Видання іноземною мовою. Кафедра загальної, дитячої та військової хірургії з курсом урології та офтальмології

Congenital heart defects in children: the current state of the problem and challenges for the healthcare system

2026-03-26T13:19:18Z

Congenital heart defects in children: the current state of the problem and challenges for the healthcare system Melnychenko, M. H.; Buzovskyi, V. P.; Yurchenko, I. V.; Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Юрченко, І. В. Congenital heart defects (CHDs) are among the most common congenital anomalies worldwide. They adversely affect human health, lead to disability, and remain a leading cause of infant mortality. Objective. To summarize the global prevalence of CHDs among live-born children and worldwide trends in improving diagnosis and treatment. The term “trends” refers to temporal changes in the reported prevalence of CHDs and mortality rates, which depend on healthcare system factors, including screening organization, case registration, and access to treatment. Results. The global prevalence of CHDs ranges from 8 to 12 ‰. Structurally, the most common defects are VSD (40%), ASD (14%), PDA (10%), PS (7.6%), TOF (5.5%), CoA (4.7%), TGA (3.7%), HLHS (2.6%). With timely surgical intervention, up to 95% of affected children survive. In Ukraine, approximately 4.500 children with CHDs are born annually, of whom about 30–40% require surgical treatment during the first year of life.; Однією з найчастіших вроджених аномалій у світі є вроджені вади серця (ВВС), які завдають шкоди здоров’ю людини, призводять до інвалідизації і є основною причиною летальності немовлят. Мета – узагальнення глобальної поширеності ВВС серед живонароджених дітей та тенденцій щодо поліпшення діагностики та лікування у світі. Під «тенденціями» розуміли часові зміни зареєстрованої частоти ВВС та показників смертності, які залежать від системи – організації скринінгу, реєстрації випадків і доступності лікування. Результат. Частота ВВС у світі коливається в межах 8–12‰. За структурою найпоширенішими дефектами є: VSD (40%), ASD (14%), PDA (10%), PS (7,6%), TOF (5,5%), CoA (4,7%), TGA (3,7%), HLHS (2,6%). За умови своєчасної хірургічної допомоги 95% дітей виживають. В Україні щороку народжується близько 4500 дітей із ВВС, з яких приблизно 30–40% потребують хірургічного втручання у перший рік життя.

Clinical monitoring of refractory interstitial cystitis during pharmacotherapy in women

2026-03-26T11:29:44Z

Clinical monitoring of refractory interstitial cystitis during pharmacotherapy in women Vydrin, K. Ye.; Poliakov, V. O.; Kostev, F. I.; Dekhtiar, Yu. M.; Shostak, M. V.; Видрін, К. Є.; Поляков, В. О.; Костєв, Ф. І.; Дехтяр, Ю. М.; Шостак, М. В. Refractory interstitial cystitis/bladder pain syndrome (IC/BPS) is a chronic condition marked by resistance to standard treatments and persistent symptoms such as pelvic pain, urgency, frequency, and reduced bladder capacity. Objective – to improve treatment outcomes in women with refractory IC/BPS by using a personalized multimodal approach combining intravesical botulinum toxin type A (BTA), gabapentin, and hydroxychloroquine. Materials and methods. A prospective study included 67 women diagnosed with refractory IC/BPS. Patients were assigned to two groups: the control group (n=32) received intravesical BTA alone, while the main group (n=35) received the combination therapy. Treatment lasted 6 months, with follow-up for 12 months. Efficacy was evaluated using O’Leary-Sant questionnaires, VAS for pain, urinary diaries, and cystoscopy. Results. Combination therapy showed superior efficacy over BTA monotherapy. In 6 months, 80% of patients in the main group reported good/satisfactory outcomes vs. 53.1% in the control group. At 12 months, Hunner’s ulcers were observed in 22.85% of the main group vs. 59.37% of the control group (p < 0.001); glomerulations occurred in 40% vs. 87.5% (p < 0.001). Functional bladder capacity improved by 99.05%. Pain (VAS) decreased by 68.3%, urinary frequency by 54.6%, urgency by 76.1%, nocturia by 69.7%, and ICSI/ICPI scores by 70% and 65.9%, respectively (p < 0.05). Conclusion. The combination therapy offers better symptom control, improved urothelial healing, and sustained results compared to BTA monotherapy.; Рефрактерний інтерстиціальний цистит/больовий синдром сечового міхура (РІЦ/БССМ) – це хронічне захворювання, стійке до стандартної терапії. Мета дослідження – підвищити ефективність лікування жінок з РІЦ/БССМ шляхом застосування персоналізованої комбінованої терапії: внутрішньоміхурового введення ботулінічного токсину типу А (БТА), габапентину та гідроксихлорохіну. Комбіноване лікування показало переваги над монотерапією БТА: після 6 місяців покращення відзначалося у 80% пацієнток проти 53,12%, зниження частоти виразок Гуннера та гломеруляцій – до 22,85% і 40% відповідно. Комбінація препаратів забезпечує кращий контроль симптомів та тривале поліпшення.

Method for determining in vivo antielastasy activity and effectiveness of treatmental and prophylaxis drugs

2026-04-01T10:55:49Z

Method for determining in vivo antielastasy activity and effectiveness of treatmental and prophylaxis drugs Levitsky, A. P.; Malinovskii, V. O.; Pavlenko, K. V.; Yuzkiv, Ya. S.; Selivanska, I. О.; Lapinska, A. P. Aim. A method for determining in vivo antielastase activity in rat bone tissue after stress has been proposed. Methods. Stress was reproduced in rats by exposing the animals to −20 °C for 30 minutes. The dietary supplement “EkSoVit” (containing soy extract with proteolysis inhibitors), quercetin and ascorbic acid were used as anti-stressors. Anti-stressors were administered orally 3 days before stress and 3 days after stress. Animals were euthanized on day 4. Results. An increase in elastase activity in the femur of rats after stress was established. All 3 anti-stressors reduce elastase activity: "EkSoVit" by 49 %, quercetin by 136 % and ascorbic acid by 91 %. In terms of anti-elastase efficacy, Quercetin exceeded "EkSoVit" by almost 5 times, and ascorbic acid by three times. Conclusion. Stress causes activation of elastase activity in bone tissue. The main reason for the increase in elastase activity may be the translocation of the enzyme from leukocytes and the intestine. The most active anti-elastase agent was the flavonoid quercetin, which does not have a direct inhibitory effect on the elastase enzyme.

Reducing the risk of age-related macular degeneration progression - fiveyear follow-up study in Ukraine and Moldova

2026-02-26T08:44:40Z

Reducing the risk of age-related macular degeneration progression - fiveyear follow-up study in Ukraine and Moldova Guzun, O. V.; Zadorozhnyy, O. S.; Konovalova, N. V.; Bezdetko, P. A.; Korol, A. R.; Dumbrăveanu, L. G.; Cușnir, V. N.; Cușnir, V. V. This open prospective study aimed to evaluate the dynamics of progression of early and intermediate age-related macular degeneration (AMD) against the background of continuous use of the nutraceutical formula AREDS2, which includes omega-3 polyunsaturated fatty acids (PUFAs), vitamin D, resveratrol, and photobiomodulation (PBM), over a 5-year follow-up in patients from Ukraine and Moldova. Examining 126,400 patients, 163 patients (304 eyes) with early and intermediate stages of AMD were treated (5-year follow-up). Patients were divided into two groups. Patients in the 1st group (149 eyes) were prescribed a nutraceutical formula based on AREDS2 with omega-3 PUFAs, vitamin D, and resveratrol (Nutrof®Forte 1 capsule once a day continuously). The second group (155 eyes) included patients who irregularly took various vitamin-antioxidant complexes. All patients underwent PBM every 6 months. The five-year prevalence of early and intermediate AMD was estimated using data from leading ophthalmological centers in Ukraine (Odesa - 7.1%, Kharkiv - 6.6%) and Moldova (6.3%). AMD progression in the multivariate Cox regression model over five years showed a 3.24-fold reduction in relative risk (95% CI: 2.15-4.79, p=0.000) for patients with early and intermediate AMD who regularly took the recommended nutraceutical (compared to those who irregularly took various vitamin-antioxidant complexes). Patients with early and intermediate AMD are recommended to undergo courses of PBM every six months. Additionally, it is crucial to address cardiovascular issues and consistently use the AREDS2 nutraceutical formula. Adherence to these recommendations can reduce the likelihood of disease progression by at least 3.24 times over the next 5 years.

Application of perineural administration of fibroblasts and PRP in tourniquet syndrome: a surgeon’s perspective

2026-02-11T09:53:02Z

Application of perineural administration of fibroblasts and PRP in tourniquet syndrome: a surgeon’s perspective Samarskyi, I. M.; Kashtalian, M. A.; Tsepkolenko, V. O.; Davydov, D. M.; Самарський, І. М.; Каштальян, М. А.; Цепколенко, В. О.; Давидов, Д. М. Tourniquet syndrome causes compression-ischemic neuropathy and remains a significant challenge in combat-related limb injuries. Regenerative therapies using platelet-rich plasma (PRP) and fibroblasts may enhance neural recovery through trophic, angiogenic, and anti-inflammatory mechanisms. Objective. To evaluate the clinical efficacy of perineural administration of PRP and autologous dermal fibroblasts in patients with tourniquet-induced neuropathy. Materials and methods. A prospective study was conducted at the Military Medical Clinical Center of the Southern Region (Odesa, 2023–2024). Thirty-two patients with lower-limb injuries complicated by tourniquet application were examined. Group I (n = 17) received multimodal pharmacotherapy plus perineural PRP injections (3 sessions of 4 mL under ultrasound guidance) followed two weeks later by autologous fibroblast transplantation (30 million cells). Group II (n = 15) received pharmacotherapy only. Outcomes included pain intensity (VAS), motor and sensory function recovery, hospital stay duration, and complications. Results. Group I demonstrated significantly faster reduction of neuropathic pain (VAS decreased from 8.9 to 3.6 at one month vs. 9.1 to 4.9 in controls, p < 0.05), earlier return of active distal motor function (10–14 days vs. > 4 weeks), and quicker recovery of tactile and pain sensitivity (7–10 days vs. approximately 4 weeks). Length of hospital stay was reduced by 10–17 days (35.8 ± 4.2 vs. 57.3 ± 5.1 days). Analgesic demand decreased by 50% after 2 weeks and by 75% at one month. No infectious complications occurred; local pain and transient edema were the most common mild adverse effects. No amputations were required. Conclusions. Perineural PRP and fibroblast therapy accelerates functional recovery, decreases analgesic load, and shortens rehabilitation period in tourniquet neuropathy. The approach appears safe and feasible in military hospital practice but requires multicenter randomized trials to standardize dosing, timing, and protocols.; У статті представлено клінічне дослідження ефективності периневрального введення збагаченої тромбоцитами плазми (PRP) та фібробластів у лікуванні компресійно-ішемічної нейропатії, спричиненої тривалим накладанням турнікета. PRP-терапія, яка використовує аутологічний концентрат тромбоцитів, показала здатність активізувати регенеративні процеси, зменшувати запалення та стимулювати ангіогенез і ремієлінізацію. Отримані результати засвідчили значно швидше зниження больового синдрому, поліпшення моторної функції, відновлення чутливості та скорочення тривалості перебування в стаціонарі у пацієнтів першої групи. Також спостерігалося зменшення потреби в анальгетиках. Автори підкреслюють необхідність подальших багатоцентрових досліджень для стандартизації протоколів застосування PRP у нейрореабілітації.

Enzymatic method for determining in vivo the mineralizing efficiency of osteoprotective drugs

2026-01-13T11:07:20Z

Enzymatic method for determining in vivo the mineralizing efficiency of osteoprotective drugs Levitsky, A. P.; Pavlenko, K. V.; Selivanska, I. О.; Lapinska, A. P. For screening osteoprotectors, it is proposed to investigate the mineralizing activity of rat bone tissue (femur, jaws, teeth) in which experimental osteoporosis was reproduced (stress, inadequate nutrition, dysmetabolic syndrome). It is proposed to determine the mineralizing activity by the ratio of alkaline (ALP) and acid (AP) phosphatase activity in bone tissue. It is proposed to determine in vivo the mineralizing efficiency of the drug by the percentage increase in mineralizing activity per dose of the drug in mg/kg of live weight. Of the three osteoprotectors studied (EkSoVit, quercetin and ascorbic acid), quercetin was the most effective, and ascorbic acid was the least effective.

Nutrition method of activating osteogenesis in the organism of farm animals and poultry

2026-01-13T11:06:30Z

Nutrition method of activating osteogenesis in the organism of farm animals and poultry Levitsky, А.; Iegorov, B.; Makarynska, А.; Lapinska, А.; Pavlenko, K.; Voloshuk, O. O.; Левицький, А. П.; Єгоров, Б. В.; Макаринська, А. В.; Лапінська, А. П.; Павленко, К. В.; Волощук, О. О. Minerals take part in all metabolic processes of the body of farm animals and poultry, are catalysts of metabolism; enzyme and hormonal systems, take part in the implementation of the immune response, development and integrity of tissues and bones, protection from oxidative stress, growth and division of cells, plumage, appetite formation, etc. The efficiency of mineral metabolism depends on the productivity of farm animals and poultry, the quality and safety of livestock and poultry products, profitability and profitability of industries. The problem of ensuring bone mineralization for young modern highly productive animals and poultry, providing calcium for laying hens, dairy cows, in which the course of metabolic processes, the functions of individual systems and organs are carried out on the border of norm and pathology, is urgent. It is substantiated that due to a number of problems, the correction of mineral metabolism during the maintenance process is ineffective, the development of nutritional methods for managing mineralization processes in the body of farm animals and poultry is promising. To maintain the metabolism of macroelements, osteobiotic components are appropriate, since the most frequent problem of mineral supply is not a deficiency in feed, but the problem of metabolism and endogenous losses in the body. To activate osteogenesis, the choice of isoflavones is justified, since the wide spectrum of biological action of polyphenols allows for a systemic corrective effect on organs and systems, significantly increasing the nonspecific resistance of the body to endo- and exogenous factors. Using the developed technology, a feed additive of soy isoflavones ЕХSО was obtained, its effect on the main indicators of mineral metabolism in the body of laboratory animals was determined, and the prospects for its use as a component of compound feed products to ensure osteobiotic action were outlined. It has been established that the chemical composition of EXO is represented by a wide range of water-soluble substances: peptides, amino acids (32- 38%), sugars 42-46% (raffinose and stachyose, etc.), vitamins, macro- and microelements, isoflavones genistein and daidzein. A significant number of proteolysis inhibitors in the preparation, which have anti-inflammatory properties, prebiotics (raffinose and stachyose), which eliminate the phenomenon of dysbiosis and allow using the potential of normobiota to enhance osteobiotic action. In vivo it was established: the introduction of the feed additive of soy isoflavones EXSO into the body increases the activity of alkaline phosphatase (a biochemical marker of osteoblasts) in the blood serum: starting from the 8th day of use, at a dose of 300 mg/g, as well as from the 24th day at a dose of 150 mg/kg, and by the end of the observation, the activity level is significantly higher than the corresponding indicators in the control group. The introduction of EXSO reduces the calcium content in the blood on the 14th day at a dose of 300 mg/kg and on the 34th day at a dose of 150 mg/kg, which indicates an intensive course of mineralization processes in the body. Daily administration of EXSO significantly shortened the period of bone densification: at a dose of 150 mg/kg - 30 days earlier, and 300 mg/kg - 40 days earlier than in the control group. It is advisable to use the feed preparation of soy isoflavones ЕХSО in the production of compound feed products, not increasing the calcium content in the feed, but normalizing metabolic processes in the body, which will allow avoiding diseases and pathologies caused by excessive intake the calcium.; Мінеральні речовини приймають участь в усіх обмінних процесах організму сільськогосподарських тварин та птиці, є каталізаторами метаболізму; ферментних і гормональних систем, приймають участь в реалізації імунної відповіді, розвитку і цілісності тканин і кісток, захисті від окисного стресу, рості і діленні клітин, оперенні, формуванні апетиту та ін. Від ефективності мінерального обміну залежить продуктивність сільськогосподарських тварин та птиці, якість та безпечність продукції тваринництва і птахівництва, рентабельність та прибутковість галузей. Актуальною є проблема забезпечення мінералізації кісткової тканини для молодняка сучасних високопродуктивних тварин та птиці, забезпечення кальцієм курей-несучок, дійних корів, в яких протікання обмінних процесів, функції окремих систем і органів здійснюються на межі норми й патології. Обґрунтовано, що через низку проблем, корегування мінерального обміну в процесі утримання неефективне, перспективною є розробка аліментарних способів управління процесами мінералізації в організмі сільськогосподарських тварин та птиці. Для підтримання метаболізму макроелементів доцільними є компоненти остеобіотики, оскільки найчастішою проблемою мінерального забезпечення є не дефіцит у кормі а проблема обміну та ендогенні втрати в організмі. Для активізації остеогенезу обґрунтовано вибір ізофлавонів, оскільки широкий спектр біологічної дії поліфенолів дозволяє здійснювати системний коригуючий вплив на органи і системи, істотно підвищуючи неспецифічну резистентність організму до ендо- і екзогенних факторів. За розробленою технологією отримано кормову добавку соєвих ізофлавонів ЕКСО, визначено її вплив на основні показники мінерального обміну в організмі лабораторних тварин та окреслено перспективи її використання як компоненту комбікормової продукції для забезпечення остеобіотичної дії. Встановлено, що хімічний склад ЕКСО представлений широким спектром водорозчинних речовин: пептиди, амінокислоти (32-38 %), цукри 42- 46% (рафіноза, стахіоза та ін.), вітаміни, макро- і мікроелементи, ізофлавони геністеїн і дайдзеїн. Значна кількість в препараті інгібіторів протеолізу, які володіють антизапальними властивостями, пребіотики (рафіноза і стахіоза), які усувають явище дисбіозу і дозволяють використати потенціал нормобіоти для посилення остеобіотичної дії. In vivo встановлено: введення в організм кормової добавки соєвих ізофлавонів ЕКСО збільшує в сироватці крові активність лужної фосфатази (біохімічний маркер остеобластів): починаючи з 8-го дня застосування, в дозі 300 мг/г, а також з 24-го дня в дозі 150 мг/кг, і до кінця спостереження рівень активності вірогідно вище відповідних показників у контрольній групі. Введення ЕКСО знижує вміст кальцію в крові на 14-й день у дозі 300 мг/кг і на 34- й день у дозі 150мг/кг, що свідчить про інтенсивний хід процесів мінералізації в організмі. Щоденне введення ЕКСО значно скоротило термін ущільнення кісток: у дозі 150 мг/кг – на 30 днів раніше, і 300 мг/кг – на 40 днів раніше, ніж у контрольній групі. Доцільно застосовувати при виробництві комбікормової продукції кормовий препарат соєвих ізофлавонів ЕКСО, не підвищуючи вміст в кормі кальцію, а нормалізуючи обмінні процеси в організмі, що дозволить уникнути захворювань і патологій, зумовлених надлишковим надходженням кальцію.

Congenital heart defects and their association with connective tissue dysplasia in children (review)

2026-01-01T09:20:01Z

Congenital heart defects and their association with connective tissue dysplasia in children (review) Melnychenko, M.; Antonenko, P.; Buzovsky, V.; Мельниченко, М. Г.; Антоненко, П. Б.; Бузовський, В. П. Congenital heart disease (CHD) remains a leading cause of paediatric morbidity and mortality, necessitating early diagnosis and timely surgical intervention. The reported incidence is 6–10 per 1 000 live births. Comorbid connective tissue dysplasia (CTD) significantly influences the clinical course of CHD, contributing to structural weakness of cardiac and vascular tissues, elevated risk of postoperative complications, and poorer long-term outcomes. Objective. To synthesise current evidence regarding the clinical features, complications, and management of congenital heart disease in children with concomitant connective tissue dysplasia; to identify key pathophysiological mechanisms and highlight promising diagnostic and therapeutic strategies. Materials and methods. This review analyses global trends in the association between CHD and CTD in the paediatric population. Scientific literature indexed in PubMed, ScienceDirect, and Google Scholar from 2017 to 2024 was systematically evaluated. Results. Current research indicates that molecular alterations in connective tissue components – particularly fibrillin, collagen, and transforming growth factor-β (TGF-β) receptors – impair myocardial and vascular remodelling, thereby increasing susceptibility of valves and arterial walls to haemodynamic stress. Children with CTD frequently exhibit valve prolapse with regurgitation, aortic dilatation, aneurysm formation, vascular dissection, and heightened risk of perioperative haemorrhage and infection. These patients are more likely to require repeat surgical procedures and demonstrate delayed wound healing. Well-characterised syndromes – including Marfan, Loeys–Dietz, and Ehlers–Danlos – demonstrate unequivocal cardiovascular involvement. Optimal management mandates a multidisciplinary strategy encompassing early recognition of phenotypic features, comprehensive imaging (echocardiography, cardiac magnetic resonance imaging, angiography), and targeted genetic testing. Regular surveillance of aortic dimensions and valvular function, judicious timing of interventions, and appropriate pharmacological prophylaxis are critical to mitigating severe complications. Conclusions. Connective tissue dysplasia constitutes a significant comorbidity that exacerbates the natural history of congenital heart disease, increases surgical risk, and necessitates individualised therapeutic planning. Phenotypic signs of CTD must be actively sought and integrated into preoperative assessment and surgical decision-making. A coordinated, multidisciplinary approach – supported by advanced imaging, genetic counselling, and longitudinal follow-up – is essential for risk reduction and improved long-term prognosis. Further research into the molecular genetics and pathogenesis of CTD holds promise for early risk stratification and personalised management in children with CHD.; Вроджені вади серця (ВВС) у дітей залишаються однією з провідних причин дитячої захворюваності та смертності, що потребує ранньої діагностики та хірургічної корекції. Частота ВВС становить 6–10 випадків на 1000 новонароджених. Значний вплив на перебіг ВВС мають супутні патології, зокрема дисплазія сполучної тканини (ДСТ), яка зумовлює слабкість структур серця й судин, підвищує ризик післяопераційних ускладнень і погіршує довгостроковий прогноз. Мета. Узагальнити сучасні літературні дані щодо особливостей перебігу та ускладнень ВВС у дітей з ДСТ, визначити ключові механізми ризику та перспективні підходи до діагностики й лікування. Матеріали та методи. У статті розглянуто та проаналізовано світові тенденції щодо особливостей зв’язку та перебігу ВВС із ДСТ у дітей. Проводився аналіз наукових публікацій розміщених у міжнародних електронних наукометричних базах даних PubMed, ScienceDirect та Google Scholar за дослідженнями 2017‑2024 років. Результати. Аналіз сучасних досліджень свідчить, що молекулярні дефекти білків сполучної тканини (фібрилін, колаген, рецептори TGF-β) призводять до порушення ремоделювання серця й судин та підвищують вразливість клапанів і артерій. Для дітей з ДСТ характерні пролапси та регургітації клапанів, аортальні дилатації, аневризми, дисекції судин і підвищений ризик кровотеч та інфекцій після операцій. У таких пацієнтів частіше виникає потреба у повторних втручаннях, а загоєння ран відбувається повільніше. Найбільш відомі синдроми – Марфана, Лойса-Дітца, Елерса–Данлоса – мають чіткий зв’язок із серцево-судинними ураженнями. Ефективне ведення цих пацієнтів потребує мультидисциплінарного підходу: раннього виявлення фенотипових ознак, інструментальної діагностики (ЕХО, МРТ, ангіографії) та генетичного тестування. Регулярний моніторинг аорти й клапанів, своєчасне планування операцій та адекватна медикаментозна профілактика дозволяють знизити ризики тяжких ускладнень. Висновки. ДСТ є важливим фактором ризику, що ускладнює перебіг ВВС, збільшує ймовірність післяопераційних ускладнень і потребує індивідуалізованої тактики лікування. Фенотипові прояви ДСТ мають враховуватися під час діагностики та планування хірургічних втручань у дітей із ВВС. Мультидисциплінарний підхід та використання сучасних інструментів діагностики й генетичного консультування є ключовими для зниження ризиків і покращення віддаленого прогнозу. Подальші дослідження у сфері молекулярної генетики та патогенезу ДСТ здатні забезпечити нові можливості для раннього прогнозування й персоналізованого лікування дітей з ВВС.

Four stages after stress reactions

2025-12-16T09:37:13Z

Four stages after stress reactions Levitsky, A.; Malinovskii, V.; Yuzkiv, Ya.; Pavlenko, K.; Selivanskaya, I.; Lapinska, A. Stress is the main cause of non-communicable diseases. Currently, the prevailing concept is that there are two stages of post-stress reactions: the sympathetic and the neuroendocrine stages, as defined by Selye.Taking into account the ideas of nervismand in accordance with the available biochemical and pathophysiological data, we propose to consider post-stress reactions in the form of 4 stages: 1. Sympathetic. 2. Parasympathetic. 3. Neuroendocrine. 4. Dysmetabolic.At the first stage, the mediators are norepinephrine and adrenaline, at the second stage – acetylcholine, kinins, lipopolysaccharide, at the third – corticosteroids, thyroxine, at the fourth – various metabolitesand microbe forums.

Peculiarities of the formation of inter-intestinal anastomoses in the use of damage control surgery tactics

2025-12-12T12:02:25Z

Peculiarities of the formation of inter-intestinal anastomoses in the use of damage control surgery tactics Herasymenko, O. S.; Kashtalian, M. A.; Haida, Ya. I.; Okolets, A. V.; Kvasnevskyi, Ie. A.; Герасименко, О. С.; Каштальян, М. А.; Гайда, Я. І.; Околець, А. В.; Квасневський, Є. А. Тhe incidence of small intestine injuries from gunshot wounds in the wars of the last century, as well as during the full-scale war in Ukraine, ranges from 21.1 to 42.1%, and the incidence of large intestine injuries – from 15.3 to 41.6%.Objective of the study is to improve the results of treatment of wounded with small and large intestine injuries by improving surgical techniques for the formation of intestinal anastomoses.A study ofsurgical treatment at the stages of medical evacuation of 148 wounded with combat abdominal trauma and damage to the small and large intestine was conducted. The wounded were divided into two groups: the main group (80) consisted of wounded who underwent restoration of intestinal integrity by forming a manual anastomosis. The second group, the control group (68), included wounded who underwent anastomosis formation by hardware, using the GIA TriStapler with DST Series Technology 60 mm.At the third stage of DCS IV level of medical care, after stabilization of the wounded within 24–72 hours, an operation was performed to restore the integrity of the intestine by forming an anastomosis (in case of small intestine injuries). In case of colon injuries, preference was given to forming a terminal or preventive colostomy. In the postoperative period, anastomotic failure in the control group occurred in 4.4%, compared to the main group – 2.5 %, which amounted to 3.4 % of the total. Conclusions. In the formation of interintestinal anastomoses during the implementation of phase III of the DCS tactics, preference should be given to manual methods.; Досліджено хірургічне лікування на етапах медичної евакуації 148 поранених з бойовою травмою живота, ушкодженням тонкої та товстої кишки.Поранені були поділені на дві групи: основна (80) – поранені, яким виконувалося відновлення цілісності кишки шляхом формування ручного анастомозу. До другої групи – контрольної (68) – увійшли поранені, яким здійснювалося формування анастомозу апаратним шляхом, для цього використовувався апарат GIA TriStapler with DST Series Technology 60 mm.На ІІІ етапі DCS IV рівні медичного забезпечення після стабілізації стану пораненого протягом 24–72 годин виконувалася опе-рація з відновлення цілісності тонкої кишки шляхом формування анастомозу. У разі поранень товстої кишки перевага віддавалася формуванню кінцевої або превентивної колостоми. В післяопераційному періоді неспроможність анастомозу у контрольній групі виникла у 4,4% випадків, в основній – у 2,5%.