Вступ. Поширеність симптомокомплексу гіперактивного сечового міхура (ГАСМ), особливо серед
жінок перед- та менопаузального віку, складність лікування зумовлені тим, що механізми його розвитку
остаточно не визначено. Застосування в клінічній практиці гормональних препаратів потребує патогенетичного обґрунтування. Зазначені процеси вимагають єдиного підходу до їх уточнення, що диктує
необхідність створення експериментальної моделі з дослідженням аденілової системи.
Мета дослідження – вивчити зміну кількісних показників аденілатної системи еритроцитів щурів-самок при корекції експериментального гіперактивного сечового міхура тестостероном та естрадіолом.
Методи дослідження. Досліди проводили на 50 щурах-самках лінії Вістар, яких поділили на 4 групи:
1-ша (n=10) – інтактні тварини; 2-га (n=10) – тварини з експериментальним ГАСМ, яким фармакологічної
корекції не проводили; 3-тя (n=20) – тварини, яким моделювали ГАСМ, у цій групі формували 2 підгрупи і
виконували корекцію тестостероном та естрадіолом відповідно; 4-та (n=10) – тварини, яким вводили
композицію тестостерону й естрадіолу. Статеві гормони вводили в дозах 1,0 мг/особину тестостерону і 0,2 мг/особину естрадіолу з розрахунку на середню масу. Гіперактивний сечовий міхур моделювали
шляхом внутрішньочеревного введення препарату “Хомвіотензін” (Німеччина) щодня протягом 2-х тижнів у дозі 0,45 мг/кг маси тіла з розрахунку на діючу речовину резерпін. У крові, використовуючи хроматограф Agilent 1200 (Agilent Technologies, США), визначали вміст аденілових нуклеотидів (АТФ, АДФ, АМФ)
та їх співвідношення.
Результати й обговорення. Встановлено суттєве порушення вмісту аденілових нуклеотидів при
ГАСМ: вірогідне зниження рівня АТФ та АМФ при підвищенні рівня АДФ, що сприяло різкому зменшенню
загального вмісту досліджуваних нуклеотидів на 50,2 %. Під впливом тестостерону та естрадіолу відновлювались кількісні показники вмісту АТФ, АДФ та АМФ в еритроцитах, що свідчило про протекторну
дію статевих гормонів на енергетичний профіль.
Висновки. При експериментальному гіперактивному сечовому міхурі виявлено різке зниження рівня
АТФ і АМФ та підвищення рівня АДФ, що викликало динамічні коливання енергетичного заряду й енергетичного клітинного потенціалу. Це свідчить про розвиток дефіциту високоенергетичних фосфатних
сполук, підтверджуючи виснаження аденілатної системи АТФ – АДФ – АМФ при ГАСМ. Андроген-естрогенна дія при експериментальному гіперактивному сечовому міхурі проявляє патогенетичну спрямованість
протекторного впливу на відновлення енергетичних ресурсів клітин, нормалізуючи всі компоненти аденілатної системи еритроцитів, особливо АТФ.
Introduction. The prevalence of the symptom complex of overactive bladder, especially among women before
and after menopausal age, the complexity of its treatment is due to uncertainty until the end of the mechanisms of
its development. Application to clinical practice of hormonal drugs requires pathogenetic justifcation. These processes require a unifed approach to their refnement, which dictates the need to create an experimental model with
the study of the adenyl system.
The aim of the study – to learn the change of quantitative indices of erythrocyte adenylate system in female
rats with experimental overactive bladder syndrome (OBS) corrected with testosterone and estradiol.
Research Methods. The experiments were conducted on 50 female rats of the Wistar line which were divided
on 4 groups. The group 1 consisted of intact animals (n=10). Animals of the group 2 (n=10) with experimental overactive bladder were not subjected to pharmacological correction. In the group 3 of animals (n=20), overactive bladder was modeled and two subgroups were organized, corrected with testosterone and estradiol, respectively. The
animals of the group 4 (n=10) were administered with a composition of testosterone and estradiol. Sex hormones
were administered at doses of 1.0 mg/animal (testosterone), and 0.2 mg/animal (estradiol), depending on the average
weight. The overactive bladder model was induced by daily intravenous administration of Homviotensin (Germany)
at a dose of 0.45 mg/kg of body weight per active substance reserpine for 2 weeks. The concentration of adenylnucleotides (ATP, ADP and AMP) and combination thereof in the blood was determined using the Agilent 1200
chromatograph (Agilent Technologies, USA).
Results and Discussion. We found a signifcant disturbance of the content of adenyl nucleotides in the overactive bladder animal model: a statistically important decrease in ATP and AMP levels at increased ADP, which
contributed to a sharp reduction of the total content of the study nucleotides by 50.2 %. Under the influence of testosterone and estradiol the quantitative indices of ATP, ADP and AMP content in erythrocytes were restored, that
suggested the protective effect of sex hormones on energy profle.
Conclusions. A sharp decrease of ATP and AMP levels and an increase of ADP level, which caused the dynamic fluctuations of energy charge and the energy cellular potential, was revealed in the overactive bladder of
experimental animals. This suggests the development of a defciency of high-energy phosphate compounds, which
confrms a depletion of ATP – ADP – AMP adenylate system at overactive bladder. The androgen-estrogenic action
at experimental overactive bladder syndrome demonstrates the pathogenetic orientation of protective effect on
restoration of energy resources of cells, and, therefore, normalizing all components of the adenylate system of red
blood cells, in particular ATP.
Цель исследования – изучить изменение количественных показателей аденилатной системы эритроцитов крыс-самок при коррекции экспериментального гиперактивного мочевого пузыря тестостероном и эстрадиолом.
Методы исследования. Опыты проводили на 50 крысах-самках линии Вистар, которых разделили
на 4 группы: 1-я (n=10) – интактные животные; 2-я (n=10) – животные с экспериментальным ГАМП, которым фармакологической коррекции не проводили; 3-я (n=20) – животные, которым моделировали ГАМП,
в этой группе формировали 2 подгруппы и выполняли коррекцию тестостероном и эстрадиолом соответственно; 4-я (n=10) – животные, которым вводили композицию тестостерона и эстрадиола. Половые
гормоны вводили в дозах 1,0 мг/особь тестостерона и 0,2 мг/особь эстрадиола в расчете на средний
вес. Гиперактивный мочевой пузырь моделировали путем внутрибрюшного введения препарата “Хомвиотензин” (Германия) ежедневно в течение 2-х недель в дозе 0,45 мг/кг массы тела в расчете на действующее вещество резерпин. В крови, используя хроматограф Agilent 1200 (Agilent Technologies, США), определяли содержание адениловых нуклеотидов (АТФ, АДФ, АМФ) и их соотношение.
Результаты и обсуждение. Установлено существенное нарушение содержания адениловых нуклеотидов при ГАМП: достоверное снижение уровня АТФ и АМФ при повышении уровня АДФ, что способствовало резкому уменьшению общего содержания исследуемых нуклеотидов на 50,2 %. Под влиянием тестостерона и эстрадиола восстанавливались количественные показатели содержания АТФ, АДФ и АМФ в
эритроцитах, что свидетельствовало о протекторном действии половых гормонов на энергетический
профиль.
Выводы. При экспериментальном гиперактивном мочевом пузыре выявлено резкое снижение уровня
АТФ и АМФ и повышение уровня АДФ, что вызвало динамические колебания энергетического заряда и
энергетического клеточного потенциала. Это свидетельствует о развитии дефицита высокоэнергетических фосфатных соединений, подтверждая истощение аденилатной системы АТФ – АДФ – АМФ
при ГАМП. Андроген-эстрогенное действие при экспериментальном гиперактивном мочевом пузыре
проявляет патогенетическую направленность протекторного влияния на восстановление энергетических ресурсов клеток, нормализуя все компоненты аденилатной системы эритроцитов, особенно АТФ.
