В диссертационной работе приведено новое решение актуальной задачи
современной стоматологии – повышение эффективности лечения больных с
переломами нижней челюсти путем разработки способа прогнозирования и
профилактики воспалительных осложнений В результате проведенных исследований была выявлена зависимость между отдельными клиническими, лабораторными и функциональными показателями и течением посттравматического периода. Было установлено, что наибольшей информативностью для прогнозирования вероятности развития травматического остеомиелита обладают показатель неблагополучия перелома, скорость оседания эритроцитов, лейкоцитарный индекс интоксикации, проба со столбнячным анатоксином, показатель тонуса сосудов и реографический индекс.
Дисертаційна робота присвячена проблемі підвищення ефективності
лікування травматичних переломів нижньої щелепи та зниження частоти
посттравматичних ускладнень.
В результаті проведених досліджень було встановлено, що найбільшою
інформативністю для прогнозування вірогідності розвитку травматичного
остеомієліту є показник неблагополуччя перелому, швидкість осідання
еритроцитів, лейкоцитарний індекс інтоксикації, проба з правцевим
анатоксином, показник тонусу судин і реографічного індекс.
На підставі отриманих даних розроблена математична модель для
прогнозування травматичного остеомієліту при переломі нижньої щелепи. Її
прогностична цінність підтверджена у 83,3% спостережень.
This thesis work is devoted to the problem of promotion of treatment efficiency
for traumatic fractures of the lower jawbone and reduction of the frequency of posttraumatic complications.
A result of research was established that the most informative for predicting the
chance of developing traumatic osteomyelitis are the following indicators: troubles
fracture, erythrocyte sedimentation rate, leukocyte index of intoxication test with
tetanus toxoid, the rate of vascular tone and rheographic index.
