Кафедра акушерства і гінекології

Саркома ендометріальної строми: опис рідкісного клінічного випадку

2026-05-01T11:29:01Z

Саркома ендометріальної строми: опис рідкісного клінічного випадку Гладчук, І. З.; Рожковська, Н. М.; Салех, О. С.; Савенко, Т. О.; Gladchuk, I. Z.; Rozhkovska, N. M.; Saleh, O. S.; Savenko, T. O. Швидкий ріст лейоміоми матки та порушення її живлення вимагають диференціації із саркомою матки, хоча частота саркоми сягає близько 1% всіх злоякісних гінекологічних захворювань. Після міомектомії або гістеректомії існує 0,2–0,5% ризик виявлення ендометріальної стромальної саркоми, а диференціальна діагностика клітинної лейоміоми та саркоми становить труднощі не лише для клініцистів, а й для патологів. Враховуючи рідкісність і складність діагностики ендометріальної стромальної саркоми, кожний випадок викликає значний клінічний та науковий інтерес. У статті наведено опис клінічного випадку саркоми ендометріальної строми в дівчини-підлітка. Пацієнтка віком 16 років звернулася до сімейного лікаря зі скаргами на підвищення температури тіла до 38–39 °С протягом декількох днів, загальну слабкість. Під час обстеження змін легень не виявлено. Менструації з 12 років, регулярні, останні 3 міс. більш рясні і тривалі, що призвело до розвитку анемії середнього ступеня. При ультразвуковому дослідженні, магнітно-резонансній томографії і діагностичній лапароскопії в дитячій лікарні встановлено діагноз міоми матки. У зв’язку з підозрою на некроз міоматозного вузла виконано лапаротомію за Пфанненштилем і консервативну міомектомію. У післяопераційному періоді продовжувалася лихоманка, спостерігалася резистентність до протизапальної та антибактеріальної терапії, лейкоцитоз, лімфопенія, що супроводжувалося підвищенням маркерів запалення, формуванням гематоми та інфільтрату в черевній порожнині. У гістологічному висновку зазначено саркому ендометріальної строми низького ступеня злоякісності. Матеріал відправлено на перегляд та імуногістохімічне (ІГХ) дослідження, яке показало саркому ендометріальної строми високого ступеня злоякісності. З огляду на гістологічний діагноз саркоми, розвиток запальних ускладнень, прийнято рішення виконати гістеректомію з придатками, біопсію великого чепця, змінити антибактеріальну терапію відповідно до чутливості виявленого мікроорганізму (Enterococcus faecium). Гістологічне та ІГХ-дослідження видаленої матки з придатками підтвердило наявність саркоми ендометріальної строми, але низького ступеня злоякісності, позитивної до рецепторів естрогенів і прогестерону, з диким типом експресії р53, із запальними змінами. У післяопераційному періоді спостерігалася позитивна клінічна динаміка. Пацієнтку виписано в задовільному стані й направлено в Національний інститут раку Міністерства охорони здоров’я України, де вона отримала консультацію мультидисциплінарної команди фахівців. Встановлено діагноз: ендометріальна стромальна саркома низького ступеня злоякісності T1N0M0 стадія 1, клінічна група 2. Як ад’ювантну терапію призначено мегестролу ацетат у дозі 160 мг безперервно протягом 2 років. Контрольна комп’ютерна томографія органів грудної клітки, черевної порожнини й малого таза через 3 та 6 міс. після операції показала відсутність ознак прогресії захворювання. Висновки. Ендометріальна стромальна саркома є рідкісною злоякісною пухлиною матки, що може імітувати клінічну картину лейоміоми, особливо у молодих пацієнток. Диференціальна діагностика між клітинною лейоміомою та саркомою матки є складною навіть для досвідчених морфологів, що обумовлює необхідність використання ІГХ-методів. Наявність швидкого росту пухлини й ознак порушення її живлення потребує онконастороженості та ретельного доопераційного обстеження. Мультидисциплінарний підхід, що поєднує хірургічне лікування, патоморфологічне підтвердження та ад’ювантну гормональну терапію, сприяє досягненню позитивних короткострокових результатів.; The rapid growth of uterine leiomyoma and disruption of its nutrition require differentiation from uterine sarcoma, although the incidence of sarcoma is about 1% of all malignant gynecological diseases. After myomectomy or hysterectomy, there is a 0.2–0.5% risk of detecting endometrial stromal sarcoma, and the differential diagnosis of cellular leiomyoma and sarcoma is difficult not only for clinicians but also for pathologists. Given the rarity and complexity of diagnosing endometrial stromal sarcoma, each case is of significant clinical and scientific interest. The article presents a clinical case of endometrial stromal sarcoma in a teenage girl. A 16-year-old female patient consulted her family doctor complaining of a fever of 38–39 °C for several days and general weakness. The examination revealed no changes in the lungs. She had regularly menses since the age of 12, but for the last 3 months her periods had been heavier and longer, leading to moderate anemia. An ultrasound examination, magnetic resonance imaging, and diagnostic laparoscopy at a children’s hospital led to a diagnosis of uterine fibroids. Due to suspected necrosis of the myomatous node, Pfannenstiel laparotomy and conservative myomectomy were performed. In the postoperative period, fever persisted, there was the resistance to anti-inflammatory and antibacterial therapy, as well as leukocytosis and lymphopenia, accompanied by increased levels of inflammation markers and the formation of hematoma and infiltrate in the abdominal cavity. The histological result indicate the low-grade endometrial stromal sarcoma; the material was sent for review and immunohistochemical (IHC) examination, which diagnosed high-grade endometrial stromal sarcoma. Given the histological diagnosis of sarcoma and the development of inflammatory complications, a decision was made to perform a hysterectomy with appendages, a biopsy of the greater omentum, and to change the antibiotic therapy in accordance with the sensitivity of the detected microorganism (Enterococcus faecium). Histological and IHC examinations of the removed uterus with appendages confirmed the presence of low-grade endometrial stromal sarcoma, positive for estrogen and progesterone receptors, with wild-type p53 expression and the presence of inflammatory changes. Positive clinical dynamics were observed in the postoperative period. The patient was discharged in satisfactory condition and referred to the National Cancer Institute of Ministry of Health of Ukraine, where she was consulted by a multidisciplinary team of specialists and diagnosed with low-grade endometrial stromal sarcoma T1N0M0 stage 1, clinical group 2. Megestrol acetate at a dose of 160 mg was prescribed as adjuvant therapy for 2 years. Follow-up computed tomography of the chest, abdomen, and pelvis 3 and 6 months after surgery showed no signs of disease progression. Conclusions. Endometrial stromal sarcoma is a rare malignant uterine tumor that can mimic the clinical picture of leiomyoma, especially in young patients. Differential diagnosis between cellular leiomyoma and uterine sarcoma is difficult even for experienced morphologists, which necessitates the use of IHC methods. The presence of rapid tumor growth and signs of impaired nutrition requires cancer awareness and careful preoperative examination. A multidisciplinary approach of surgical treatment, pathomorphological confirmation, and adjuvant hormonal therapy contributes to the achievement of favorable short-term results.

An unusual case of primary fallopian tube cancer

2026-05-01T11:13:52Z

An unusual case of primary fallopian tube cancer Rozhkovska, N.; Sumtsov, D.; Sumtsov, H.; Smiyan, S.; Savenko, T.; Gladchuk, I.; Рожковська, Н. М.; Сумцов, Д. Г.; Сумцов, Г. О.; Сміян, С. А.; Савенко, Т. О.; Гладчук, І. З. Cases with an open ampullary opening among primary fallopian tube cancer (PFTC) are extremely rare, highly malignant, and difficult to diagnose. Primary fallopian tube cancer accounts for 1.8% of female genital cancers and about 4–6% of cancers of the uterine appendages. According to available data, the incidence of this tumour has increased up to 4 times in recent decades. Preoperative diagnosis of the PFTC has been and remains an unresolved problem for cervical cancer, which leads to untimely treatment or treatment in nononcological institutions. Even during surgeries, errors reach 50%, which provokes inadequate surgeries and treatment methods and delays the recovery of patients. Objective: to demonstrate a case of misdiagnosis during surgery, the need for oncological care and a detailed study of the macro preparation in the operating room. Material and Methods: the results of clinical, morphological and immunohistochemical examination of the case of primary fallopian tube tract and analysis of publications in the relevant literature. Results and Discussion: The clinical, morphological and immunohistochemical analysis of an unusual case of primary fallopian tube cancer was performed. The diagnosis was made only after a routine histological and immunohistochemical examination. A broader review of this clinical case will improve cancer screening and diagnosis. Primary fallopian tube cancer remains a rare but challenging problem in terms of diagnosis and treatment. Improving diagnostic accuracy is based on a thorough preoperative examination of patients with any pathological changes in the uterine appendages, including the study of tumour markers of epithelial tumours (CA-125, НE-4, etc.). In recent years, the prevention of cancer of the fallopian tubes, ovaries, pelvic peritoneum and mammary glands by opportunistic salpingectomy has been actively implemented, with cases of primary and metastatic tumours in the fallopian tubes being reported. There have been some reports of malignant tumours developing after ‘preventive’ surgeries, although the cause of such outcomes is unknown, and the question of whether they can be avoided remains open. Conclusion: Only cancer awareness and careful examination of the removed material in the operating room and the use of suboperative morphological diagnostics will allow avoiding such errors during surgery. Abnormal uterine bleeding cannot be the result of a tumour microsite.; Випадки з відкритим ампулярним отвором серед первинного раку маткових труб (ПРМТ) є надзвичайно рідкісним, дуже злоякісним та складним для діагностики захворюванням. Первинний рак маткових труб становить 1,8% раку жіночих статевих органів і біля 4–6% раку додатків матки. За наявними даними, останні десятиліття відбувається ріст захворюваності цією пухлиною до 4 разів. Невирішеною проблемою для ПРМТ була та залишається передопераційна діагностика захворювання, що призводить до несвоєчасного лікування або лікування не в онкологічних закладах. Навіть під час операцій помилки досягають 50%, що провокує неадекватні операції, методи лікування та затримує оздоровлення хворих. Мета дослідження: продемонструвати випадок помилкового діагнозу під час операції, необхідність онконастороженості та детального вивчення макропрепарату в операційній. Матеріал і методи: результати клінічного, морфологічного та імуногістохімічного дослідження випадку первинного траку маткових труб та аналіз публікацій тематичної літератури. Результати та обговорення: Проведений клінічний, морфологічний та імуногістохімічний аналіз незвичайного випадку первинного раку маткових труб. Діагноз виставлений тільки після планового гістологічного та імуногістохімічного дослідження. Широке ознайомлення з цим клінічним випадком покращить онконастороженість і діагностику. Первинний рак маткової труби залишається рідкісною, але складною проблемою в діагностичному та лікувальному відношенні. Покращення точності діагностики полягає у ретельному доопераційному обстеженні хворих з будьякими патологічними змінами додатків матки, включаючи дослідження онкомаркерів епітеліальних пухлин (СА-125, НЕ-4 тощо). В останні роки активно впроваджуется профілактика раку маткових труб, яєчників, тазової очеревини та молочних залоз шляхом опортуністичних сальпінгектомій, при цьому описані випадки виявлення первинних та метастатичних пухлин в маткових трубах. Зустрічаються окремі повідомлення щодо розвитку злоякісних пухлин після «профілактичних» операцій, хоча причина таких результатів невідома, так само відкритим залишається питання, чи можна їх уникнути. Висновок: Тільки онконастороженість і ретельне вивчення видаленого препарату в операційній та застосування субопераційної морфологічної діагностики дозволить уникнути таких помилок під час операцій. Аномальна маткова кровотеча не може бути результатом появи мікроосередка пухлини.

Симптомо-модифікувальна дія дієногесту у хворих із генітальним ендометріозом та проліферативними змінами молочних залоз

2026-04-30T12:10:18Z

Симптомо-модифікувальна дія дієногесту у хворих із генітальним ендометріозом та проліферативними змінами молочних залоз Лунько, А. С.; Волянська, А. Г.; Гладчук, І. З.; Lunko, A. S.; Volyanska, A. G.; Gladchuk, I. Z. Сучасні дослідження свідчать, що в різних країнах від 15 до 70% хворих із генітальним ендометріозом (ГЕ) мають супутню патологію молочної залози, що розглядається як прояв оверлап-синдрому. Така категорія пацієнток вимагає детального обстеження стану молочних залоз при виборі гормональної терапії, а також ретельнішого спостереження під час лікування. Мета дослідження: оцінити симптомо-модифікувальну дію дієногесту у хворих із ГЕ та проліферативними змінами молочних залоз. Матеріали та методи. Обстежено 226 жінок репродуктивного віку із зовнішнім ГЕ. Стадіювання ендометріозу виконували за переглянутою версією класифікації American Society of Reproductive Medicine після виконання лапароскопічного втручання. Діагностику, лікування та клінічний моніторинг хворих проводили з дотриманням сучасних біоетичних вимог, а також відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Американського коледжу акушерів і гінекологів. Усім пацієнткам проведено ультразвукове дослідження молочних залоз. Зміни функціонального стану оцінювали за шкалою Breast imaging reporting and data system (BI-RADS). Для визначення інтенсивності больового синдрому при ГЕ застосовували анкету “Endopain”. Як препарат симптомо-модифікувальної дії пацієнткам призначено дієногест по 2 мг 1 раз на добу впродовж 24 тиж. Наявність клінічних проявів ГЕ фіксували до та після лікування. Результати. Проліферативні зміни в тканинах молочних залоз були виявлені у 65,6% обстежених хворих із зовнішнім ГЕ. У міру прогресування стадії ендометріозу зростає вираженість проліферативних змін у молочних залозах (позитивний кореляційний зв’язок середньої сили зі стадією зовнішнього ГЕ (r = 0,53; p < 0,05). В обраній когорті хворих призначення дієногесту по 2 мг упродовж 6 міс. призвело до зменшення інтенсивності, а в багатьох випадках – і до зникнення синдрому хронічного тазового болю та інших проявів захворювання: альгодисменореї й диспареунії. Висновки. Дослідження підтвердило світові дані, що оверлап-синдром ГЕ та дисгормональних захворювань молочних залоз є поширеним клінічним явищем. Встановлено, що зі збільшенням стадії ендометріозу спостерігається зростання частоти патологій молочної залози. У лікуванні хворих з оверлап-синдромом ГЕ та дисгормональних захворювань молочних залоз підтверджено ефективність застосування препарату дієногест, про що свідчить регрес клінічної симптоматики ГЕ, зокрема зниження інтенсивності синдрому хронічного тазового болю. Важливо, що гормональна терапія ендометріозу продемонструвала високий профіль безпеки, тому що не тільки не провокує виникнення побічних явищ, а й також не чинить небажаного впливу на функціональний стан молочних залоз.; Modern studies show that in different countries 15–70% of patients with genital endometriosis (GE) have concomitant breast pathology, which is considered a manifestation of overlap syndrome. This category of patients requires a detailed examination of the mammary glands when choosing hormonal therapy, as well as more careful observation during treatment. The objective: to assess the symptom-modifying effect of dienogest in patients with GE who have proliferative changes in the mammary glands. Materials and methods. 226 women of reproductive age with GE were examined. Staging of endometriosis was performed according to the revised version of the American Society of Reproductive Medicine classification after laparoscopic intervention. Diagnosis, treatment and clinical monitoring of patients were carried out in compliance with modern bioethical requirements, as well as in accordance with the recommendations of the World Health Organization and the American College of Obstetricians and Gynecologists. All patients had ultrasound examination of the mammary glands. Changes in functional status were assessed using the Breast imaging reporting and data system (BI-RADS) scale. Endopain questionnaire was used to determine the intensity of pain syndrome in GE. As a symptom-modifying drug, patients were prescribed dienogest 2 mg once a day for 24 weeks. The presence of clinical manifestations of GE was determined before and after treatment. Results. Proliferative changes in the tissues of the mammary gland were detected in 65.6% of the examined patients with GE. As the stage of endometriosis progresses, the severity of proliferative changes in the mammary glands increases (positive correlation of medium strength with the stage of external GE was found, r = 0.53; p < 0.05). In the selected cohort of patients, the use of dienogest 2 mg for 6 months led to a decrease in the intensity, and in many cases to the disappearance of chronic pelvic pain syndrome and other manifestations of the disease: algodysmenorrhea and dyspareunia. Conclusions. The study confirmed the world data that the overlap syndrome of GE and dyshormonal breast diseases is a common clinical phenomenon. It has been established that with increasing stage of endometriosis, there is an increase in the breast pathologies frequency. In the treatment of patients with overlap syndrome of GE and dyshormonal breast diseases, the effectiveness of dienogest has been confirmed, as evidenced by the regression of clinical symptoms of GE, in particular, a decrease in the intensity of chronic pelvic pain syndrome. It is important that hormonal therapy for endometriosis has demonstrated a high safety profile, because it not only does not provoke the occurrence of side effects, but also does not have an undesirable effect on the functional state of the mammary glands.

Професори Одеського національного медичного університету в історії вітчизняної медицини (1900–2025): навчальний посібник

2026-04-29T07:24:48Z

Професори Одеського національного медичного університету в історії вітчизняної медицини (1900–2025): навчальний посібник Марічереда, В. Г.; Борщ, В. І.; Уварова, О. О.; Дружкова, І. С.; Гаріна, Н. В. Навчальний посібник покликаний системно висвітлити внесок професорів Одеського національного медичного університету у розвиток медичної науки, освіти та клінічної практики. Він поєднує аналіз індивідуальних досягнень окремих учених із дослідженням колективних здобутків наукових шкіл, організаційних практик кафедр і лабораторій, а також участі професорів у міжнародних наукових форумах і конгресах. Для здобувачів вищих медичних закладів освіти та широкого кола читачів, які цікавляться історією вітчизняної медицини.

Preconception preparation of women with removed fallopian tubes due to hydrosalpinx long before initiation of cycles of assisted reproductive technologies

2026-04-24T08:39:10Z

Preconception preparation of women with removed fallopian tubes due to hydrosalpinx long before initiation of cycles of assisted reproductive technologies Nosenko, O. M.; Varabina, A. O.; Носенко, О. М.; Варабіна, А. О. Background. Some women with hydrosalpinx undergo isolated salpingectomy at a stage when they have not yet started a family and are not planning pregnancy in the near future. When such patients are referred for assisted reproductive technologies (ART) a long time after surgery, changes in the cervicovaginal microbiota, imbalance of reproductive hormones, signs of oxidative stress and chronic endometritis are often detected.Objective of the study: to evaluate the effectiveness of the proposed comprehensive preconception preparation in women who underwent salpingectomy for hydrosalpinx long before the initiation of ART cycles.Materials and methods. A total of 128 women with isolated salpingectomy for hydrosalpinx long before the start of ART programs were examined. The main group underwent preconception preparation according to the author’s method, and the comparison group received preparation according to standard protocols. The control group consisted of 34 healthy women who entered ART cycles due to male-factor infertility of non-inflammatory origin.The proposed preconception preparation included: extended diagnostics of the state of the cervicovaginal microbiota; assessment of free radical oxidation and antioxidant defense; immunohistochemical determination of CD138+ expression in endometrial samples; and a complex of therapeutic and preventive measures, which included restoration of the cervicovaginal microbiota, cyclic hormone therapy, the use of combined antioxidant-vitamin and nutraceutical agents, as well as targeted treatment of chronic endometritis.Results. The use of comprehensive preconception preparation according to the author’s method contributed to the normalization of gonadotropic regulation and an increase in the levels of major steroid hormones. At the same time, a decrease in the intensity of free radical oxidation, an improvement in the state of antioxidant defense, regression of inflammatory changes in the endometrium, as well as a significant increase in the cumulative pregnancy rate and live birth rate were noted.Conclusions. Personalized preconception preparation is appropriate and effective in women with removed fallopian tubes due to hydrosalpinx, even if salpingectomy was performed long before the initiation of ART cycles.; Частині жінок із гідросальпінксом виконується ізольована сальпінгектомія на етапі, коли вони ще не створили сім’ї і не планують вагітності в найближчому майбутньому. Під час звернення таких пацієнток через тривалий час після оперативного втручання для проведення допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) нерідко в них виявляються зміни цервіко-вагінального мікробіоценозу, дисбаланс репродуктивних гормонів, ознаки окислювального стресу та хронічного ендометриту.Мета дослідження: оцінювання ефективності запропонованої комплексної преконцепційної підготовки в жінок, яким проводилась сальпінгектомія з приводу гідросальпінксу задовго до ініціації циклів ДРТ.Матеріали та методи. Обстежено 128 жінок з ізольованою сальпінгектомією, виконаною з приводу гідросальпінксу за тривалий час до початку програм ДРТ. В основній групі преконцепційна підготовка проводилася за авторською методикою, а в групі порівняння – за стандартними протоколами. Контрольну групу сформували 34 здорові жінки, які розпочали цикл ДРТ із приводу чоловічого безпліддя незапального ґенезу. Запропонована преконцепційна підготовка передбачала: розширену діагностику стану цервіко-вагінального мікробіоценозу; оцінювання показників вільнорадикального окислення та антиоксидантного захисту; імуногістохімічне визначення експресії CD138+ у зразках ендометрія; комплекс лікувально-профілактичних заходів, що охоплював санацію цервіко-вагінального мікробіоценозу, циклічну гормональну терапію, застосування комбінованих антиоксидантно-вітамінних і нутрицевтичних препаратів, а також цілеспрямоване лікування хронічного ендометриту.Ре зу л ьта т и. Застосування комплексної преконцепційної підготовки за розробленою методикою сприяло нормалізації гонадотропної регуляції та підвищенню рівнів основних стероїдних гормонів. Водночас спостерігалося зниження інтенсивності вільнорадикального окислення, покращення антиоксидантного захисту, регрес запальних змін в ендометрії, а також вірогідне підвищення кумулятивної частоти настання вагітності та живонародження.Висновки. Проведення персоналізованої преконцепційної підготовки є доцільним та ефективним у жінок із видаленими матковими трубами з приводу гідросальпінксу, навіть якщо сальпінгектомія була виконана задовго до ініціації циклів ДРТ.

Особливості оцінки стану вагітних з аденомою прищитоподібних залоз

2026-04-24T07:57:29Z

Особливості оцінки стану вагітних з аденомою прищитоподібних залоз Міщенко, В. П.; Гладчук, І. З.; Міщенко, В. В.; Mishchenko, V. P.; Gladchuk, I. Z.; Mishchenko, V. V. Актуальність теми полягає у відсутності достовірних статистичних даних у доступних літературних джерелах стосовно частоти виникнення захворювань прищитоподібних залоз (ПЩЗ) у вагітних та відмінностей діагностики й терапії під час і поза вагітністю. Поінформованість лікаря щодо особливостей фізіологічних змін в організмі жінки під час вагітності, зокрема мінерального обміну та функціонування ендокринних залоз, сприяє проведенню грамотної і своєчасної диференційної діагностики, спрямованої на розрізнення пухлин ПЩЗ, фізіологічних процесів за вагітності й симптомів гестаційних ускладнень. Проведення диференційної діагностики патології ПЩЗ та гестаційних процесів на різних термінах вагітності є доволі складним завданням, саме тому у клінічній практиці важливим є своєчасно виявляти такі захворювання ще на етапі преконцепційної підготовки. Пізня діагностика клінічних проявів патології у вагітних призводить до тяжких наслідків для організму жінки та плода.Підхід до диференційної діагностики аденоми ПЩЗ та фізіологічних процесів під час вагітності, а також таких гестаційних ускладнень, як нудота і блювота вагітних, та призначення терапевтичних заходів має бути мультидисциплінарним, персоніфікованим і охоплювати визначення рівнів тиреотропного гормону, вітаміну D, кальцію, магнію, фосфору, паратгормону в крові. Терапевтичні можливості стосовно гіперпаратиреозу у вагітних жінок обмежені. Важливим є персоніфікований і мультидисциплінарний підхід у кожному окремому випадку. Жінки з пухлиною ПЩЗ потребують індивідуального кваліфікованого спостереження не тільки під час вагітності, але й у ранньому й пізньому післяпологових періодах, а також у період лактації, оскільки завжди існує ризик розвитку гіперкальціємії. Призначення вітаміну D слід проводити під лабораторним контролем його рівня в крові вагітних і персоніфіковано, з огляду на гестаційний термін. У новонароджених від матерів із пухлиною ПЩЗ необхідно контролювати рівень кальцію в крові та сечі.; The relevance of this topic lies in the lack of reliable statistical data in available literature regarding the incidence of parathyroid gland disorders in pregnant women and the differences in diagnosis and therapy during pregnancy versus outside of pregnancy. A physician’s knowledge of the physiological changes that occur in a woman’s body during pregnancy, including mineral metabolism and endocrine gland function, facilitates accurate and timely differential diagnosis between parathyroid tumors, physiological processes, and symptoms of gestational complications.Differential diagnosis of parathyroid pathology from gestational processes at various stages of pregnancy is complex. Timely detection of parathyroid pathology is particularly important at the stage of pregnancy planning. Differential diagnosis of parathyroid adenoma is carried out in comparison with gestational processes, including gestational complications such as nausea and vomiting in pregnant women. Late diagnosis of clinical manifestations of parathyroid pathology in pregnancy can lead to severe consequences for both the mother and the fetus. For this reason, in clinical practice, timely detection of parathyroid pathology during the pregnancy planning stage is essential.Examination of pregnant women and determination of therapeutic interventions should be multidisciplinary, personalized, and include measurement of blood levels of thyroid-stimulating hormone, vitamin D, calcium, magnesium, phosphorus, and parathyroid hormone.Therapeutic options for hyperparathyroidism in pregnant women are limited. A personalized and multidisciplinary approach is essential in each individual case. Women with parathyroid tumors require individualized, qualified monitoring during both the early and late postpartum periods and during lactation, as there is always a risk of hypercalcemia. Administration of vitamin D should be carried out under laboratory control of its blood levels in pregnant women and should be personalized, taking into account the gestational age.In newborns of mothers with parathyroid tumors, it is necessary to monitor calcium levels in both blood and urine.

Асоційовані з ендометріозом ускладнення при вагітності

2026-04-22T06:29:33Z

Асоційовані з ендометріозом ускладнення при вагітності Берлінська, Л. І.; Berlinska, L. I. Мета: за результатами літературного огляду сучасних наукових досліджень визначити найбільш поширенні ускладнення при вагітності у жінок з ендометріозом. Матеріали та методи. Було проведено комплексний пошук літератури з використанням баз даних PubMed, Scopus, Google Scholar та Web on Science опублікованих з 2018 по 2025 рік. Були включені статті, в яких досліджували результати вагітності у жінок з ендометріозом і аденоміозом та їх можливий вплив на розвиток акушерських ускладнень. Результати. При ендометріозі підвищена ймовірність раннього аборту (ВШ: 1,81, 95% ДІ: 1,44-2,28)та позаматкової вагітності (ВШ 2,16; 95% ДІ:1,67-2,79, p < 0,001) при спонтанному зачатті та підвищений ризик викидня у жінок з аденоміозом при ДРТ (ВШ: 2,81, 95% ДІ: 1,44-5,47). Медично показані передчасні пологи більш виражені у жінок з ендометріозом при пологах до 37 тижнів гестації (ВШ 1,6; 95% ДІ: 1,3–1,9) та дуже передчасних пологів до 32 тижнів гестації (ВШ1,8; 95% ДІ: 1,1–2,9). Передчасні пологи (ВШ 3,09; 95% ДІ: 1,88-5,09) та народження дитини малою вагою для гестаційного віку (ВШ 3,23; 95% ДІ: 1,71-6,09) найвищі серед жінок з аденоміозом, але ендометріоз не впливає на неонатальні результати. Вищий ризик передлежання плаценти (ВШ 11,86; 95% ДІ: 4,32–32,57)та погані хірургічні результати під час кесаревого розтину пов'язані виключно з глибоким ендометріозом. Значущий ризик прееклампсії/еклампсії при ендометріозі III–IV стадії за ASRM(p = 0,008), але більш значний внесок у ризик прееклампсії роблять вік (ВШ: 1,20, 95% ДІ: 1,10–1,30, p < 0,001), дисменорея (ВШ: 2,72, 95% ДІ: 1,31–5,76, p = 0,008) та аденоміоз (ВШ: 9,96, 95% ДІ: 5,00–20,06, p < 0,001), але в іншому досліджені ризик прееклампсії не був підвищеним у жінок з ендометріозом, які завагітніли спонтанно (ВШ 1,21; 95% ДІ: 0,94–1,56) або за допомогою ДРТ (ВШ 0,74; 95% ДІ: 0,41–1,35). Висновки. Ендометріоззначно підвищує ризик викидня, позаматкової вагітності, передчасних пологів та передлежання плаценти, тоді як дані за неонатальні наслідки та прееклампсію залишаються сумнівні.; Purpose: based on a review on current scientific literature, to identify the most common pregnancy complications on women with endometriosis. Materials and Methods. A comprehensive literature search was conducted using the PubMed, Scopus, Google Scholar, and Web on Science data bases from 2018 to 2025. The scientific articles investigating pregnancy outcomes on women with endometriosis and adenomyosis and their potential impact on the development on obstetric complications were included. Results. Endometriosis is associated with on increased risk on early miscarriage (OR: 1.81, 95% CI: 1.44–2.28) and ectopic pregnancy (OR: 2.16; 95% CI:1.67–2.79, p < 0.001) on spontaneous conception, as wel las on increased risk on miscarriage on women with adenomyosis undergoing assisted reproductive technologies (ART) (OR: 2.81; 95% CI: 1.44–5.47). Medically indicated preterm birth is more pronounced on women with endometriosis, including delivery before 37 weeks on gestation (OR: 1.6; 95% CI: 1.3–1.9) and very preterm birth before 32 weeks (OR: 1.8; 95% CI: 1.1–2.9). The highest risks on preterm birth (OR: 3.09;95% CI: 1.88–5.09) and small – for – gestational – age infants (OR: 3.23; 95% CI:1.71–6.09) are observed on women with adenomyosis; however, endometriosis does not appear to affect neonatal outcomes. An increased risk on placenta previa (OR: 11.86; 95% CI: 4.32–32.57) and adverse surgical outcomes during cesarean section are associated exclusively with deep endometriosis. A significantriskofpreeclampsia/eclampsiaisobservedinstage III–IV endometriosis according to the ASRM classification (p = 0.008); however, age (OR: 1.20; 95% CI: 1.10–1.30, p <0.001), dysmenorrhea (OR: 2.72; 95% CI: 1.31–5.76, p = 0.008), and adenomyosis (OR: 9.96; 95% CI: 5.00–20.06, p < 0.001) contribute more significantly to the risk on preeclampsia. In another study, the risk on preeclampsia was not increased on women with endometriosis who conceived spontaneously (OR: 1.21; 95% CI:0.94–1.56) orvia ART (OR: 0.74; 95% CI: 0.41–1.35).Conclusions. Endometrios is significantly increases the risk on miscarriage, ectopic pregnancy, preterm birth, and placenta previa, while evidence regarding neonatal outcomes and preeclampsia remains on conclusive.

Роль фізикального обстеження, трансвагінальної ультрасонографії та магнітно-резонансної томографії у діагностиці ендометріозу кишечника

2026-04-20T11:49:48Z

Роль фізикального обстеження, трансвагінальної ультрасонографії та магнітно-резонансної томографії у діагностиці ендометріозу кишечника Очеретна, Ю. С.; Гладчук, І. З.; Ocheretna, Y. S.; Gladchuk, I. Z. Глибокий ендометріоз кишечника становить значну діагностичну проблему. Попри високу ефективність трансвагінального ультразвукового дослідження (ТВУС) та магнітнорезонансної томографії (МРТ), роль фізикального огляду (ФО) та комбінованих моделей залишається недостатньо визначеною. Мета. Оцінити діагностичну ефективність ФО, ТВУС, МРТ та їх комбінацій у виявленні ендометріоїдних кишечник уражень у компартменті С #Enzian у хірургічній когорті пацієнток. Матеріали та методи. Ретроспективне одноцентрове дослідження (2019–2023). Із 420 лапароскопічно прооперованих жінок з приводу ендометріоза, 113 жінок із підтвердженим ураженням компартменту C були проаналізовані. Оцінювали чутливість, специфічність, PPV, NPV, точність, LR+ і LR− для окремих методів та комбінованих моделей (паралельні - хоча б один з тестів позитивний й послідовні – всі тести позитивні; модель А- всі три тести позитивні, модель B — ≥2 позитивних тести). Референтний стандарт — інтраопераційні та гістологічні дані. Результати. Серед одиночних методів найвищі показники продемонстрували методи візуалізації:МРТ з чутливістю 88,9%, специфічністю 90,3%, LR+ 9,18, LR− 0,12, точністю 89,7%. Для ТВУС 85,2%, 88,1%, LR+ 7,22, LR− 0,17, 87,4% відповідно. Фізикальний огляд мав помірну чутливість (60,2%) при високій специфічності (91,1%) і точності 82,9% (LR+ 6,84; LR− 0,44). Паралельна модель ТВУC/МРТ забезпечувала високу чутливість (89,3%) при специфічності 91,4%(LR+ 10,4; LR− 0,1). Послідовні («строгі») комбінації підвищували специфічність до 97–98%, однак супроводжувалися зниженням чутливості. Модель із критерієм позитивності ≥2 із 3 методів (модель B) продемонструвала збалансовані характеристики: чутливість 88%, специфічність 92,5%, точність 91,2% (LR+ 11,7, LR− 0,1).Зі збільшенням розміру уражень у компартменті C зростала чутливість методів, з найнижчими показниками при C1 та найвищими при великих вузлах C3. Висновки. Використання мультимодальної моделі за умови наявності щонайменше двох позитивних тестів (Модель В), імовірно, є найбільш валідною для діагностики кишечного ендометріозу у компартменті С #Enzian в клінічній практиці.; Deep bowel endometriosis represents a significant diagnostic challenge. Despite the high diagnostic performance of transvaginal ultrasound (TVUS) and magnetic resonance imaging (MRI), the role of physical examination (PE) and combined diagnostic models remains insufficiently defined. The aim: to evaluate the diagnostic performance of PE, TVUS, MRI, and their combinations in detecting bowel lesions in compartment C #Enzian in a surgical cohort. Materials and Methods. A retrospective single - center study (2019–2023) was conducted. Among 420 women who underwent laparoscopy for endometriosis, 113 women with confirmed compartment C involvement were analyzed. Sensitivity, specificity, positive predictive value (PPV), negative predictive value (NPV), accuracy, positive likelihood ratio (LR+), and negative likelihood ratio (LR−) were calculated for individual diagnostic methods and combined models (parallel: at least one positive test; sequential: all tests positive; Model A: all three tests positive; Model B: ≥2 positive tests). The reference standard was intraoperative and histological confirmation. Results: Among single modalities, imaging techniques demonstrated the highest diagnostic performance. MRI showed a sensitivity of 88.9%, specificity of 90.3%, LR+ of 9.18, LR− of 0.12, and overall accuracy of 89.7%. For TVUS, sensitivity was 85.2%, specificity 88.1%, LR+ 7.22, LR− 0.17, and accuracy 87.4%. Physical examination demonstrated moderate sensitivity (60.2%) with high specificity (91.1%) and accuracy of 82.9% (LR+ 6.84; LR− 0.44). The parallel TVUS/MRI model achieved high sensitivity (89.3%) with specificity of 91.4% (LR+ 10.4; LR− 0.10). Sequential (“strict”) combinations increased specificity to 97–98%, although reduced sensitivity. Model B (≥2 of 3 positive tests) demonstrated balanced diagnostic characteristics: sensitivity 88%, specificity 92.5%, and accuracy 91.2% (LR+ 11.7, LR− 0.10). The sensitivity of the diagnostic methods increased with lesion size in compartment C, showing the lowest values for C1 and the highest for large nodules (C3). Conclusions: A multimodal approach requiring at least two positive tests (Model B) appears to provide the most clinically valid strategy for diagnosing bowel endometriosis in compartment C #Enzian in clinical practice.

Особливості оваріальної відповіді пацієнток з ендометріозом яєчників у програмах допоміжних репродуктивних технологій

2026-04-20T11:29:55Z

Особливості оваріальної відповіді пацієнток з ендометріозом яєчників у програмах допоміжних репродуктивних технологій Волянюк, А. В.; Рожковська, Н. М.; Volyanyuk, A. V.; Rozhkovska, N. M. Ендометріоз – це хронічне естрогензалежне запальне захворювання і одна з головних причин жіночого безпліддя. Ендометріоми яєчників є одними з найпоширеніших проявів ендометріозу і можуть бути пов'язані зі змінами в оваріальному резерві та реакції яєчників у програмах допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Однак оптимальна стратегія лікування безплідних жінок з ендометріомами, включаючи роль хірургічного лікування перед ДРТ, залишається суперечливою. Мета. Визначити особливості оваріальної відповіді у безплідних жінок з ендометріозом, які проходять лікування в програмах допоміжних репродуктивних технологій. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходилось 46 пацієнток з безпліддям віком 27–43 роки (35,0+3,4) роки які проходили лікування в програмах ДРТ. Пацієнтки були розподілені на 3 групи: 1група (основна) – 18 пацієнток після хірургічного лікування ендометріом яєчників, 2 група (порівняння) – 12 жінок з ендометріозом яєчників без попередньої хірургічної операції, 3 група (контрольна) – 16 пацієнток з трубним фактором безплідності. Були проаналізовані наступні параметри: вік пацієнток, рівень антимюллерова гормону (АМГ), кількість антральних фолікулів, тип протоколу контрольованої оваріальної стимуляції, тривалість стимуляції, загальна доза гонадотропіну, кількість пункціованих фолікулів та кількість отриманих ооцитів у фазі метафази II (MII). Кожен цикл стимуляції розглядався як незалежна аналітична одиниця. Ембріологічна стадія ДРТ у цьому дослідженні не оцінювалася. Результати. Пацієнтки з ендометріозом (1 та 2 група) демонстрували значну клінічну та гормональну гетерогенність та тенденцію до зниження оваріальної відповіді порівняно з контрольною групою, що відображалося у меншій кількості отриманих ооцитів МІІ за цикл. Оваріальна відповідь значно варіювалася і залежала від віку пацієнток та рівня АМГ. Висновки. Безплідні жінки з ендометріозом, які проходять ДРТ, характеризуються значною клінічною та гормональною гетерогенністю. Наявність ендометріом яєчників асоціюється з тенденцією до зниження оваріальної відповіді незалежно від попереднього хірургічного лікування. Вік та рівень АМГ залишаються ключовими визначальними факторами оваріальної відповіді в програмах ДРТ.; Endometriosis is a chronic estrogen-dependent inflammatory disease and one of the leading causes of female infertility. Ovarian endometriomas are among the most common manifestations of endometriosis and may be associated with changes in ovarian reserve and ovarian response in assisted reproductive technology (ART) programs. However, the optimal management strategy for infertile women with endometriomas, including the role of surgical treatment prior to ART, remains controversial. Objective. To determine the characteristics of o ovarian response in infrtile women with endometriosis undergoing treatment in assisted reproductive technology programmes. Materials and Methods. We observed 46 patients with infertility aged 27–43 years (35.0+3.4) who underwent treatment in ART programmes. The patients were divided into three groups: Group 1 (main) – 18 patients after surgical treatment for ovarian endometrioma; Group 2 (comparison) – 12 women with ovarian endometriosis without prior surgery; Group 3 (control) – 16 patients with tubal infertility. The following parameters were analysed: patient age, anti-Müllerian hormone (AMH) level, number of antral follicules, type of controlled ovarian stimulation protocol, duration of stimulation, total gonadotropin dose, number of follicles punctured, and number of oocytes obtained in the metaphase II (MII) phase. Each stimulation cycle was considered as an independent analytical unit. The embryological stage of ART was not evaluated in this study. Results. Women with endometriosis(group 1 and 2) demonstrated marked clinical and hormonal heterogeneity. Both groups of patients with ovarian endometriomas, regardless of previous surgical treatment, showed a tendency toward reduced ovarian response compared to the control group, reflected by a lower number of retrieved MII oocytes per cycle. Ovarian response varied widely and was strongly influenced by patient age and AMH level. Conclusions. Infertile women with endometriosis undergoing ART are characterized by significant clinical and hormonal heterogeneity. The presence of ovarian endometriomas is associated with a tendency toward decreased ovarian response irrespective of prior surgical treatment. Age and AMH level remain key determinants of ovarian response in ART programs.

Prevalence and severity of anxiety symptoms among pregnant and postpartum women in ukraine during the war: an observational cohort study

2026-04-20T10:07:09Z

Prevalence and severity of anxiety symptoms among pregnant and postpartum women in ukraine during the war: an observational cohort study Manasova, G. S.; Zhovtenko, O. V.; Shpatakovskaya, G. V.; Shpak, I. V.; Shapoval, M. V.; Stasy, Ya. O.; Kalnooka, K. O.; Манасова, Г. С.; Жовтенко, О. В.; Шпатаковська, Г. В.; Шпак, І. В.; Шаповал, М. В.; Стасій, Я. О.; Кальноока, К. О. Pregnancy and the perinatal period are vulnerable stages for the development of anxiety disorders, even in peacetime, with depressive states being a relatively common issue. The full-scale war can significantly intensify the psycho-emotional burden on this group of women. Objective.To assess the prevalence and severity of anxiety among pregnant and postpartum women amidst the war in Ukraine and to analyze differences based on their region of residence and the intensity of Active hostilities zone (AHZ). Materials and methods. An observational cohort cross-sectional study was conducted in an anonymous online survey (Google Forms), which included socio-demographic data and the Beck Anxiety Inventory (BAI). In the period from April 7 to December 31, 2022, 828 women were surveyed, divided into three groups: I - in the AHZ (n = 156; 18.9%), II - in UkraineoutsideAHZ (n = 570; 68.9%), III - abroad (n=102; 12.3%). Results. Clinically significant anxiety (BAI ≥16) was detected in 52.6% of women in group I, 36.1% in group II and 36.3% in group III, differences between groups were significant (χ²=14.29; p=0.00079). Over-exertion in the AHZ was associated with an increased risk of anxiety, equaled with women in the AHZ (OR=1.96; 95% CI 1.37–2.80; p<0.01) and in Ukraine (OR=1.96; 95% CI 1.17–3.25; p<0.05). There was no difference between groups II and III (OR=0.99; 95% CI 0.64–1.54; p=0.97). The highest average BAI scores were recorded in group I (17.46 ± 6.93 points), in group II (13.86 ± 6.66) the score was higher than in group III (12.77 ± 6.57); the differences between the groups were statistically significant (p<0.001) and dependent on the area of residence (χ² = 33.35; p < 0.001). A moderate effect size was observed for the impact of hostilities when comparing women from active combat areas with those residing outside these zones (Hedges’ g = 0.53). Conclusions: The level and prevalence of anxiety in the perinatal period are clearly associated with the direct impact of hostilities. The data obtained justify the need for routine screening for anxiety disorders and the integration of psychosocial support into the system of perinatal care in wartime conditions.; Вагітність і перинатальний період є вразливими щодо розвитку тривожних розладів навіть у мирні часи і депресивні стани є досить поширеною проблемою. Повномасштабна війна може суттєво посилювати психоемоційне навантаження у цієї групи жінок. Мета. Оцінити поширеність і рівень тривожності у вагітних та породіль в умовах війни в Україні та проаналізувати відмінності залежно від зони проживання й активності бойових дій (АБД). Матеріали та методи. Проведено обсерваційне когорт не поперечне дослідження шляхом анонімного онлайн - опитування (Google Forms), яке включало соціально – демографічні дані та шкалу тривожності Бека (BAI). У період з 7 квітня по 31 грудня 2022 року опитано 828 жінок, яких розподілено на три групи: І — у зоні АБД (n=156; 18,9%), ІІ — в Україні поза зоною АБД (n=570; 68,9%), ІІІ — за кордоном (n=102; 12,3%). Результати. Клінічно значущу тривожність (BAI ≥16) виявлено у 52,6% жінок І групи, 36,1% — ІІ та 36,3% — ІІІ груп, відмінності між групами значущі (χ²=14,29; p=0,00079). Перебування в зоні АБД асоціювалося з підвищеним ризиком тривожності порівняно з жінками поза зоною АБД (OR=1,96; 95% CI 1,37–2,80; p<0,01) та за межами України (OR=1,96; 95% CI 1,17–3,25; p<0,05). Різниці між ІІ та ІІІ групами не встановлено (OR=0,99; 95% CI 0,64–1,54; p=0,97). Найвищі середні показники BAI зафіксовано в І групі (17,46±6,93 бала), у ІІ групі (13.86 ± 6.66) показник був вищим, ніж у ІІІ (12.77 ± 6.57); відмінності між групами були статистично значущими (p<0,001) та залежними від зони перебування (χ² = 33,35; p <0,001). Розмір ефекту впливу бойових дій між жінками із зон АБД та поза ними був помірним (Hedges’ g=0,53). Висновки. Рівень і поширеність тривожності в перинатальному періоді асоціюються з безпосереднім впливом бойових дій. Отримані дані обґрунтовують необхідність рутинного скринінгу тривожних розладів і інтеграції психосоціальної підтримки в систему перинатальної допомоги в умовах війни.