Наукові статті. Кафедра внутрішньої медицини № 2

Ланцюгова реакція змін: від зміни одного білка до системних трансформацій (Системний амілоїдоз з ураженням печінки)

2026-06-02T07:42:44Z

Ланцюгова реакція змін: від зміни одного білка до системних трансформацій (Системний амілоїдоз з ураженням печінки) Холопов, Л. С.; Губергріц, Н. Б.; Дядик, О. О.; Чирков, Ю. Е.; Цогоєва, Ю. В.; Можина, Т. Л. Думка Нікколо Макіавеллі, народжена в контексті політичних перетворень, знаходить напрочуд точне відображення у природі багатьох патологічних процесів. У біології та медицині навіть найменше відхилення від норми – мутація, порушення конформації білка, збій у сигнальному каскаді – може стати точкою "неповернення", за якою розгортається низка системних порушень.

Ефективність триметазидину тривалої дії (80 мг) у комплексній антиангінальній фармакотерапії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця та стабільною стенокардією, за результатами українського дослідження GO-OD

2026-06-02T07:43:48Z

Ефективність триметазидину тривалої дії (80 мг) у комплексній антиангінальній фармакотерапії в пацієнтів з ішемічною хворобою серця та стабільною стенокардією, за результатами українського дослідження GO-OD Коваль, О. А.; Пархоменко, О. М.; Колесник, М. Ю.; Тихонова, С. А.; Koval, O. A.; Parkhomenko, O. M.; Kolesnyk, M. Yu.; Tykhonova, S. A. Мета роботи – оцінити клінічні особливості популяції пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та стабільною стенокардією (СС), вивчити склад та ефективність антиангінальної терапії, у тому числі комбінацій із триметазидином ОД 80 мг (ТМЗ 80). Матеріали і методи. GO-OD – тримісячне, неінтервенційне, обсерваційне багатоцентрове проспективне дослідження. Дослідники продовжували фармакотерапію відповідно до сучасних рекомендацій щодо оптимальної медикаментозної терапії (ОМТ). Під час спостереження пацієнтів не виконували додаткові діагностичні або моніторингові процедури. Результати. Серед 1529 пацієнтів 10,5 % мали ФК I, 60,0 % – ФК II, 29,5 % – ФК III; один антиангінальний препарат отримували 28,5 % хворих, два – 35,7 %, три – 28,9 %. Класичні симптоми стенокардії зафіксовано у 68,3 %, еквіваленти – у 80,3 %. Третина пацієнтів залишалась симптомною (32,5 %) попри реваскуляризацію. Артеріальний тиск понад 140/90 мм рт. ст. зафіксовано у 67,6 % обстежених. Ефективність змін терапії оцінювали у таких групах лікування: 1 – без ТМЗ раніше, вперше призначено ТМЗ 80 (n = 956); 2 – раніше отримували ТМЗ (20 мг чи 35 мг), переведені на ТМЗ 80 (n = 328); 3 – монотерапія бета-блокаторами (ББ), додано ТМЗ 80 (n = 309); 4 – без ББ і ТМЗ (n = 211), одночасне призначення ББ і ТМЗ 80; 5 – приймали молсидомін у будь-яких комбінаціях, продовжено лікування без обов’язкового додавання ББ або ТМЗ 80 (n = 306). Через 3 місяці в групах 1 і 2 (р < 0,001), починаючи вже з другого візиту, встановлено, що частота нападів СС за тиждень знизилася в 3,72 раза та 3,33 раза відповідно. У 3 групі – в 3,29 раза, в 4 – в 4,5 раза. Зменшилася частота приймання нітратів короткої дії (НКД): у групі 1 – в 4,96 раза, 2 – у 4,62 раза; 3 – в 4,24 раза, 4 – в 6,93 раза. У групі 5 частота нападів СС знизилася в 4,22 раза, але повільніше, ніж в інших групах; потреба в НКД – в 5,3 раза, але на фоні майже тотальних змін у терапії (90,2 %) та виключення молсидоміну (28,4 %) за рішенням лікаря. Збільшилася частка пацієнтів із високою прихильністю до лікування: від 1 до 4 групи наприкінці спостереження – до 48,0 %, 43,9 %, 46,6 % та 46,2 % відповідно. Висновки. Популяція хворих на ІХС, СС залишається симптомною, незважаючи на попередню реваскуляризацію та приймання монотерапії чи комбінацій антиангінальних препаратів гемодинамічної дії. Тому доцільно переглянути схему антиангінальної терапії для досягнення ОМТ. Додавання ТМЗ 80 до будь-якої попередньої комбінації антиангінальних препаратів або перехід із приймання інших форм ТМЗ на форму ТМЗ 80 сприяє статистично вірогідному покращенню клінічного стану хворих. Максимальний позитивний ефект від додавання ТМЗ 80 до терапії зафіксовано в групі з одночасним початком терапії ББ.; The aim of the study was to evaluate the clinical characteristics of patients’ population with coronary artery disease (CAD), stable angina, the composition and effectiveness of antianginal therapy, including combinations with trimetazidine OD 80 mg (TMZ 80). Materials and methods. GO-OD was a 3-month, non-interventional, observational, multicentre prospective study. Pharmacotherapy was continued in accordance with current recommendations for optimal medical therapy (OMT). No additional diagnostic or monitoring procedures were performed on patients. Results.Among 1,529 patients, 10.5 % had ССS I, 60.0 % – CCS II, and 29.5 % – CCS III; 28.5 % received one antianginal drug, 35.7 % received two, and 28.9 % received three. Classic symptoms of angina pectoris were present in 68.3 % of patients, while 80.3% reported angina equivalents. One third remained symptomatic despite revascularisation (32.5 %). BP above 140/90 mmHg was observed in 67.6 % of patients. The effectiveness of therapy optimisation was assessed in the following treatment change groups: 1 – without TMZ, TMZ 80 prescribed for the first time (n = 956); 2 – previously taking TMZ (20 mg or 35 mg), switched to TMZ 80 (n = 328); 3 – beta-blockers (BB) monotherapy, TMZ 80 added (n = 309); 4 – without BB and TMZ, simultaneous prescription of BB + TMZ 80 (n = 211); 5 – had molisodomine in any combination, continued treatment without mandatory addition of BB or TMZ 80 (n = 306). After 3 months in groups 1 and 2 (p < 0.001), starting from the second visit: the frequency of angina attacks per week decreased by 3.72 times and 3.33 times, respectively. In group 3: by 3.29 times and in group 4 by 4.5 times. The frequency of short acting nitrates (SAN) consumption decreased: in group 1 by 4.96 times, in group 2 by 4.62 times; in group 3 by 4.24 times and in group 4 by 6.93 times. In group 5, the frequency of angina attacks decreased by 4.22 times, but slower than in other groups, and the need for SAN decreased by 5.3 times, but against the backdrop of almost total changes in therapy (90.2 %), as well as the exclusion of molisodine (28.4 %) by the doctor’s decision. The proportion of patients with high adherence to treatment (from groups 1 to 4 at the end of follow-up) increased to 48.0 %, 43.9 %, 46.6 % and 46.2 %, respectively. Conclusions. The population of CAD, angina patients remains symptomatic despite previous revascularisation and the use of monotherapy or combinations of haemodynamic antianginal drugs, which requires a review of antianginal therapy to achieve OMT. The inclusion of TMZ 80 in addition to any previous combination of antianginal drugs or the transition from other forms of TMZ to TMZ 80 is accompanied by a statistically significant improvement in the clinical condition of patients. The maximum positive effect of including TMZ 80 in therapy is observed in the group with simultaneous initiation of BB therapy.

Клінічні профілі та ефективність контролю артеріального тиску в амбулаторній практиці у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, ожирінням та надлишковою масою тіла

2026-06-02T07:44:48Z

Клінічні профілі та ефективність контролю артеріального тиску в амбулаторній практиці у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, ожирінням та надлишковою масою тіла Тихонова, С. А.; Яблонська, В. Б.; Ясиновська, В. В. Вплив надлишкової маси тіла (НМТ) та ожиріння на ефективність контролю артеріального тиску (АТ) та розвиток резистентної артеріальної гіпертензії (АГ) останнім часом став предметом особливої уваги клініцистів у зв’язку з глобальним зростанням поширеності цих станів в останні десятиліття. Мета – оцінити ефективність контролю АТ в міській популяції пацієнтів молодого та середнього віку із НМТ та ожирінням в амбулаторній практиці кардіолога.

Аналіз результатів комплексного практичного іспиту та шляхи покращення організації проведення виробничої поліклінічної лікарської практики

2026-06-02T07:45:31Z

Аналіз результатів комплексного практичного іспиту та шляхи покращення організації проведення виробничої поліклінічної лікарської практики Яблонська, В. Б.; Холопов, Л. С.; Хижняк, О. В.; Перепелюк, М. М. Вступ. В сучасних реаліях питання пошуку нових підходів до організації та проведення занять з Виробничої поліклінічної лікарської практики (ВПЛП) для здобувачів вищої медичної освіти (ВМО) стають все більш актуальними. В умовах воєнного стану у медичної галузі велике значення має збереження якості освітнього процесу за рахунок засвоєння практичних навичок, набуття спеціальних компетентностей. Крім того, не менш актуальним є питання покращення контролю за отриманими навичками під час проведення комплексного практичного іспиту (КПІ) [1]. Мета. Поширення досвіду кафедри внутрішньої медицини No 2 з післядипломною освітою Одеського національного медичного університету (ОНМедУ) щодо організації процесу навчання під час проведення ВПЛП «Внутрішня медицина» та методів оцінювання результатів практики під час КПІ здобувачів ВМО 5 курсу медичного та міжнародного факультетів за 2023-2026 навчальні роки.

Проблемні аспекти використання штучного інтелекту в процесі викладання внутрішньої медицини та шляхи їх корекції

2026-06-02T07:46:14Z

Проблемні аспекти використання штучного інтелекту в процесі викладання внутрішньої медицини та шляхи їх корекції Перепелюк, М. М.; Яблонська, В. Б.; Холопов, Л. С.; Хижняк, О. В. Проблема використання СШІ у навчальному процесі стосується авторів безпосередньо, оскільки, викладаючи ревматологію, пульмонологію, нефрологію і гастроентерологію студентам 5-го курсу ми стикаємося з тим, що студенти часто механічно копіюють відповіді, недостатньо аналізують клінічні ситуації, передовіряючи цю розумову роботу СШІ. У зв’язку з цим виникає необхідність розробки методичних підходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу таких технологій без відмови від їх використання. Метою роботи є визначення проблемних аспектів використання штучного інтелекту студентами 5-го курсу при вивченні внутрішньої медицини та обґрунтування шляхів їх корекції.

Мінімізація геморагічних ризиків у пацієнтів з фібриляцією передсердь після перенесеного гострого коронарного синдрому

2026-06-02T07:46:56Z

Мінімізація геморагічних ризиків у пацієнтів з фібриляцією передсердь після перенесеного гострого коронарного синдрому Угненко, С. О. Частота фібриляції передсердь (ФП) при гострому коронарному синдромі (ГКС) коливається від 2–23%, ризик ФП, що вперше виникла, збільшується на 60–77% у пацієнтів з інфарктом міокарда. ФП сама по собі може бути пов'язана з підвищенням ризику інфаркту міокарда з підйомом або без підйому сегмента ST. Дані більшості досліджень рекомендують короткострокову потрійну терапію (оральний антикоагулянт (ОАК) + подвійна антитромбоцитарна терапія (ПАТТ), принаймні ≤ 1 тиждень, особливо тим хворим, які мають підвищений ризик ішемічних подій з наступним переходом на подвійну терапію (OAК + антитромбоцитарний препарат, переважно клопідогрель), а потім, через 1–6 місяців – на монотерапію ОАК.

Застосування інклісірану (ІК) у пацієнтки з прогресуючим атеросклерозом та супутнім аутоімунним гепатитом

2026-06-02T07:47:49Z

Застосування інклісірану (ІК) у пацієнтки з прогресуючим атеросклерозом та супутнім аутоімунним гепатитом Угненко, С. О. Інклісіран (ІК) є лікарським засобом, який збiльшує рециркуляцiю та експресiю рецепторiв холестерину (ХС) лiпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) на мембранах гепатоцитiв і, як наслідок, поглинання цього субкласу ліпопротеїдів та зниження його рiвень в кровообiгу. Препарат використовується, частіш за все, додатково до статинів у випадку, коли неможливе досягнення цільового рівня ХС-ЛПНЩ у пацієнтів дуже високого ризику кардіоваскулярних ускладнень.

Аналіз сфери зайнятості людей із анкілозивним спондилоартритом

2026-06-02T07:48:54Z

Аналіз сфери зайнятості людей із анкілозивним спондилоартритом Проценко, Г. О.; Тельпіс, Д. Ф.; Холопов, Л. С.; Protsenko, G. O.; Telpis, D. F.; Kholopov, L. S. Анкілозивний спондилоартрит (АС) різною мірою може обмежувати працездатність пацієнтів. Тож метою цього дослідження стала оцінка впливу АС у працюючих пацієнтів на їх рішення щодо подальшого працевлаштування. Матеріали та методи. Проведено перехресне дослідження працюючих та нещодавно звільнених пацієнтів з АС. Зібрано та проаналізовано демографічні дані, сфери зайнятості, фактори здоров’я, частоту загострень за 2024 р., робоче навантаження, а також інформацію про необхідність, доступність і використання додаткових допоміжних засобів на робочому місці. Для аналізу пацієнтів було розділено на групи тих, хто працює, та тих, хто за період спостереження звільнився з роботи. Результати. Нами обстежено 40 осіб, серед яких 5 (12,5%) жінок та 35 (87,5%) чоловіків, з них 26 (65%) працюють та 14 (35%) нещодавно втратили роботу. Учасники працювали в різних сферах: технологічній, комунальній, бізнесі, страхуванні, освіті, охороні здоров’я, мистецтві, науці, банківській справі, будівництві, виробництві, сільському господарстві та ін. Порівняно з нещодавно звільненими, працюючі пацієнти мали нижчий середній вік (42,2%; р=0,04) і достовірно значущо вищий рівень освіти (53,8%; р=0,04). Зайняті значно частіше працюють 40–60 год на тиждень (57,7%) порівняно з безробітними (28,5%; р=0,0002). Водночас нещодавно звільнені частіше працювали понад 60 год на тиждень до втрати працездатності (57,1 проти 7,7%; р=0,0005), що є достовірно значущо. Більшість учасників зазначили відсутність матеріально-технічного забезпечення на робочому місці: перед звільненням його бракувало у85,7% працюючих, а серед нині працевлаштованих – у 62,2%. Працевлаштовані учасники оцінювали стан здоров’я значно вище за 100-бальною шкалою (68%), ніж нещодавно звільнені (60%; р=0,004), що є достовірно значущим. Особи, які були нещодавно звільнені, як правило, відчували більше болю, ніж ті, хто працював (61,4 проти 54,2 мм; р=0,05). Серед осіб без загострень захворювання більше були працевлаштованими (53,8%) порівняно з тими, хто мав 1–2 загострення (26,9%) або більше ніж 3 загострення на рік (19,3%). У групі нещодавно звільнених осіб ця тенденція була зворотною: лише 21,4% не мали загострень, тоді як 50% – 1–2 загострення, а28,6% – понад 3 загострення на рік. Виявлено, що працевлаштовані мали значно кращий доступ до короткострокових відпусток (69,2 проти 14,2%; р=0,0009), гнучкий графік роботи (65,4 проти 35,7%), можливість працювати вдома (65,4 проти 21,4%; р=0,008), спецобладнання для роботи (73,1 проти 21,4%; р=0,001), оздоровчі програми (73,1 проти 35,7%), що є достовірно значущим. Водночас нещодавно звільнені частіше потребували спеціального обладнання на робочому місці (64,3 проти 15,3%; р=0,001), а також мали більшу потребу у періодах відпочинку та оздоровчих програмах, які вони використовували частіше, ніж працюючі. Висновки. Фактори здоров’я, пов’язані з АС, негативно пов’язані із зайнятістю. Ті, хто нещодавно звільнився, повідомили про погіршення стану здоров’я, збільшення вираженості болю та підвищення частоти загострень впродовж останнього року. Ці дані підкреслюють важливість лікування захворювання, зокрема тяжкості симптомів, як частину стратегії збереження працевлаштування, тим самим посилюючи потребу в фармакотерапії, фізіотерапії або спеціальному обладнанні. Таким чином, підтримка людей з АС у працевлаштуванні може бути ефективнішою шляхом забезпечення гнучкого графіка, дистанційної роботи, короткострокових відпусток і спеціального обладнання на робочому місці.; A cross-sectional study of employed and recently laid-off patients with ankylosing spondylitis was conducted, which analyzed demographic data, exacerbation frequency, and working conditions. The results showed that worsening health and increasing pain were more often observed in patients who lost their jobs. With optimal symptom control and appropriate workplace support — including flexible working hours, teleworking, and special equipment – that can prevent early disability, it is possible to improve the employment rate and quality of life of people with ankylosing spondylitis.

Аналіз ролі факторів ризику розвитку післяопераційних ускладнень в колоректальній хірургії

2026-06-02T07:50:28Z

Аналіз ролі факторів ризику розвитку післяопераційних ускладнень в колоректальній хірургії Ковальчук, Л. І.; Балашова, І. В.; Кошель, К. В.; Ковальчук, О. Л. Аналіз ролі факторів ризику з метою попередження розвитку ІОХВ необхідна координація роботи спеціалістів терапевтичного та хірургічного профілів, щодо можливої модифікації факторів ризику розвитку інфекційних ускладнень, пов’язаних з наявністю у пацієнта певної коморбідної патології, яка є обтяжувальним фактором перебігу післяопераційного періоду.

Можливості фізичної терапії у пацієнтів з остеоартритом та коморбідною патологією у постковідному періоді

2026-06-02T07:51:12Z

Можливості фізичної терапії у пацієнтів з остеоартритом та коморбідною патологією у постковідному періоді Балашова, І. В.; Дукова, О. Р.; Лисий, І. С. Вступ. Коронавірусна хвороба (COVID-19) продовжує залишатися актуальною та масштабною проблемою людства. На теперішній час, погляди вчених, в більшій мірі, прикуто до проблеми постковідного синдрому. Мета дослідження: підвищення ефективності відновлювального лікування хворих на остеоартрит з коморбідною патологією, що перенесли COVID-19 шляхом застосування диференційованих методик фізичної терапії.