Наукові статті. Кафедра акушерства та гінекології

Features of standardized patient scenarios across different clinical disciplines for OSCE 2026

2026-06-13T08:42:57Z

Features of standardized patient scenarios across different clinical disciplines for OSCE 2026 Pavlovska, O. M.; Savelyeva, O. V.; Pavlovska, K. M. During the OSCE 2026 at the Odesa National Medical University, students completed 10 examination stations. In total, 528 examination tasks were included in the exam, among which 243 were clinical scenarios involving standardized patients. An analysis of the structure of standardized patient scenarios in various clinical disciplines (surgery, internal medicine, obstetrics and gynecology, and pediatrics) was conducted. The largest proportion of examination tasks assessed clinical (professional) competence (41.17%) as well as physical examination and diagnostic skills (23.90%). The proportions of tasks aimed at assessing communicative competence and treatment strategy were approximately equal, accounting for 18.11% and 16.85%, respectively.

Клінічна характеристика жінок з ендометріозасоційованим безпліддям

2026-06-05T06:46:56Z

Клінічна характеристика жінок з ендометріозасоційованим безпліддям Волянська, А.; Кормілець, О.; Volianska, A.; Kormilets, O. Мета дослідження – оцінити клініко-анамнестичну картину пацієнток з ендометріозасоційованим безпліддям. Матеріали та методи. Дослідження проведено на базі Науково-клінічного центру ендометріозу ІІІ рівня акредитації Європейської ліги ендометріозу (Багатопрофільний медичний центр Одеського національного медичного університету) у 2023–2024 рр. Обстежено 95 безплідних пацієнток репродуктивного віку з ендоскопічно верифікованим генітальним ендометріозом (ГЕ). Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнток склав (31,5±3,0) року. Первинне безпліддя було діагностовано у 61 (64,71 %) пацієнтки, вторинне – у 34 (35,29 %). Тривалість безплідного періоду в деяких випадках сягала 8 років і в середньому склала (4,57±1,32) року. У кожної другої пацієнтки тривалість безпліддя перебувала у межах 3–5 років – 54 (57,35 %). У пацієнток із тривалістю безпліддя <3 років показники кількості антральних фолікулів (правий яєчник – 8,8±0,50, лівий яєчник – 7,2±0,40) та товщини М-ехо (9,6±1,2) відповідали збереженій оваріальній функції. Найбільш виражені порушення встановлено у жінок із безпліддям понад 5 років, що супроводжувалося майже двократним зменшенням кількості антральних фолікулів (3,9±0,36 і 3,1±030) та зниженням товщини М-ехо (7,6±1,5) (p<0,001). У групі жінок із тривалістю безплідного періоду <3 років переважали пацієнтки з І–ІІ стадіями ГЕ за r-ASRM (40,00 та 25,00 % відповідно). Найбільш несприятливий перебіг захворювання спостерігали у пацієнток із тривалістю безплідного періоду понад 5 років, у яких домінували двобічні ендометріоми (47,62 %) та тяжкі форми спайкового процесу органів малого таза (28,57 та 42,86 % відповідно). Аналіз особливостей ендометріоїдного ураження яєчників показав, що при безплідді <3 років у всіх групах домінували однобічні ендометріоми (81,82 %), однак при тривалості безплідного періоду понад 5 років частіше діагностували двобічне ураження яєчників (до 16,37 %). Спайковий процес ОМТ І–ІІ ступенів (18,52 і 14,81 %) частіше реєстрували у пацієнток із коротшою тривалістю безпліддя, тоді як при тривалості безпліддя понад 5 років частіше діагностували ІІІ–IV ступені (9,26 %) адгезивного ураження ОМТ. Висновки. Збільшення тривалості безплідного періоду (більше 5 років) можна вважати одним із прогностично несприятливих критеріїв при оцінці репродуктивного потенціалу в жінок з ендометріозасоційованим безпліддям.; The aim of the study – to evaluate the clinical and anamnestic features of patients with endometriosis-associated infertility. Materials and Methods. The study was conducted at the Scientific and Clinical Center for Endometriosis (Level III accreditation by the European Endometriosis League) of the Multidisciplinary Medical Center of Odesa National Medical University during 2023–2024. A total of 95 infertile women of reproductive age with endoscopically verified genital endometriosis (GE) were examined. Results and Discussion. The mean age of the patients was (31.5±3.0) years. Primary infertility was diagnosed in 61 (64.71 %) women, and secondary infertility in 34 (35.29 %). The duration of infertility in some cases reached up to 8 years, with an average duration of (4.57±1.32) years. In every second patient, the infertility period ranged from 3 to 5 years – 54 (57.35 %). In patients with infertility lasting less than 3 years, the number of antral follicles (right ovary – 8.8±0.50; left ovary – 7.2±0.40) and the M-echo thickness (9.6±1.2) corresponded to preserved ovarian function. The most pronounced impairments were observed in women with infertility lasting more than 5 years, which was accompanied by an almost twofold reduction in the number of antral follicles (3.9±0.36 and 3.1±0.30) and a decrease in M-echo thickness (7.6±1.5) (p<0.001). In the group of women with infertility duration of less than 3 years, patients with stage I–II endometriosis according to the revised American Society for Reproductive Medicine (r-ASRM) classification predominated (40.00 and 25.00 %, respectively). The most unfavorable course of the disease was observed in patients with infertility lasting more than 5 years, among whom bilateral endometriomas (47.62 %) and severe forms of pelvic adhesive disease (28.57 and 42.86 %, respectively) were predominant. Analysis of ovarian endometriotic involvement revealed that in all groups with infertility duration of less than 3 years, unilateral endometriomas predominated (81.82 %); however, with infertility lasting more than 5 years, bilateral ovarian involvement was more frequently diagnosed (up to 16.37 %). Adhesive processes of the pelvic organs of grade I–II (18.52 and 14.81 %) were more common in patients with shorter infertility duration, while grade III–IV adhesions (9.26 %) were more frequently diagnosed in those with infertility exceeding 5 years. Conclusions.An increase in the duration of infertility (more than 5 years) can be considered one of the prognostically unfavorable criteria when assessing the reproductive potential of women with endometriosis-associated infertility.

Хірургічна корекція аплазії піхви у пацієнток із синдромом Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера

2026-06-04T06:07:50Z

Хірургічна корекція аплазії піхви у пацієнток із синдромом Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера Гладчук, І.; Шитова, Г.; Рожковська, Н.; Gladchuk, I.; Shytova, H.; Rozhkovska, N. Мета дослідження – оцінити ефективність лапароскопічних методів хірургічної корекції аплазії піхви у пацієнток із синдромом Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера шляхом оцінки найближчих і віддалених хірургічних результатів та сексуальної функції жінок. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів обстеження та лікування 32 пацієнтокізсиндромом Майєра – Ро-кітанського – Кюстера – Гаузера (MRKH). Контрольну групу склали 20 здорових жінок. Усім пацієнткам виконано хірургічне формування неовагіни із застосуванням лапароскопічних методик: 1 група (19 пацієнток) – перитонеальний кольпопоез (модифікована методика за Давидовим), 2 група (13 пацієнток) – кольпопоез із сигмоподібної кишки. Доопераційне об-стеження включало клінічне, ультразвукове та, за показаннями, магнітно-резонансне дослідження органів малого таза. Оцінювали інтраопераційні показники, післяопераційні ускладнення, анатомічні та функціональні показники, індекс сексу-альної функції у віддалений період.Результати дослідження та їх обговорення. У пацієнток обох досліджуваних груп досягнуто задовільного анатоміч-ного результату з формуванням функціонально повноцінної неовагіни. Суттєвих відмінностей щодо кількості та спектра післяопераційних ускладнень, величини крововтрати, післяопераційної лихоманки та субфебрилітету, больового синдрому, тривалості операції, часу перебування в стаціонарі між основною групою і групою порівняння не було. Середня довжина сформованої неопіхви після операції становила в 1 групі (8,31±0,14) см, у 2 групі – (8,44±0,18) см (p>0,05). Індекс оцінки сексуальної функції через 12 місяців після операції показав порівнянні результати з контрольною групою: (26,66±0,28) бала в 1 групі проти (26,78±0,31) бала в 2 групі й (27,28±0,24) бала в контролі.Висновки. Сигмоїдальний та очеревинний кольпопоез забезпечують формування повноцінної неовагіни із добрими ранніми та пізніми післяопераційними анатомічними й функціональними результатами, які не мають суттєвих відмінностей у порівнюваних групах. Індивідуалізований вибір методу хірургічної реконструкції при синдромі Майєра – Рокітанського – Кюстера – Гаузера сприяє ефективному усуненню сексуальної дисфункції.; The aim of the study – to evaluate the effectiveness of laparoscopic methods for surgical correction of vaginal aplasia in patients with Mayer – Rokitansky – Küster – Hauser syndrome by assessing immediate and long-term surgical outcomes and female sexual function. Materials and Methods. An analysis was conducted of the examination and treatment results of 32 patients with Mayer – Rokitansky – Küster – Hauser (MRKH) syndrome. The control group consisted of 20 healthy women. All patients underwent surgical neovaginal reconstruction using laparoscopic techniques: Group 1 (19 patients) – peritoneal colpoplasty (modified Davidov technique), Group 2 (13 patients) – sigmoid colpoplasty. Preoperative examination included clinical, ultrasound, and, when indicated, magnetic resonance imaging of the pelvic organs. Intraoperative parameters, postoperative complications, anatomical and functional parameters, and the long-term sexual function index were evaluated.Results and Discussion. In patients from both study groups, a satisfactory anatomical outcome was achieved with the formation of a functionally intact neovagina. There were no significant differences in the number and range of postoperative complications, the amount of blood loss, postoperative fever and low-grade fever, pain syndrome, duration of surgery, or length of hospital stay between the main group and the comparison group. The average length of the formed neovagina after surgery was (8.31±0.14) cm in Group 1 and (8.44±0.18) cm in Group 2 (p>0.05). The sexual function assessment index 12 months after surgery showed comparable results with the control group: (26.66±0.28) points in Group 1 versus (26.78±0.31) points in Group 2 and (27.28±0.24) points in the control group.Conclusions. Sigmoid and peritoneal colpoplasty ensure the formation of a fully functional neovagina with good early and late postoperative anatomical and functional outcomes, which show no significant differences between the compared groups. An individualized choice of surgical reconstruction method for Mayer – Rokitansky – Küster – Hauser syndrome contributes to the effective elimination of sexual dysfunction.

Клінічне значення вісфатину як адипоцитокінового біомаркера у жінок із патологією ендометрія, асоційованою з ожирінням

2026-06-03T12:47:55Z

Клінічне значення вісфатину як адипоцитокінового біомаркера у жінок із патологією ендометрія, асоційованою з ожирінням Марічереда, В.; Дробот, Д.; Marichereda, V.; Drobot, D. Мета дослідження – оцінити клінічну прогностичну значущість та метаболічну асоціацію рівня вісфатину в жінок із патологією ендометрія на тлі ожиріння порівняно з жінками з нормальним індексом маси тіла (ІМТ).Матеріали та методи. На базі Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету було обстежено 103 пацієнтки, яких було розподілено на такі групи: Іа – жінки з гіперплазією ендометрія без атипії (n=39), Іб – пацієнтки з атиповою гіперплазією/EIN (n=9), ІІ – жінки з раком ендометрія (n=25), ІІІ – пацієнтки із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) (n=16) та ІV – здорові жінки (n=14). Діагноз верифікували за результатами гістологічного дослідження біоптатів ендометрія та макропрепаратів. Проводили антропометричне обстеження з визначенням індексу маси тіла відповідно до критеріїв ВООЗ. Рівень вісфатину в сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу. Інсулінорезистентність оцінювали за індексом HOMA-IR. Додатково аналізували наявність коморбідної патології (цукровий діабет, серцево-судинні захворювання) з метою оцінки її зв’язку з рівнем вісфатину та морфофункціональними змінами ендометрія. Результати дослідження та їх обговорення. Маса тіла та ІМТ у клінічних групах перевищували контроль, із тенденцією до ожиріння. Рівень вісфатину мав високу варіабельність без чітких міжгрупових відмінностей, однак зростав зі ступенем ожиріння при гіперплазії ендометрія (p=0,028). Найвищий індекс HOMA зафіксовано у групі ІІІ, що свідчить про виражену інсулінорезистентність. Виявлено достовірний зв’язок між підвищеним вісфатином і цукровим діабетом (p=0,003), а також тенденцію до зростання ризику гіпертензії при ожирінні. Результати підтверджують роль метаболічних порушень у патології ендометрія та значення вісфатину (NAMPT) як маркера, пов’язаного з ожирінням і метаболічним дисбалансом.Висновки. Патологія ендометрія асоціюється з ожирінням та інсулінорезистентністю як ключовими метаболічними порушеннями. Рівень вісфатину характеризується значною варіабельністю та демонструє тенденцію до зростання зі збільшенням ступеня ожиріння, зокрема при гіперпластичних процесах. Встановлено його достовірний зв’язок із наявністю цукрового діабету. Отримані дані дозволяють розглядати вісфатин як потенційний біомаркер метаболічно-асоційованих гіперпластичних змін ендометрія.; The aim of the study – to evaluate the prognostic significance and metabolic association of visfatin levels in women with endometrial pathology associated with obesity compared to women with normal body mass index (BMI).Materials and Methods. A total of 103 patients were examined at the Multidisciplinary Medical Center of Odesa National Medical University. The participants were divided into the following groups: Іа – women with endometrial hyperplasia without atypia (n=39), Іb – atypical hyperplasia/EIN (n=9), ІІ – endometrial cancer (n=25), ІІІ – patients with polycystic ovary syndrome (PCOS) (n=16), and ІV – healthy women (n=14). The diagnosis was verified by histological examination of endometrial biopsy specimens and surgical materials.Anthropometric assessment with BMI calculation was performed according to WHO criteria. Serum visfatin levels were mea-sured using enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). Insulin resistance was assessed using the HOMA-IR index. Additionally, comorbidities (diabetes mellitus and cardiovascular diseases) were analyzed to evaluate their association with visfatin levels and morphofunctional changes of the endometrium.Results and Discussion. Body weight and BMI in clinical groups exceeded those in the control group, showing a tendency toward obesity. Visfatin levels demonstrated high variability without clear intergroup differences; however, they increased with the degree of obesity in patients with endometrial hyperplasia (p=0.028). The highest HOMA-IR values were observed in the PCOS group, indicating pronounced insulin resistance. A significant association was found between elevated visfatin levels and diabetes mellitus (p=0.003), along with a trend toward increased hypertension risk in obese patients. These findings confirm the role of metabolic disturbances in endometrial pathology and highlight visfatin (NAMPT) as a marker associated with obesity and metabolic imbalance.Conclusions. Endometrial pathology is associated with obesity and insulin resistance as key metabolic factors. Visfatin levels show considerable variability but tend to increase with higher degrees of obesity, particularly in hyperplastic processes. A significant association with diabetes mellitus was established. These results suggest that visfatin may be considered a potential biomarker of metabolically associated endometrial alterations.

Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні

2026-05-29T16:15:56Z

Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні Міщенко, В. В.; Пономаренко, А. В.; Міщенко, В. П.; Mishchenko, V. V.; Ponomarenko, A. V.; Mishchenko, V. P. Під час повномасштабної війни в нашій країні відбувається посилення патологічних емоційних процесів, які впливають на перебіг жовчнокам’яної хвороби і гострого калькульозного холециститу. Актуальним залишається питання вивчення лабораторних показників до діагностики та вибору лікувальної тактики при гострому калькульозному холециститі в умовах повномасштабної війни в Україні. Питання терміновості виконання операції при гострому калькульозному холециститі при цьому не відпрацьовані, застосування інфузійної і антибактеріальної терапії є не завжди позитивними. Вирішення проблеми діагностики, лікування, профілактики можливих ускладнень ГКХ з урахуванням реалій сьогодення в умовах повномасштабної війни в Україні не задовольняють ані пацієнтів, ані хірургів. Мета: розробка алгоритму діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Матеріали та методи. Проліковано 58 хворих та проведено ретроспективний аналіз 62 історій хвороб хворих на гострий калькульозний холецистит. Розроблено алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Результати. Частота деструктивних форм запалення жовчного міхура була у 1,8 рази більшою ніж у передвоєнний час. Порушення психоемоційного стану характерна для хворих на гострий калькульозний холецистит. Рівень ШОЕ, кількість лейкоцитів, моноцитів були вищими, еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, лімфоцитів – меншими. Дані коагулограми свідчили про гіперкоагуляцію. Встановлена гіпопротеїнемія, гіперхолестиринемія, гіперкортизолемія, порушення функціональних проб печінки, високий рівень D-dimer, прокальцитоніна, позитивне визначення СРБ, низькі рівні феритина, мікроелемента магнію, вітаміну D (загального). Висновки. Розроблений алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні слід застосовувати в практиці.; During the full-scale war in our country, pathological emotional processes are increasing, which affect the course of gallstone disease and GKH. The issue of studying laboratory indicators for diagnosis and choosing treatment tactics for acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine remains relevant. The issue of the urgency of performing surgery for acute calculous cholecystitis has not been worked out, the use of infusion and antibacterial therapy is not always positive. Solving the problem of diagnosis, treatment, and prevention of possible complications of GKH, taking into account the realities of today in the conditions of a full-scale war in Ukraine, does not satisfy either patients or surgeons. Aim. Development of an algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine. Materials and methods. 58 patients were treated and a retrospective analysis of 62 case histories of patients with acute calculous cholecystitis was conducted. An algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine was developed. Results. The frequency of destructive forms of gallbladder inflammation was 1.8 times higher than in pre-war times. Violation of the psychoemotional state is characteristic of patients with acute calculous cholecystitis. The level of of erythrocyte sedimentation rate, the number of leukocytes, monocytes were higher, erythrocytes, hemoglobin, hematocrit, lymphocytes - lower. Coagulogram data indicated hypercoagulation. Hypoproteinemia, hypercholesterolemia, hypercortisolemia, impaired liver function tests, high levels of D-dimer, procalcitonin, positive determination of CRP, low levels of ferritin, trace element magnesium, vitamin D (total). Conclusions. The developed algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine should be applied in practice.

Гормональний статус неплідних пацієнток перед проведенням циклів допоміжних репродуктивних технологій з сальпінгектомією в довгостроковому анамнезі

2026-05-26T11:41:15Z

Гормональний статус неплідних пацієнток перед проведенням циклів допоміжних репродуктивних технологій з сальпінгектомією в довгостроковому анамнезі Носенко, О. М.; Варабіна, А. О.; Nosenko, O. M.; Varabina, A. O. Негативний вплив хірургії маткових труб на функцію яєчників може бути неочевидним у короткостроковій перспективі після. Клініцистів в першу чергу турбує вплив хірургії маткових труб на кровопостачання та функціональну реактивність яєчників, особливо якщо жінки перенесли трубну хірургію задовго до звернення у клініку репродукції для проведення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Мета – оцінити гормональний профіль сироватки периферичної крові у осіб з вида& леними матковими трубами з приводу гідросальпінксів задовго до ініціації циклів ДРТ та визначити залежність його змін від обсягу оперативного втручання. Матеріал і методи. Проведено обсерваційне дослідження, у яке включено 162 жінки перед ДРТ. 128 осіб були після сальпінгектомії задовго до ініціації циклів ДРТ, з яких 67 жінок після однобічної сальпінгектомії, 61 — після двобічної та 34 соматично здорові жінки контрольної групи з чоловічим фактором безпліддя незапального генезу. Визначали рівні ФСГ, ЛГ, пролактину, естрадіолу (Е2), прогестерону (Р4), вільного тестостерону, АМГ та ТТГ. Для аналізу застосовано ANOVA, ANCOVA з корекцією на вік таіндекс маси тіла (ІМТ), розраховано зІ та Cohen’s d. Результати. Виявлено значущі міжгрупові відмінності для АМГ (η²=0,66), ФСГ (η²=0,35), Е2 (η²=0,52) та Р4 (η²=0,49) (p<0,001). Найнижчі рівні АМГ та стероїдних гормонів відзначено у групі двобічної сальпінгек& томії. Після корекції на вік та ІМТ відмінності залишалися статистично значущими. Висновки. У жінок після сальпінгектомії в довгостроковому анамнезі, особливо дво& бічної, формується гормональний профіль, характерний для зниженого оваріального резерву та порушення стероїдогенезу ще до початку ДРТ. Отримані дані обґрунтову& ють необхідність преконцепційної підготовки та індивідуалізації протоколів контро& льованої оваріальної стимуляції.; The negative impact of tubal surgery on ovarian function may not be apparent in the short term after. Clinicians are primarily concerned about the impact of tubal surgery on ovarian blood supply and functional responsiveness, especially if women have undergone tubal surgery long before presenting to a reproductive clinic for assisted reproductive technologies (ART). Objective: to assess the hormonal profile of peripheral blood serum in patients before cycles of ART with salpingectomy in a long&term anamnesis and to determine the dependence of its changes on the extent of surgical intervention. Material and methods. An observational study was conducted, which included 162 women before ART. 128 people were after salpingectomy long before the initiation of ART cycles, of which 67 women after unilateral salpingectomy, 61 after bilateral and 34 somatically healthy women of the control group with male factor infertility of non&inflammatory genesis. The levels of FSH, LH, prolactin, estradiol (Е2), progesterone (Р4), free testosterone, AMH and TSH were determined. ANOVA, ANCOVA with correction for age and body mass index (BMI) were used for the analysis, зІ and Cohen’s d were calculated. Results. Significant intergroup differences were found for AMH (η²=0.66), FSH (η²=0.35), E2 (η²=0.52) and P4 (η²=0.49) (p<0.001). The lowest levels of AMH and steroid hormones were noted in the bilateral salpingectomy group. After correction for age and BMI, the differences remained statistically significant. Conclusions. In women with a long&term anamnesis of salpingectomy, especially bilateral, a hormonal profile is formed, characteristic of a reduced ovarian reserve and impaired steroidogenesis even before the start of ART. The obtained data justify the need for preconceptional preparation and individualization of protocols for controlled ovarian stimulation.

Оцінка ефективності комбінованого лікування ендометріом яєчників

2026-05-21T12:43:22Z

Оцінка ефективності комбінованого лікування ендометріом яєчників Рожковська, Н.; Яковлева, Н.; Літвін, К. Ендометріоз зустрічається у 5–10 % жінок репродуктивного віку, а серед безплідних жінок частота виявлення цього захворювання становить 45–55%. Понад 35 % пацієнток, що звернулись для проведення екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), мають зовнішній генітальний ендометріоз. Понад 60 % хворих на ендометріоз страждають на хронічний тазовий біль, диспареунію, тяжку дисменорею. Наявність ендометріом, особливо двобічних, значно зменшує оваріальний резерв і фертильність. Згідно з рекомендаціями Американської асоціації репродуктивної медицини (ASRM), ендометріоз слід розглядати як хронічне захворювання, яке потребує довгострокового плану ведення пацієнток з використанням медикаментозної терапії в післяопераційному періоді, щоб уникнути повторних хірургічних втручань. Мета. Дослідити ефективність комбінованого лікування ендометріом яєчників для запобігання рецидиву ендометріом яєчників у післяопераційному періоді.

Дослідження ефективності пайпель-біопсії у передопераційній оцінці морфологічного стану ендометрія

2026-05-21T12:19:12Z

Дослідження ефективності пайпель-біопсії у передопераційній оцінці морфологічного стану ендометрія Попова, Л.; Кормілець, О.; Швага, М. Актуальність поєднання доброякісної гіперпластичної патології ендометрія та міометрія пов’язана із досить високою розповсюдженістю (25,4 – 85 %) та коморбідністю (30–76,8 %) цих станів, що вимагає доопераційної морфофункціональної оцінки стану ендометрія. Згідно сучасних медичних настанов, пайпель – біопсія ендометрія є малоінвазивною альтернативою хірургічному методу діагностики його патологічних станів. За даними деяких досліджень, ефективність та достовірність цього методу становить 97 %, хоча деякі автори вважають хірургічні методи отримання зразків ендометрія для гістологічного дослідження найбільш надійними, особливо у випадку діагностики атипової гіперплазії ендометрія. Мета роботи. Визначення чутливості та специфічності пайпель-біопсії при доопераційній морфологічній оцінці стану ендометрія пацієнток з міомою матки.

Плацентарна дисфункція у жінок із захворюванням репродуктивної системи

2026-05-21T11:46:14Z

Плацентарна дисфункція у жінок із захворюванням репродуктивної системи Надворна, О. Проблема плацентарної дисфункції не втрачає своєї актуальності протягом останньго десятиліття у зв’язку з тим, що великі акушерскі синдроми є основною причиною перинатальних втрат вагітності. В основі розвитку цих синдромів є ендотеліальна та плацентарна дисфункція. У свою чергу, гормональна та ендотеліальна дисфункції є однією із причин розвитку ендометріозу внутрішнього та зовнішнього. Метою данної роботи було проаналізувати наявність плацентарної дисфункії у жінок із внутрішнім ендометріозом (аденоміозом).

Сучасні можливості ультрасонографії в діагностиці граничних епітеліальних пухлин яєчників у жінок репродуктивного віку

2026-05-21T11:31:13Z

Сучасні можливості ультрасонографії в діагностиці граничних епітеліальних пухлин яєчників у жінок репродуктивного віку Лунько, Т.; Лунько, А. Граничні пухлини яєчника (ГПЯ) складають 10–20 % від усіх видів епітеліальних пухлин жіночої репродуктивной та системи та 8–16 % всіх неоплазій яєчника. На відміну від раку яєчників (РЯ), ГПЯ у 30 % випадків зустрічається у пацієнток репродуктивного віку, при цьому у третині випадків – у жінок, молодших 40 років. Показники захворюваності варіюють у різних країнах від 1,8 до 4,8 випадків на 100 000 тис. жінок на рік. Вважають, що ГПЯ мають низький злоякісний потенціал, але можуть рецидивувати і метастазувати, причому небезпека генералізації пухлинного процесу існує протягом 10 років і більше. Мета. Метою дослідження була оцінка сучасних можливостей ультрасонографії в діагностиці граничних епітеліальних пухлин яєчників.