Мета роботи – оцінити ефективність засвоєння лікарями-інтернами удосконаленої нами методики диференційної діагностики
есенціальної РАГ та ПРАГ у порівнянні з загальноприйнятою методикою.
Основна частина. У дослідження було включено 120 пацієнтів (чоловіків – 68 (56,7 %); жінок – 52 (43,3 %); середній вік –
(55±8,8) року) з гіпертонічною хворобою. Всі пацієнти мали вихідний рівень артеріального тиску (АТ) вище за 140/90 мм рт. ст.
при прийомі 3-х та більше антигіпертензивних препаратів (АГП), один із яких діуретик. Лікарі-інтерни першого року навчання
були розподілені на дві групи: І група – контрольна (30 інтернів) – опрацьовувала традиційну методику диференційної діагностики есенціальної РАГ та ПРАГ; ІІ група (30 інтернів) – навчалась нової методики диференційної діагностики есенціальної
РАГ та ПРАГ.
Строки проведення диференційної діагностики РАГ та ПРАГ запропонованою нами методикою склали (3,9±2,6) дня, у порівнянні з традиційною методикою – (16,4±6,8) дня (p<0,01). Впровадження запропонованої методики дозволило лікарям-інтернам
основної групи краще орієнтуватись у причинах вторинних форм РАГ – 25 ((83,3±6,8) %), у порівнянні з контрольною групою –
14 ((46,7±9,1) %) інтернів (p<0,01). Внаслідок проведеної роботи збільшилась кількість інтернів, які опанували методику диференційної діагностики РАГ та ПРАГ, з 12 ((40,0±8,9) %) до 24 ((80,0±7,3) %) в основній групі (p<0,001), та з 14 ((46,7±9,1) %)
до 18 ((60,0±8,9) %) інтернів контрольної групи (p>0,5).
Висновок. Удосконалена нами методика викладання знань і навичок диференційної діагностики есенціальної РАГ і ПРАГ
дозволяє значно скоротити строки її проведення та достовірно покращити засвоєння знань і практичних навичок у лікарівінтернів зі спеціальності “Загальна практика – сімейна медицина”.
Ключові слова:
The aim of the work – to evaluate the effectiveness of mastering residents improved by us method of differential diagnostics of essential
resistant arterial hypertension (RAH) and pseudo-resistant arterial hypertension (PRAH) in comparison with conventional procedures.
The main body. The study included 120 patients (men – 68 (56.7 %); women – 52 (43.3 %); average age 55±8.8 years) with a stable
course of hypertension. All patients had a baseline blood pressure (BP) above 140/90 mm hg while receiving 3 or more antihypertensive
drugs, one of which was a diuretic. The first year residents of training were divided into two groups: group I – control (30 residents)
– processed the conventional method of differential diagnosis of RAH and PRAH; group II (30 residents) – studied new method of
differential diagnosis of RAH and PRAH.
The time period for differential diagnostics of RAH and PRAH by our methodology averaged 3.9±2.6 days, comparing to traditional
methodology – 16.4±6.8 days, (p<0.01). Introduction of new methodology allowed the residents of basic group to be better oriented in
reasons of secondary forms of RAH – 25 (83.3±6.8 %) residents, comparing to the control group – 14 (46.7±9.1 %) residents, (p<0.01).
This work allowed increasing the knowledge about methods of differential diagnostics RAH and PRAH in the basic group of residents from
12 (40.0±8.9 %) to 24 (80.0±7.3 %), (p<0.001), and from 14 (46.7±9.1 %) to 18 (60.0±8.9 %) in the control group of residents (p>0.5). Conclusion. Advanced by us methods of teaching knowledge and skills of differential diagnostics of RAH and PRAH, signifcantly
reduces its time and reliably improve the assimilation of knowledge and practical skills of medical interns in specialty «General Practice –
Family Medicine».
