии наиболее обоснованной превентивной стратегией интраоперационного этапа является щадящая хирургическая техника и применение противоспаечных барьерных средств.

2020-01-01T00:00:00Z