Імовірність потрапляння неодимових магнітів у шлунково-кишковий тракт (ШКТ) дітей дуже висока,
однак досі немає єдиної тактики з їх вилучення: одні автори рекомендують вичікувати, інші наполягають
на негайному ендоскопічному видаленні або оперативному втручанні.
Мета: удосконалення тактики лікування дітей із магнітами ШКТ.
Матеріали і методи. Під спостереженням було 7 дітей із магнітами ШКТ. Усім дітям проведено повне загальноклінічне та інструментальне обстеження (УЗД, Rg ОЧП).
Результати. Всі випадки є екстреними. При обстеженні локалізація магнітів у шлунку спостерігалась у 3 (42,9%)
дітей: 1 – самостійне відходження, 1 – вилучення за допомогою ФЕГДС, 1 – гастротомія. У 4 (57,1%) дітей магніти були у кишковому тракті: проведено лапаротомії з приводу перитоніту та кишкової непрохідності. Одужали
6 (85,7%) дітей. За результатами аналізу клінічних випадків розроблено алгоритм дій за підозри на магніти ШКТ.
Висновки. За підозри на потрапляння у ШКТ неодимових магнітів не можна очікувати на вихід стороннього тіла природним шляхом. Обов’язково потрібно ретельно зібрати анамнез, провести Rg ОЧП, УЗД.
Подальша тактика залежить від кількості магнітів та терміну їх перебування у ШКТ: чим більше магнітів,
тим швидше потрібно виконати лапаротомію.
The probability of neodymium magnets ingestion in the gastrointestinal tract (GIT) by children is very high,
however, there is still no unified treatment algoritm of their removal: some authors recommend to wait, while others insist
on immediate endoscopic removal or surgery.
Objective:management improvement of treating children with magnets in the gastrointestinal tract.
Materials and methods.There were 7 children with magnets in their GIT followed-up. All children underwent complete general clinical and instrumental examination (abdominal ultrasound, abdominal X-ray).
Results. The examination revealed gastric location of magnets in 3 (42.9%)
children: 1 in case, it was passed in the stool, in 1case - removed using EGDS, and 1 case required gastotomy. In the rest 4 (57.1%) children, magnets were detected in the intestine,and laparotomy was performed for peritonitis and intestinal obstruction. Six children (85.7%) were recovered. Based on the results of case study, a treatment algorithm is developed for the suspected shallowed magnets of GIT.
Conclusions At suspicion on neodymium magnets ingestion, one must not waiting it to traverse the gastrointestinal tract and pass in the stool spontaneously. An anamnesis should be carefully taking as well as abdominal X-ray and abdominal ultrasound must be conducted.
Further medical tactics depends on the number of magnets and time lapse since ingestion: the more magnets are swallowed,
the faster laparotomy should be performed.
Вероятность попадания неодимовых магнитов в желудочно-кишечный тракт (ЖКТ) детей очень велика. В тоже время нет единой тактики по их удалению: одни авторы рекомендуют выжидать, другие настаивают
на немедленном эндоскопическом удалении или оперативном вмешательстве.
Цель: усовершенствование тактики лечения детей с магнитами ЖКТ.
Материалы и методы. Под наблюдением находились 7 детей с магнитами ЖКТ. Всем детям было проведено полное общеклиническое и инструментальное обследование (УЗИ, Rg ОБП).
Результаты. Все ситуации являются экстренными. При обследовании локализация магнитов в желудке наблюдалась у 3 (42,9%)
детей: 1 - самостоятельное отхождение, 1 - удалениепри помощи ФЭГДС, 1 - гастротомия. У 4 (57,1%) детей магниты были в кишечном тракте: проведены лапаротомии по поводу перитонита и кишечной непроходимости. Выздоровели
6 (85,7%) детей. По результатам анализа клинических случаев разработан алгоритм действий при подозрении на магниты ЖКТ.
Выводы. При подозрении на попадание в ЖКТ неодимовых магнитов нельзя ожидать выхода инородного тела естественным путем. Обязательно нужно тщательно собрать анамнез, провести Rg ОБП, УЗИ.
Дальнейшая тактика зависит от количества магнитов и срока их пребывания в ЖКТ: чем больше магнитов,
тем быстрее надо выполнить лапаротомию
