Видання іноземною мовою. Кафедра хірургії з післядипломною освітою

The Role of Intraoperative Neuromonitoring in Preventing Recurrent Laryngeal Nerve Injury During Thyroidectomy

2026-06-22T08:19:20Z

The Role of Intraoperative Neuromonitoring in Preventing Recurrent Laryngeal Nerve Injury During Thyroidectomy Parfentiev, R. S.; Shalashnyi, M. O.; Sliepov, V. V.; Grubnik, V. V.; Парфентьєв, Р. С.; Шалашний, М. О.; Слєпов, В. В.; Грубник, В. В. Objective. To evaluate the impact of intraoperative neuromonitoring on the identifi cation of the recurrent laryngeal nerve and the incidence of its postoperative paresis/paralysis.Materials and Methods. Data from 100 patients were analyzed: 50 underwent surgery using intraoperative neuromonitoring, and 50 using visual identifi cation of the recurrent laryngeal nerve. Recurrent laryngeal nerve function was assessed laryngoscopically; nerve motility impairment was considered transient if recovery took less than 6 months.Results. Bilateral identifi cation of the recurrent laryngeal nerve was achieved in 100% of patients who underwent intraoperative neuromonitoring and in 74% of patients who underwent visual identifi cation (p < 0.001). Transient nerve palsy/paralysis occurred in 8% and 16% of patients, respectively. In patients who underwent intraoperative neuromonitoring, no permanent paresis was recorded, whereas 6% of patients who underwent visual identifi cation developed permanent paresis, and 1 patient experienced bilateral paralysis requiring tracheostomy.Conclusions. Intraoperative neuromonitoring during thyroidectomy improves identifi cation of the recurrent laryngeal nerve and is associated with a lower incidence of postoperative complications; in particular, it makes it possible to avoid permanentparalysis and potentially prevent bilateral nerve damage.; Мета. Оцінити вплив інтраопераційного нейромоніторингу на ідентифікацію зворотного гортанного нерва і частоту його післяопераційного парезу/паралічу.Матеріали і методи. Проаналізовано дані 100 пацієнтів: 50 оперовано з використанням інтраопераційного нейромоніторингу, 50 – з використанням візуальної ідентифікації зворотного гортанного нерва. Функцію зворотного гортанного нерва оцінювали ларингоскопічно; порушення рухомості нерва вважали транзиторним, якщо відновлення тривало менше 6 міс.Результати. Двобічної ідентифікації зворотного гортанного нерва досягнуто у 100% пацієнтів, у яких використовували інтраопераційний нейромоніторинг, та у 74% пацієнтів, у яких використовували візуальну ідентифікації (p < 0,001). Транзиторний парез/параліч нерва виник у 8 та 16% пацієнтів відповідно. У пацієнтів, у яких використовували інтраопера-ційний нейромоніторинг, постійного парезу не зафіксовано, тоді як 6% пацієнтів, у яких використовуваа візуальну іден-тифікацію, виник перманентний парез, а у 1 пацієнта відмічено двобічний параліч з потребою виконання трахеостомії. Висновки. Інтраопераційний нейромоніторинг під час тиреоїдектомії покращує ідентифікацію зворотного гортанного нерва і асоціюється з нижчою частотою післяопераційних ускладнень, зокрема уможливлює уникнення постійного парезу та потенційне попередження двобічного ушкодження нерва.

Our results of open, laparoscopic, robot-assisted simple prostatectomies and simultaneous preperitoneal inguinal hernia repairs in patients with benign prostatic hyperplasia and inguinal hernia

2026-06-13T09:20:33Z

Our results of open, laparoscopic, robot-assisted simple prostatectomies and simultaneous preperitoneal inguinal hernia repairs in patients with benign prostatic hyperplasia and inguinal hernia Shaprynskyi, V.; Horovyi, V.; Moraru-Burlesku, R.; Tserkovniuk, R.; Sosnin, M.; Chaika, O.; Kravchenko, A.; Taheiev, V. Aim. To compare perioperative outcomes of simultaneous surgical treatment of large benign prostatic hyperplasia and unilateral inguinal hernia using open, laparoscopic, and robot-assisted approaches.

Clinical and diagnostic aspects of the treatment of patients with Mirizzi syndrome

2026-06-12T06:49:42Z

Clinical and diagnostic aspects of the treatment of patients with Mirizzi syndrome Kolodiy, V. V.; Pidmazko, S. I.; Muraviov, P. T.; Davydov, D. M.; Kolomiichenko, Yu. V.; Колодій, В. В.; Підмазко, С. І.; Муравйов, П. Т.; Давидов, Д. М.; Коломійченко, Ю. В. Mirizzi syndrome (MS) is a rare but clinically significant complication of gallstone disease that complicates diagnosis and increases the risk of iatrogenic bile-duct injury. Aim. Improving treatment for patients with MS by retrospectively analyzing diagnostic approaches and surgical outcomes in patients treated in 2014–2024. Materials and methods. We reviewed 1189 records of patients with gallstone cholecystitis; MS was identified in 72 cases (6.05 %). Patients were classified by Csendes (1989): type I 58(80.55 %), type II 11(15.27 %), type III 2(2.77 %), type IV 1(1.38 %). Ultrasound was mandatory for all patients; MRCP (31; 43.05 %), MSCT (6; 8.33 %) and ERCP (1; 1.38 %) were used for diagnostic clarification and operative planning. Results and Discussion. Ultrasound enabled initial suspicion (dilated cystic duct with a stone in 48; 66.66 %) but was insufficient for accurate typing. ERCP was complicated by post-procedural pancreatitis in one case. Type I MS was managed with laparoscopic cholecystectomy, whereas types II–IV required open reconstructive biliary procedures. Postoperative complications occurred in 28 patients (38.88 %); no deaths were recorded. Conclusions. MS management should be type-guided. Routine ultrasound should be complemented – particularly by MRCP – to improve preoperative classification and support safer, individualized surgery.; Синдром Міріззі – рідкісне ускладнення ЖКХ, що ускладнює діагностику та підвищує ризик ушкодження жовчних проток. Мета – оцінити діагностику й результати хірургії за наявності СМ (2014–2024). Матеріали та методи: проведено ретроспективний аналіз 1189 випадків ЖКХ; СМ виявлено у 72(6.05 %), типування за Csendes. Результати та обговорення. УЗД – базовий метод; для уточнення використовували МРХПГ 43,05 %, МСКТ 8,33 %, ЕРХПГ 1,38 %. у разі I типу переважала ЛХЕ, у разі II–IV – відкриті реконструктивні втручання. Ускладнення – 38,88 %, летальності не було. Висновки. Тактика має залежати від типу; УЗД слід доповнювати насамперед МРХПГ для безпечного планування операції.

Hormone Replacement Therapy after Unilateral Adrenalectomy

2026-02-23T13:08:52Z

Hormone Replacement Therapy after Unilateral Adrenalectomy Parfentiev, R.; Kryzhanovskyi, Y.; Vododyuk, Ro.; Parfentieva, N.; Sliepov, V. Unilateral adrenalectomy is widely performed for the treatment of both hormonally active and inactive adrenal tumors; however, the need for postoperative hormone replacement therapy (HRT) remains controversial. This study aimed to evaluate the necessity, duration, and clinical relevance of glucocorticoid replacement after unilateral adrenalectomy based on functional recovery of the hypothalamic–pituitary–adrenal (HPA) axis. A prospective cohort study with elements of retrospective analysis included 108 patients who underwent minimally invasive unilateral adrenalectomy between 2018 and 2025. Hormonal status was assessed preoperatively, in the early postoperative period, and at 1, 3, and 6 months after surgery. Morning serum cortisol, ACTH, and electrolytes were measured, with dynamic testing performed when indicated. Glucocorticoid replacement therapy was prescribed individually based on laboratory results and clinical presentation. Glucocorticoid replacement therapy was required in 46 patients (42.6%) in the early postoperative period, while 62 patients (57.4%) maintained adequate cortisol levels without replacement. The need for HRT was strongly associated with tumor functional status: replacement therapy was necessary in 84.6% of patients with corticosteromas, 50.0% with aldosteromas, and 42.9% with pheochromocytomas, compared with only 22.2% of patients with hormonally inactive tumors. In most cases, HRT was transient, with normalization of morning cortisol allowing discontinuation of therapy in 37.0% of patients at 1 month, 63.0% at 3 months, and 82.6% at 6 months. Persistent adrenal insufficiency beyond 6 months occurred in only 7.4% of the total cohort and exclusively among patients with hormonally active tumors. The study demonstrates that routine hormone replacement therapy after unilateral adrenalectomy is not universally required. Instead, individualized management based on systematic hormonal monitoring allows safe prevention of adrenal insufficiency while avoiding unnecessary long-term glucocorticoid exposure, thereby optimizing postoperative outcomes and patient quality of life.

Changes of protein expression of platinum resistance indicators under the influence of hyperthermia during the HIPEC procedure in recurrent ovarian cancer

2026-04-15T11:17:41Z

Changes of protein expression of platinum resistance indicators under the influence of hyperthermia during the HIPEC procedure in recurrent ovarian cancer Rozhkovska, N. M.; Chetverikov, S. H.; Chetverikov, M. S.; Chetverikova-Ovchynnyk, V. V.; Рожковська, Н. М.; Четверіков, С. Г.; Четверіков, М. С.; Четверікова-Овчинник, В. В. Ovarian cancer relapse and death are usually caused by acquired drug resistance. The mechanisms of platinum resistance are multifactorial. Excision repair cross-complementation group 1 (ERCC1) is a protein critical in removing platinum-induced DNA lesions. Microsatellite Instability (MSI) is present in a substantial proportion of ovarian cancers but knowledge about its clinical value is limited. Hyperthermia, one more promising treatment agent, delays the repair of DNA damage. Hyperthermic intraperitoneal chemoperfusion (HIPEC), which has been actively studied in recent years as a possible addition to therapy for advanced stages of epithelial ovarian cancer. Material and methods. The study was retrospective, it included a total of 16 patients with stage IIIC epithelial ovarian cancer. For various reasons, these patients underwent suboptimal cytoreductive surgery with HIPEC + Second-look surgery with complete / optimal cytoreduction (6 patients) or relaparotomy with biopsy of residual disease due to surgical complications in 2–4 weeks interval. Immunohistochemical investigation of ERCC1 and MLH-1 expression were performed for the histological samples obtained from pre- and post HIPEC metastatic tumor tissue on the first and second surgical interventions. Conclusions. DNA repair pathways are one of the most important factors of platinum drug resistance formation. Hyperthermia during HIPEC procedure leads to decrease in the efficiency of DNA repair pathways by reducing the expression of ERCC1 and MMR proteins. These changes may determine the proven effectiveness of HIPEC procedure with cytoreduction after NACT (which may lead to secondary platinum drug resistance formation) by overcoming platinum resistance.; Рецидив раку яєчників і подальша смерть зазвичай спричинені набутою медикаментозною резистентністю. Механізми резистентності до платини багатофакторні. Шляхи репарації ДНК є одним із найважливіших факторів формування стійкості до препаратів платини. Гіпертермія під час процедури HIPEC призводить до зниження ефективності репарації ДНК шляхом зменшення експресії ERCC1 (з 57,56% клітин до 5% клітин – p < 0,05) та білків MLH-1 (з 9,11% клітин до 0% клітин – p < 0,05). Цей механізм подолання вторинної резистентності до препаратів платини обґрунтовує ефективність процедури HIPEC з циторедукцією після неоадʼювантної хіміотерапії.

Advances in surgical techniques for the treatment of giant hiatal hernia

2025-12-10T11:28:54Z

Advances in surgical techniques for the treatment of giant hiatal hernia Grubnik, V. V.; Korchevyi, D. V.; Grubnik, V. V.; Parfentiev, R. S.; Bugrydze, Z. D.; Грубник, В. В.; Корчевий, Д. В.; Грубник, В. В.; Парфентьєв, Р. С.; Бугридзе, З. Д. Laparoscopic surgery for large and giant hiatal hernias is associated with significant technical difficulties. This study compared outcomes of two surgical approaches: the use of mesh implants and relaxing incisions of the diaphragmatic crura.Materials and Methods. Between 2015 and 2024, 78 patients (66.7% women; mean age 64.5 ± 1.1 years; BMI 29.4 ± 3.2 kg/m²) underwent laparoscopic surgery for giant hiatal hernia. Patients were randomized into two groups: Group I (n = 46) received mesh implants (Ultra Pro, PTFE-coated), while Group II (n = 32) underwent relaxing incisions of the diaphragmatic crura with defect coverage using a self-fixing ProGrip mesh. Follow-up lasted 12 months and included assessment of complications, recurrences, and quality of life (QoL) using the SF-36, GIQLI, and Visick scales.Results. All procedures were performed laparoscopically. In Group I, there was one fatal case and 15 complications, compared with no deaths and three complications in Group II. Recurrence rates were 21.7% vs. 9.4%, respectively. Dysphagia (34.8% vs. 12.5%) and heartburn (37.0% vs. 15.6%) were significantly more common in Group I. Reoperations were required in 26.1% vs. 6.3% of cases (p = 0.02). Long-term QoL was higher in Group II, with significantly lower somatic discomfort and improved SF-36 scores (p < 0.05).Conclusions. Laparoscopic surgery of giant hiatal hernias using relaxing incisions of the diaphragmatic crura is a safe and effective alternative to mesh implantation. This technique reduces recurrence rates (21.7% to 9.4%) and re-operations (26.1% to 6.3%; χ² = 5.04, p = 0.02), while improving patient quality of life.; Проведено порівняння результатів лапароскопічних операцій у пацієнтів із гігантськими хіатальними грижами, яким встановлювали сітчасті імплантати, з результатами лапароскопічних операцій, де додатково були виконані послаблюючі розрізи ніжок і купола діафрагми.Встановлено, що застосування модифікованого способу пластики стравохідного отвору діафрагми дозволяє зменшити кількість ускладнень, відновити нормальну функцію стравоходу та значно покращити якість життя пацієнтів. Зокрема, застосування послаблюючих розрізів під час хірургічного лікування гігантських гриж стравохідного отвору діафрагми виявилося виправданою тактикою – цей підхід дозволяє скоротити кількість рецидивів з 21,7% до 9,4%, а повторних операцій – з 26,1% до 6,3% (χ2 = 5,04 р = 0,02). Застосування послаблюючих розрізів дозволяє достовірно покращити якість життя пацієнтів впродовж 12 місяців довготривалого спостереження.

Impact of state health prevention financing programs on the activities of health protection environments in Ukraine

2025-11-28T13:18:43Z

Impact of state health prevention financing programs on the activities of health protection environments in Ukraine Nikitenko, R.; Panchenko, H.; Dulina, O.; Latysheva, V.; Liubinska, O.; Нікітенко, Р.; Панченко, Г.; Дуліна, О.; Латишева, В.; Любінська, О. The article examines the features of the application of correlation-regression analysis to identify the impact of state health prevention financing programs on the activities of health protection entities in Ukraine. The study used single-factor cubic regression models, which allow for a more flexible representation of the nonlinear relationship between the independent variable (the amount of state funding or net profit) and the dependent variable (the amount of preventive services provided). The least squares method was used to calculate the model parameters that minimize the sum of the deviations of empirical data from theoretical values. The results obtained confirm the high level of correlation between the increase in the volume of public investments and the positive dynamics of preventive measures, which indicates the effectiveness of the targeted allocation of funds. Analysis of the Fisher criterion made it possible to establish the adequacy of the constructed regression models and their predictive capabilities. It was found that the growth of the net profit of medical institutions also contributes to improving the quality and expanding the range of preventive services. At the same time, in situations of insufficient profitability, public funding acquires special importance, compensating for limited resources and ensuring the basic level of preventive measures. The results of the study can become the basis for the formation of effective public policies aimed at optimizing financial resources and improving the overall health of the population. In particular, the application of these methods allows for identifying points of maximum and minimum impact, determining possible threshold values of indicators and adjusting investment strategies in prevention accordingly. Thus, the presented methodological tools contribute to a more complete understanding of the impact of economic variables on the spheres of health care and form the basis for further research. This allows for better integration of preventive initiatives into strategic planning for the development of the healthcare sector.; У роботі досліджено особливості застосування кореляційно-регресійного аналізу для виявлення впливу державних програм фінансування профілактики здоров’я на діяльність суб’єктів господарювання в галузі охорони здоров’я України. У рамках проведеного дослідження використано однофакторні кубічні регресійні моделі, що дають змогу більш гнучко відображати нелінійну залежність між незалежною змінною (обсяг державного фінансування чи чистий прибуток) і залежною змінною (обсяг наданих профілактичних послуг). За допомогою методу найменших квадратів розраховано параметри моделі, які мінімізують суму відхилень емпіричних даних від теоретичних значень. Отримані результати підтверджують високий рівень кореляції між збільшенням обсягів державних інвестицій і позитивною динамікою профілактичних заходів, що свідчить про ефективність цільового спрямування коштів. Аналіз критерію Фішера дав змогу встановити адекватність побудованих регресійних моделей та їхні прогностичні можливості. Установлено, що зростання чистого прибутку медичних закладів також сприяє підвищенню якості й розширенню спектра профілактичних послуг. Водночас, у ситуаціях недостатнього рівня прибутковості державне фінансування набуває особливої ваги, компенсуючи обмежені ресурси та забезпечуючи базовий рівень профілактичних заходів. Результати дослідження можуть стати основою для формування ефективних державних політик, спрямованих на оптимізацію фінансових ресурсів і підвищення загального рівня здоров’я населення. Зокрема, застосування цих методів дозволяє ідентифікувати точки максимального та мінімального впливу, визначити можливі порогові значення показників і відповідно коригувати стратегії інвестування в профілактику. Отож, представлений методичний інструментарій сприяє більш повному розумінню впливу економічних змінних на галузь охорони здоров’я та формує основу для подальших досліджень. Завдяки цьому можна досягти кращої інтеграції профілактичних ініціатив у стратегічне планування розвитку медичної галузі.

Experience in performing laparoscopic robot-assisted prostatectomy in the surgical treatment of benign prostatic hyperplasia

2025-11-28T08:00:29Z

Experience in performing laparoscopic robot-assisted prostatectomy in the surgical treatment of benign prostatic hyperplasia Tserkovniuk, R. H.; Gorovyi, V. I.; Sosnin, M. D.; Moraru–Burlesku, R. P.; Chaika, O. M.; Kapshuk, V. M.; Taheiev, V. R.; Церковнюк, Р. Г.; Горовий, В. І.; Соснін, М. Д.; Морару–Бурлеску, Р. П.; Чайка, О. М.; Капшук, В. М.; Тагеєв, В. Р. Aim. To evaluate the immediate (in-hospital) outcomes of laparoscopic robot-assisted prostatectomy in the surgical treatment of large benign prostatic hyperplasia (greater than 80 cm3 ). Materials and methods. The study presents the immediate (in-hospital) results of simultaneous laparoscopic robot-assisted transperitoneal transvesical prostatectomy in 55 patients with benign prostatic hyperplasia who underwent surgery at the «Innomed – Center for Endosurgery» Medical Center between 2019 and 2024 using the da Vinci S and da Vinci Si surgical systems. Results. To exclude prostate cancer, serum prostate-specific antigen (PSA) testing, MRI, and/or prostate biopsy were performed. Intraoperative blood loss was assessed using the gravimetric method. Post‑prostatectomy surgical complications were classified according to the Clavien–Dindo system, and urination was assessed pre- and postoperatively using uroflowmetry. The mean age of the patients was 66.7±4.3 years, mean body mass index – 25.6±3.5 kg/m2 , mean ASA (American Society of Anesthesiology) score – 1.8±0.2, mean prostate volume – 124.8±25.8 cm3 , mean operative time – 219.3±28.7 minutes, mean intraoperative blood loss – 125.7±33.4 ml, and mean postoperative hospital stay – 5.5±1.1 days. Postoperative bleeding occurred in one patient (1.8%) and was managed with electrocautery of the prostate bed vessels. No patients required blood transfusion due to bleeding or blood loss. Complications after laparoscopic robot assisted prostatectomy occurred in one patient (1.8%) – hyperthermia after urethral catheter removal, which was resolved with antibacterial and anti-inflammatory therapy. Complications according to the Clavien–Dindo classification occurred in 2 patients (3.6%) and were consistent with published data. The mean maximum urinary flow rate (Q max, ml/s) before surgery was 7.9±2.4 ml/s, and after surgery – 25.4±2.9 ml/s (p<0.05). Conclusions. Simultaneous laparoscopic robot-assisted transperitoneal transvesical prostatectomy is characterized by a minimal number of postoperative complications and enables effective restoration of urination in patients with large benign prostatic hyperplasia (greater than 80 cm3 ).; Мета. Оцінити безпосередні (стаціонарні) результати лапароскопічної робот-асистованої простатектомії при хірургічному лікуванні великої доброякісної гіперплазії передміхурової залози (понад 80 см3 ). Матеріали та методи. У дослідженні представлені безпосередні (стаціонарні) результати одночасної лапароскопічної робот-асистованої трансперитонеальної трансвезикальної простатектомії у 55 пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози, яким було проведено хірургічне втручання в Медичному центрі «Інномед – Центр ендохірургії» у 2019‑2024 роках з використанням хірургічних систем da Vinci S та da Vinci Si. Результати. Для виключення раку передміхурової залози проводили тестування рівня простатспецифічного антигену (ПСА), МРТ та/або біопсію простати. Інтраопераційну крововтрату оцінювали за гравіметричним методом. Післяопераційні ускладнення класифікували за системою Клавієна–Діндо, а сечовипускання оцінювали до та після операції за допомогою урофлоуметрії. Середній вік пацієнтів становив 66,7±4,3 року, середній індекс маси тіла – 25,6±3,5 кг/м2 , середній бал за шкалою ASA (Американське товариство анестезіологів) – 1,8±0,2, середній об’єм передміхурової залози – 124,8±25,8 см3 , середня тривалість операції – 219,3±28,7 хвилини, середня інтраопераційна крововтрата – 125,7±33,4 мл, середня тривалість перебування в стаціонарі – 5,5±1,1 діб. Післяопераційна кровотеча виникла в одного пацієнта (1,8%) і була зупинена електрокоагуляцією судин ложа простати. Жодному пацієнтові не знадобилося переливання крові через кровотечу або втрату крові. Ускладнення після лапароскопічної робот-асистованої простатектомії виникли в одного пацієнта (1,8%) – гіпертермія після видалення уретрального катетера, яка була усунена шляхом призначення антибактеріальної та протизапальної терапії. Ускладнення за класифікацією Клавієна–Діндо спостерігалися у 2 пацієнтів (3,6%) і відповідали опублікованим даним. Середній максимальний об’ємний потік сечі (Q max, мл/с) до операції становив 7,9±2,4 мл/с, після операції – 25,4±2,9 мл/с (p<0,05). Висновки. Одночасна лапароскопічна робот-асистована трансперитонеальна трансвезикальна простатектомія характеризується мінімальною кількістю післяопераційних ускладнень і забезпечує ефективне відновлення сечовипускання у пацієнтів із великою доброякісною гіперплазією передміхурової залози (понад 80 см3).

Transanal endoscopic microsurgery with the fluorescence lymphangiography: program

2025-11-25T10:36:17Z

Transanal endoscopic microsurgery with the fluorescence lymphangiography: program Vorotyntseva, K.; Grubnyk, V. In the program 33rd international congress of the European Association for Endoscopic Surgery and other interventional techniques presents the topic transanal endoscopic microsurgery with the fluorescence lymphangiography.

Effectiveness of relaxing excision of diaphragm in patients with large and giant hiatal hernias

2025-11-25T10:16:47Z

Effectiveness of relaxing excision of diaphragm in patients with large and giant hiatal hernias Grubnyk, V.; Ilyashenko, V.; Korchovyi, D. Background: Laparoscopic repair of giant hiatal hernias (HH) presents significant challenges, with traditional techniques often associated with high recurrence rates (30-50%) and complications. Objective: To evaluate the effectiveness of diaphragmatic relaxing incisions (DRI) during laparoscopic repair of large and giant HH. Methods: From 2018 to 2024, 172 patients underwent laparoscopic repair of HH. Preoperative assessments included barium swallow studies, CT scans, gastroscopy, and 24-hour pH monitoring. The cohort consisted of 68 men and 104 women, with a mean age of 54.8 years and an average BMI of 27.2. Hiatal surface area (HSA) was calculated for all patients, and suture tension during crural repair was measured in 52 cases. Relaxing incisions of the right crura (5-7 cm) were performed in 74 patients, while 20 patients underwent bilateral incisions (right crura and left diaphragmatic dome). Defects created by the incisions were repaired using self-fixating ProGrip mesh combined with Surgicell mesh. Results: Among the patients, 127 had large hernias (mean HSA 16.2 ± 3.4 cm²), and 45 had giant hernias (mean HSA 25.4 ± 5.2 cm²). Suture tension ranged from 4.6 to 15 N, with tension above 5 N identified as critical due to the risk of crural muscle splitting and subsequent recurrence. DRI of the right crura reduced tension by 55.3%, while bilateral DRI achieved a reduction of over 70%. In total, 94 patients underwent DRI: 74 patients had right crura incisions, and 20 had bilateral incisions. Following DRI, suture tension was reduced to below 5 N. Special synthetic pledgets were used for reinforcement in 78 patients with large hernias. Minor complications occurred in 15 patients (8.7%), and one patient died within 30 days postoperatively due to myocardial infarction. Follow-up (6 to 72 months) was completed for 157 patients, revealing a recurrence rate of 7.6% (12 patients). Four patients required reoperation, all of which had favorable outcomes. Conclusion: Diaphragmatic relaxing incisions (DRI) during laparoscopic repair of HH effectively reduce suture tension during cruroplasty, leading to lower recurrence rates. The use of ProGrip mesh and Surgicell mesh proved reliable for closing defects resulting from DRI.